Ваш школярик із невинним виглядом матюкнувся у вашій присутності чи обізвав словом «не для друку» однокласника? Це прикро, але не кінець світу. Батьки легко можуть упоратися з проблемою, якщо виявлять трохи терпіння та самоконтролю.

Для початку розберемося, чому й навіщо школярі починають вживати лайку. Головна особливість молодшого шкільного віку в тому, що в 9 випадках із 10 діти не знають значення вжитого ними матюка чи прокльону. Водночас вони інтуїтивно відчувають: це образливе слово, воно «ранить» людину і вживається, коли мовця охоплюють негативні емоції.

• Як і дорослі — щоби «злити негатив»: виразити емоції у відповідь на біль, халепу, втрату цінної для них речі, образу на свою адресу тощо.
• Щоб їх прийняли «за своїх» у групі дітей, де заведено вживати лайку і/або «крутезні» слова (підлітковий жаргон).
• Аби здаватися дорослими (у разі, якщо постійно чують від старших дітей та дорослих лайку).
• Щоби провокувати, привертати увагу батьків (це здебільшого підліткова проблема).

1. Зберігайте спокій! Не обурюйтеся й не лайте дитину. Повторимося, школярик, найімовірніше, «не відає, що творить». І чи вживатиме він обсценну лексику надалі, залежить саме від вашої реакції.

Ваше завдання — навчити дитину обходитися без брудної лайки. Крім того, вам знадобиться самому зуміти говорити про те, що викликає сором, так, ніби ви таблицю множення пояснюєте. (До речі, вміння не «вибухати» у відповідь на обурливі слова чи вчинки стане чудовою профілактикою підліткових провокацій. Саме час освоювати це мистецтво!)

2. Роз’ясніть значення слова. Запитайте, чи знає дитина значення цього слова. Хай пояснить, як його розуміє. Якщо версія дитини далека від реальності, простими словами поясніть (хоча би приблизно) значення.

Радимо нишком зазирнути в онлайн-словник нецензурної лексики. Надруковане там тлумачення допоможе сформулювати коректне й серйозне пояснення. Дитина має усвідомити, що такими словами огидно бруднити язик.

3. Не лайтеся самі. Подавайте гарний приклад: діти не вживають табуйованої лексики, якщо її не чують. Ці слова дитина може почути в шкільних коридорах і дворі рідної багатоповерхівки, однак не від вас! У цьому віці діти щиро вірять: це роблять батьки — отже, це прийнятно.

4. Категорично забороніть дитині вживати лайку. «Ми таких слів не вживаємо — ні вдома, ні з друзями». Так, є соціальні ситуації, де ненормативна лексика людей більше не шокує. Однак молодший школяр ще замалий, щоби розпізнавати такі винятки. Дитині, якій ще не виповнилося 14, а то й 15 років, необхідні зрозумілі та прості до виконання правила. Цілковиту заборону додержувати простіше, ніж виконувати певні умови.

5. Поясніть дітям, які слова і вислови можна вживати, коли дуже кортить вилаятися. Озбройте дитину низкою фраз для вираження розбурханого обурення, гніву, розчарування, переляку, злості тощо.

Допоможіть підібрати фрази, які можна вигукнути в присутності вчителя: «От халепа!» «Як же це так вийшло!» «Хай йому грець!» «Та ну його!»

Привчайте його в емоційні моменти називати свої почуття: «Я так злюся на тебе!» «Я так на нього образився!»

Школяр має право застосовувати замість лайки молодіжний сленг: «Мене так від цього бомбить!» «Це повний зашквар!» «Що за треш?» «Я хочу його зашеймити!» Головне, аби він міг пояснити значення й цих слів літературною мовою.

Не радимо вживати співзвучні ненормативним словам замінники. У таких випадках пояснюйте: «Песець — це біла, пухнаста полярна лисичка. А повний песець — це товстенька, біла, пухнаста полярна лисичка!» Прийнятні варіанти — у пунктах вище.

6. Учіть дитину реагувати на складну ситуацію конструктивними діями, а не лайкою чи істерикою. Хай не лається на неслухняний шнурок, а вдихне-видихне кілька разів і затим спробує зав’язати його ще раз — цього разу повільніше й уважніше.

7. Реагуйте зауваженням: «Слідкуй за мовою!» у випадках, коли в дитини вихоплюється щось неприйнятне. Вислів «Не лайся!» фокусує увагу на слові «лайка». А пропонована нами фраза спонукає думати, перш ніж говорити.

8. Акцентуйте на чемній поведінці дитини. Якщо ви помітили, що вона піддалася на провокацію іншої дитини, утрималася від саркастичного чи лайливого коментаря, відзначте це і обов’язково похваліть. 5 СПОСОБІВ ЗРОБИТИ ДИТИНУ ЧЕМНІШОЮ

Окремо виділимо написання нецензурщині на парканах і стінах. Діти здебільшого «мавпують» чужий приклад та шукають адреналіну. Адже за цим їх можуть застукати та покарати — це ціла пригода!

Поясніть дитині, що це правопорушення й коли поліція знайде «злочинця», тата з мамою змусять сплатити штраф. Тож придбання планшета, можливо, доведеться відкласти…

Не зайвим буде зауважити, що, пишучи лайку на стінах гаражів та в ліфтах, діти наслідують… людей із психічним розладом під назвою копрографія — потягом до написання лайливих слів. Якщо ви дохідливо поясните, що такі речі роблять лише нездорові люди, дитина зі здоровою уявою навряд чи зважиться на другу спробу, ще і друзів відмовлятиме.

Врешті-решт, якщо дитині кортить повправлятися з крейдою, у вихідний вийдіть у двір і навчіть її з друзями гратися в класики. Молодші школярі, які виросли зі смартфоном у руках, не дуже витривалі, тож стрибання по клітинках (особливо, якщо їх зробити побільше) може виявитися справжнім викликом для сильних, витривалих і мужніх!

Подаємо покарання за порушення «мовної політики» в порядку від найслабшого до найсуворішого.

1. На кожну вжиту лайку хай придумає кілька прийнятних замінників. (З вашою допомогою добере, звісно, — куди ж без цензури.) Навчіть дитину користуватися словником синонімів — і тоді замість «тупорилий» вона може вивчити слова «недотепний», «нетямущий», а то й «вузькоглядний».

У пригоді стануть і культові серіали, книжки. Замість того, щоби казати: «Це повна х…», — можна цитувати Спока із «Зоряного шляху»: «Це нелогічно!» Не кликати песця, а вигукувати: «Х’юстон, у нас проблеми!!!»… Словом, тренуйте креатив у всієї родини.

2. Дитина вже добре пише? Хай складе віршик чи мінітвір (4–5 речень) про позитивний бік того, кого/що вилаяла. Таке «покарання» вчить шукати позитив у найтяжчі моменти життя й розвиває життєстійкість. Сказав школярик: «Пішла ця школа в…»? Хай запише 5 корисних і приємних якостей школи.

3. Якщо лайка не була спрямована на когось чи щось конкретно, доручіть дитині зробити добру справу — на додачу до щоденних своїх обов’язків по господарству (а не замість них!). Хай сніг із ґанку змете, невеличкі килимки у дворі витрусить, носовички попрасує… Кілька таких виховних акцій — і школярик навчиться вчасно припинати язика.

4. Нехай дитина сама запропонує покарання для себе за лихослів’я. Вживайте рідко, тому що засіб сильнодіючий, але коли застосовувати часто, втрачає дієвість.

Ах, як вона страждатиме, як ніяковітиме… як суворо себе судитиме! Як правило, діти схильні призначати собі суворіше покарання, ніж вигадане вами. Дозвольте школярику його озвучити, витримайте театральну паузу й затим, такі всі в білому, скажіть: «Думаю, краще буде, якщо…» і призначте йому свій варіант покарання, м’якший. Дитина сумирно підкориться, благословляючи ваше милосердя… І довго пам’ятатиме цей урок.

5. «Не можеш сказати нічого доброго — не кажи нічого взагалі». Конфіскуйте засоби комунікації: на дві години, півдня чи вихідні. Якщо вона лається в спілкуванні з друзями чи в соцмережах, заберіть на чітко визначений проміжок часу телефон чи поміняйте пароль доступу до Інтернету.

Це дуже суворе покарання, повірте. Бути відрізаним від цифрового простору — це справжня катастрофа для 10–12-річного школяра. Тому використовуйте лише у виняткових випадках.

Бажаємо вам терпіння, творчого натхнення та блискучих спалахів батьківської інтуїції. Сподіваємося, з ними та з нашими порадами вам вдасться «задушити в зародку» звичку дитини вживати лайку.