Правила хорошого тону, безумовно, потрібно знати й додержувати. Ви як хороші батьки слідкуєте, аби дитина віталася першою й завжди говорила «Будь ласка» й «Дякую», постійно нагадуєте прибрати лікті зі столу й навіть підказуєте, як правильно тримати ніж і виделку, щоби красиво розрізати відбивну. Та чи розуміє ваш школярик користь хороших манер і чи додержується їх у школі та на вулиці?

Пропонуємо вам узяти на озброєння кілька способів заохочувати дитину частіше використовувати правила етикету в повсякденному спілкуванні. «Приміряйте» до ситуації, використовуйте — і ваша дитина обов’язково стане чемнішою!

Якщо дитина щодня чує, як чемно ви відповідаєте на телефонний дзвінок (навіть якщо це всоте телефонують із банку, аби “впарити” чергову кредитку), то копіюватиме вашу поведінку у власних розмовах.

І навпаки, якщо ви в поганому настрої розмовляєте на підвищених тонах, вживаєте лайливі слова в повсякденних розмовах чи опускаєтеся до образливих епітетів, коли касирка двічі пробила банку сметани, — чекайте від дитини такої самої реакції в аналогічних ситуаціях. Дитина зриватиме на вас утому й поганий настрій.

Діти вчаться, спостерігаючи поведінку оточуючих, передусім найбільш авторитетних для неї людей — батьків. Подавайте приклад хороших манер у повсякденному спілкуванні й на людях, і в родині. Коли тато й мама завжди ввічливі в стосунках між собою та з дитиною, то й дитина буде ввічлива завжди — за звичкою.

Ми звикли влаштовувати «розбір польотів» після візиту в гості чи в громадське місце, коли дитина повелася там нечемно. Однак акцентувати слід передусім на позитивній поведінці, манерах, які дитина ще не засвоїла до автоматизму, але вже демонструє хоча б час від часу.

Так, першокласнику варто казати: «Молодець, що при зустрічі з бабусею подякував їй за подарунок, який вона тобі передала напередодні» або «Ти поступився місцем жінці з немовлям — це просто по-рицарськи!» та хвалити інші більш-менш прості вияви чемності.

Читайте також:
10 помилок у вихованні, що псують дітям доросле життя

А от 10–12-річну дитину слід хвалити за складнішу соціальну поведінку: «Дякую за те, що сьогодні, коли я зустріла свого начальника, ти стояла спокійно й не переривала розмову дорослих. Я знаю, як тобі було нудно нас слухати, а ти виявила просто дорослу стриманість. Ти моя розумничка!», або: «Ти сьогодні дуже добре зробив, що залишив смартфон на дивані, а не взяв із собою за стіл. Ми чудово поспілкувалися за вечерею. Роби так щодня!»

Дитина не любить довгих «лекцій». Водночас їй буде цікаво дізнатися, звідки взялися ті чи ті традиції етикету, а також корисно розібратися, навіщо додержувати тих чи інших правил поведінки.

Наприклад, можна розповісти сину, чому слід знімати головний убір, входячи в оселю: середньовічні рицарі, заходячи в чужу домівку знімали захисний шолом. Так вони показували, що не вороги, а наміри в них мирні. Звісно, хлопчику буде цікаво наслідувати поведінку рицарів!

А щоби дитина швидше навчилася жувати із закритим ротом, спокійно (без роздратування й у жодному разі не ущипливо!) скажіть: «Людям завжди гидко дивитися, що відбувається з їжею в чужому роті. Від цього в них зникає апетит. Ти ж не хочеш, щоби люди від тебе відверталися, коли ти їси?»

Словом, завжди коротко пояснюйте, чому й навіщо. Так дитина не лише дізнається цікаві факти. Ви допомагаєте їй запам’ятати правила хороших манер і виробляєте позитивне до них ставлення (етикет більше не здається нудним).

Звісно, іноді пояснення історії чи доцільності якогось правила поведінки вимагатиме від вас кількох хвилин пошуку інформації в Інтернеті. Однак ці зусилля зекономлять чимало нервів і часу в майбутньому!

Читайте також:
Неідеальні батьки: як вибачитися перед власною дитиною

Пам’ятаєте епізод із кіносаги про Гаррі Поттера, у якому сімейство Дурслів готувалося приймати впливового гостя? Дядько Вернон влаштував репетицію, перевіряючи, чи добре пам’ятає його син Дадлі, як слід вітатися, коли й кому вклонитися, що сказати…

Хоч як це комічно виглядало, Вернон обрав правильну тактику. Дадлі твердо засвоїв, як слід поводитися в складній і новій для нього соціальній ситуації.

Ви теж можете робити щось схоже — і не лише перед якоюсь урочистою подією чи відвідинами театру, ресторану абощо. Розігруйте з дитиною рольові ігри. Вигадуйте різноманітні ситуації та запитуйте дитину, як би вона в них поводилася. Наприклад, як попросити продавчиню-консультантку дати понюхати парфуми. Або як запитати в перехожого дорогу. Як уникнути конфлікту з однокласником, якому дитина випадково наступила на ногу. Як чемно відповісти на телефонний дзвінок дорослого, і як — на дзвінок ровесника.

Можливих ситуацій безліч — влаштовуйте такі діалоги, а затим розбирайте відповіді дитини, радьте, як краще повестися й що відповісти. Повірте, дитині це принесе чималу користь! Особливо такі ігри допомагають сором’язливим дітям, які губляться перед незнайомцями: з такими відрепетируваними «домашніми заготовками» діти знають, як їм поводитися, і почуваються більш упевнено.

Не вимагайте від дитини поведінки, яка не відповідає її віку. Вона обов’язково припускатиметься помилок: забуватиме щось зробити, робитиме чи говоритиме не те, що від неї очікують.

Пам’ятайте: ваш школярик лише учиться взаємодіяти з іншими людьми й має дуже маленький досвід. Оточуючі оцінять його (і ваші!) старання та милосердно пробачать помилки.