Наполегливість - здатність продовжувати займатися чимось упродовж тривалого часу - виявляється у різних дітей різною мірою.

Деякі “складають лапки”, щойно стикнулися з опором чи першими труднощами. Вони мають низький рівень наполегливості, тобто схильні облишити заняття, якщо воно складне, нецікаве чи їм хтось радить чи наказує це зробити.

Дехто, навпаки, не розуміє слова “не можна” і здатен безкінечно вимагати у батьків щось, не зважаючи на обставини, навіть якщо це отримати неможливо. Таким дітям важко облишити розпочате, навіть якщо в них нічого не виходить. Вони просто зациклюються на цьому!

Визначити нинішній рівень наполегливості вашої дитини допоможуть шість запитань. Відповідайте “так” чи “ні” на кожне. Кількість “так” означатиме місце на шкалі між безвольністю та зацикленістю (надзвичайною впертістю).

• Ваша дитина постійно намагається добитися від вас бажаного ниттям, безперервними проханнями чи вимогами?
• Їй складно припиняти якусь діяльність, особливо якщо вона не довела справу до завершення?
• Коли дитина взялася виконувати домашнє завдання чи хатній обов’язок, вона зазвичай доводить справу до кінця?
• Дитина доводить своє заняття до кінця (чи домашку, чи збирання пазлу), навіть коли це заняття стає складним або нудним?
• Коли ваша дитина грається, вона віддається грі й забуває про все навколо?
• Дитина старається і докладає всіх зусиль, коли вчиться грі на музичному інструменті чи займається спортом (у секції чи самостійно)?

Що більша кількість позитивних відповідей - тим сильніше виражена наполегливість. Водночас “правильної” кількості балів ми вам не назвемо. Її просто не існує. Цей тест лише підказує, з якими труднощами у вихованні дітей вам доводиться стикатися частіше і над чим слід посилено працювати.

Що вищий бал, тим сильніше виявляється наполегливість/ упертість / зацикленість на цілях. Такі діти виростають у “досягачів цілей”, часто стають лідерами, їхні цілі амбітні.

У дитинстві наполегливі діти здебільшого орієнтовані на мету і продовжують діяльність, поки не досягнуть її мети. Водночас наполегливі діти схильні уважно слухати настанови й поради дорослих, особливо коли це стосується їхніх цілей.

Однак батькам буває дуже складно з такими дітьми. Наполегливі школярики часто намагаються “переломити через коліно” вимогами й навіть істериками дорослого, який не погоджується на настирливі умовляння.

Коли такі діти вирішують, що чогось хочуть, вони зазвичай хочуть цього “тут і зараз”, а слова “ні” просто не розуміють. Часом бажання досягти бажаного виявляється як одержимість, зацикленість на цьому і навіть викликає тривогу в оточуючих.
Читайте також: 3 секрети подолання дитячих істерик

Такі діти здаються надзвичайно “зручними”: вони слухняні та не зациклюються на бажаному. “Ні? Значить ні” - і вони перемикаються на щось інше. Якщо вони бачать, що справа непідйомна, вони з легким серцем її полишають і відкриті для альтернативних пропозицій.

Однак якщо батьки не заохочують таку дитину виявляти наполегливість, то вона і в старшому віці буде схильна полишати щойно розпочату справу - навіть необхідну чи ту, якою щиро хотіла б займатися. Таким дітям дуже складно знаходити мотивацію, аби довести до кінця проєкт чи завдання.

Ці діти легко розчаровуються, їм важко долати негативні емоції та продовжувати робити те, що не виходить. І щоб закінчити розпочате, їм постійно потрібен контроль, допомога, поради, заохочення та додатковий час на завершення справи - адже вони її без кінця відкладатимуть.
Читайте також: Чи буде конкурентоздатною дитина, яка не любить змагатися?

Як допомогти школярику віднайти здоровий баланс між зацикленістю на досягненні бажаного та схильністю відмовлятися від розпочатої справи? Ось що можуть робити батьки.

Пам’ятайте, що даний рівень наполегливості - це складова вродженого темпераменту вашої дитини. Повірте, хочу-істерика чи недописана вправа у домашці - це не спеціально, не назло вам! Це вияв темпераменту вашої дитини.

Уважно слухайте вимоги “занадто наполегливої” дитини й намагайтеся зрозуміти не лише її “хотілки”, а й реальні потреби, які за цими “хотілками” замасковані.

Зберігайте спокій, коли дитина засмучує вас упертістю чи безвольністю. І так, способів стриматися і не вкусити сина чи доньку, коли вони доводять вас до шалу, багато, і деякі з них навіть спрацюють конкретно для вас. Погугліть - обов’язково знайдете щось дієве.

Менш вольову дитину обов’язково слід навчити розбивати велике, складне завдання на кілька простих і записувати план до виконання. Це справді допомагає досягати цілей!

Дітям, схильним зациклюватися на справі, важко відірватися від завдання, яке у них не виходить чи яке вони не завершили. Давайте їм трохи більше часу, ніж зазвичай, на закінчення роботи. А ще таким дітям потрібна невеличка перерва, щоб переключитися на нову справу!

Навчіться розрізняти істерику - свідому спробу маніпулювати вами та істерику - вияв темпераменту дитини. Перше слід ігнорувати, у другому випадку краще ставити запитання: “Навіщо це тобі? Чого ти чим хочеш досягти? Можливо, є інший спосіб досягти цього?” (Пам’ятайте: лише одне запитання за раз! Лише отримавши відповідь на одне, можна задавати наступне.)

Навчіть дитину способів не засмучуватися і зберігати спокій, коли справа не клеїться. Приміром, навчіть їх досягати компромісу з самими собою та виявляти гнучкість: “Не виходить ця виворітна петля? Можливо, ти втомилася і слід зробити перерву. Піди полий квіти, а потім я покажу ще раз, як цю петлю робити”.

Навчайте занадто наполегливих дітей відмовлятися від поки що не досяжних для них завдань. Недостатньо наполегливим, навпаки, допомагайте повертатися до незавершених справ і закінчувати їх успішно.

Не сваріть дитину, яка зациклилася на справі, що їй не піддається, і вперто "лізе не на ту гору". Не тисніть на дитину, що засмучено заявила: "Не буду робити задачу, вона надто складна". В обох випадках дітям потрібно, аби ви допомогли їм заспокоїтися та допомогли розібратися, що пішло не так.

Ви зможете скоротити до мінімуму кількість "збройних сутичок" з дитиною через її безвольність/упертість, якщо розберетеся з власним рівнем наполегливості. Допоможіть і собі, і синові/доньці "за одним рипом".

Надмірна наполегливість чи її брак - це не вади характеру - це просто особливості! З вашою допомогою дитина навчиться ефективно досягати цілей, враховуючи власні особливості. А для цього вона має чути від вас таке:

• Ти самостійн(ий/а) і зможеш добитися всього, чого захочеш.
• Ти знаєш, чого хочеш.
• Ти обов'язково це зробиш! У тебе все вийде!
• Це справді складно, лишати справу напівзробленою.
• Ти молодець, що наполегливо займаєшся тим, що тебе цікавить!
• Ти знайдеш спосіб досягти своєї мети!

Читайте також: 4 причини, чому дитині життєво необхідні обійми батьків

Час під контролем: 7 причин, чому дитина не встигає