Ваша дитина може зайти до ванної почистити зуби й «зависнути» біля дзеркала на чверть години? Марнує на прибирання своїх іграшок пів дня? Годинами миє дві тарілки? Причина не так у лінощах (хоча без цього теж не буває), як у тому, що дитина легко забуває, де вона, що і, головне, — навіщо — робить.

Насправді причин у цього явища може бути багато. Наведемо ті, які трапляються найчастіше:

Люди, буває, не помічають, здавалося б, очевидних речей. Ваш першачок, можливо, давно живе за розпорядком, які ви створили, однак цього не усвідомлює, бо ви про це йому не розповіли (принаймні так, щоби він це зрозумів).

Отож сядьте з дитиною й поговоріть про те, навіщо режим дня і який він у неї. Якщо вона вже вміє добре читати, поділіть її типовий день на частини. Наприклад: пробудження, вмивання, сніданок, похід у школу, школа, повернення додому, обід, хатні обов’язки, виконання домашки, перекус, ігри на свіжому повітрі, час телевізора/комп’ютерних ігор, вечеря, час для читання та тихих ігор, сон.

Переконайтеся, що дитина розуміє, що за чим відбувається впродовж дня. Поясніть, чому має бути саме такий порядок. Це її мобілізуватиме.

Читайте також:
Допоможіть дитині стати організованою

Що робити: намалюйте разом плакат із часовими відмітками та відповідними щоденними справами. Переконайтеся, що ваша дитина чітко співвідносить час на годиннику з порою дня.

Поясніть дитині (а впродовж наступних кількох тижнів, а то й місяців постійно нагадуйте), о котрій годині вона встає, снідає, виходить із дому до школи, коли час сідати за уроки, коли настає час повертатися з прогулянки, о котрій — лягати спати.

Робити це насправді дуже просто. Щоразу, коли ви будите дитину, кажіть їй: «Доброго ранку, доню/синочку. Уже сьома година, час вставати з ліжка», — або коли кличете гуляти надвір, — «Уже 17:00, пора йти на прогулянку».

«А можна спочатку погратися? Уроки я ще встигну зробити… Потім». Часом ці оченята, як у Кота в чоботях зі «Шрека», нас зворушують просто до сліз. Не ведіться! Повірте, ви не жорстокі, ви просто даєте дитині зрозуміти, хто головний і що розпорядок є розпорядок. Поясніть дитині, що гратися, коли всі уроки зроблені, набагато приємніше й безтурботніше.

Привчайте дитину, що міняти місцями обов’язки та розваги в розкладі не можна. У вашому постійному репертуарі мають з’явитися фрази: «Телевізор — тільки після того, як зробиш усі уроки»; «Спочатку вмийся й зачешися, а вже потім за стіл», «Перед сном ми тихо граємося або читаємо. Телевізор ти вже сьогодні дивився».

Читайте також:
Як облаштувати ідеально зручний куточок для виконання домашніх завдань, якщо у квартирі немає місця

Щиро кажучи, не кожен дорослий цю науку опанував. Однак навчитися передбачати час, потрібний на виконання тієї чи тієї роботи, насправді нескладно. Говоріть дитині: «Ану, а за скільки часу ти помиєш посуд після обіду?» І вмикайте таймер на телефоні. «А за скільки ти прибереш іграшки?»

Записуйте в нотатках на тому ж телефоні час, який дитина витратила на ту чи ту роботу. Надалі плануйте її обов’язки, додаючи до зафіксованого часу кілька хвилин (коли ви заміряли час, дитина, найімовірніше, виявляла підвищений ентузіазм). Отже, ви ніколи не поставите перед нею нереалістичного завдання!

Буває, що на дитину впливає відволікальний чинник. Стрес чи нав’язлива думка не дає зосередитися, у межах досяжності загребущих рученят опинилися телефон чи іграшка, робоче місце незручне, телевізор у сусідній кімнаті заважає… Виявіть причину — і постарайтеся її ліквідувати.

Однак трапляється, що дитина просто робить задовгі перерви між завданнями, надто багато часу витрачає на розглядання сторінки підручника… Вона «відтягує» початок справи, ніби сподіваючись, що вона сама собою «відпаде».

Запитайте, у чому проблема? Можливо, дитина не знає, як почати? Вона зараз ніби на березі озера. Вода здається холоднющою. Щойно пірнеш — то через кілька секунд усе гаразд і тобі навіть подобається, але сам момент занурення… Можливо, їй потрібна допомога з вашого боку? Спитайте: «Ану, що вам задали з математики?.. Прочитай мені завдання в посібнику…»

Читайте також:
Що дитина має зробити вдома після школи: пам’ятка для батьків

Ви дали сину десять хвилин на прибирання в кімнаті. А він просто потинявся по кімнаті, вдаючи, що піднімає розкидані іграшки. Дитина сподівається, що час вийде — і можна буде зайнятися чимось цікавішим?

Виявіть тут твердість. Дитині просто не хочеться цього робити (і вона про це сказала чи ви це чітко розумієте з її поведінки). Нагадайте їй про те, що домашка чи хатні обов’язки — це її робота. І зайвий час, витрачений на них — це час, який дитина сама в себе «вкрала». А справу робити треба — щобільше, її слід довести до кінця і зробити якісно!

«Доведеться сьогодні скоротити час на мультики…» — серйозно говорите ви. Й обов’язково так і зробіть! Раз, другий — і дитина зрозуміє: день не «гумовий» і щоби встигнути погратися й мультики подивитися, краще одразу взятися до нудної справи та зробити так, щоби не довелося переробляти.

Перетворіть додержання режиму і виконання обов’язків на веселий челендж. Повісьте на холодильник плакат із табличкою, що містить список щоденних справ і датовані стовпчики комірок. Хай дитина впродовж тижня відзначає всі виконані нею обов’язки галочкою чи плюсиком.

Щоразу, коли дитина виконала все належне за день, ви даєте їй маленьку, але приємну винагороду. Яку — домовтеся з нею заздалегідь. Якщо ця традиція у вас приживеться, пізніше можна буде винагороджувати дитину за результатами тижня — та й винагорода має бути істотніша.

Читайте також:
Як навчити дитину встигати