Не буває так, щоби дитина стабільно зберігала мотивацію старанно навчатися. У кожного з нас бувають періоди, коли видавати високі результати важко: дні, тижні… А то й місяці. Власне, усі хороші мами й татусі хвилюються, що успішність розумного, здібного сина чи доньки може «з’їхати».

Що ж мають робити батьки, аби допомогти дитині зберегти інтерес до навчання, мотивувати до старанного засвоєння нових знань і навичок і допомогти долати труднощі в школі? Передусім — зрозуміти, чим мислення дітей відрізняється від дорослого.

Дорослі способи мотивації й заохочення до навчання не спрацьовують з учнями початкових класів. Чому це відбувається і як слід діяти натомість, читайте в наступних розділах цієї статті.

Якщо ви хоч трохи цікавитеся темою особистісного розвитку, то, певно, натрапляли на поради «регулярно виходити із зони комфорту». Зона комфорту, нагадаємо, — це життєва ситуація, у якій усе знайоме, а тому ви почуваєтеся звично й безпечно. Гуру саморозвитку запевняють: засвоїти нову навичку неможливо, якщо ви залишаєтеся в зоні комфорту. Тому дорослих закликають свідомо братися за нові справи та «подружитися» з помірним стресом і ризиком.

Однак із навчанням молодших школярів трохи інакше. Психологи й педагоги запевняють: для повноцінного розвитку дитині необхідно передусім почуватися в безпеці! Налякана чи знервована дитина не виявлятиме інтересу до навчання. Їй треба спочатку відчути себе затишно й комфортно.

Наприклад, успішність багатьох дітей (навіть підлітків!) гіршає, коли предмет починає вести новий учитель. Школярам потрібно звикнути до нової людини, нового стилю спілкування. Учитель може бути добрішим і досвідченішим, ніж попередній. Однак така зміна «викидає» дитину із зони комфорту — і вона спрямовує всю свою енергію на звикання до ситуації. Як тут зосередитися на новій інформації?!

Для дитини необхідність засвоювати нові навички та розв’язувати складні завдання в галасливому учнівському колективі — це щоразу стрибок у невідоме! Отож ваше завдання як батьків — створити для дитини «тиху гавань», де вона відпочиватиме від своїх пізнавальних пригод й емоційно напруженого спілкування з однокласниками. Їй потрібне середовище, безпечне не лише у фізичному, а й у психологічному сенсі. А це означає:

• додержувати стабільного чіткого режиму дня (чому дітям необхідний сон, передбачуваність у житті й чіткий план дій на щодень — читайте тут);
• щодня доручати дитині помірну кількість обов’язків по господарству, що даватиме їй відчуття відповідальності та своєї корисності;
• починати день із позитивних емоцій (жодних «розборок» зранку, інакше всі думки дитини будуть не на темі уроку, а на конфлікті з батьками);
• слідкувати, аби дитина щоранку ситно і якісно снідала, брала до школи корисні перекуси й пила достатньо води (так, благополуччя в цій сфері дуже впливає на настрій і мотивацію!).

2008 року в міжнародному науковому виданні The Journal of Neuroscience оприлюднили результати дослідження сприймання критики дітьми молодшого й середнього шкільного віку. Нідерландські вчені досліджували, як реагують на критику ділянки дитячого мозку, відповідальні за розуміння. Виявляється, коли 8–9-річні діти вислуховують критичні зауваження, нервові клітини, що мали б активізуватися у відповідь, «мовчать»!

Простіше кажучи, молодші школярі просто фізично не здатні зрозуміти критику! Їхній мозок ще не розвинувся достатньою мірою. Подальше дослідження виявило: лише коли діти досягають віку 12–13 років, ділянки їхнього мозку, відповідальні за розуміння, починають реагувати на критичні зауваження. Молодші ж діти зрозуміють лише, що ви на них сердитеся, вони погані, життя не склалося…

Водночас школярики чудово розуміють похвалу! Отож, поки вашій дитині не виповнилося хоча б 12 років, краще пояснювати їй, як правильно поводитися в тій чи тій ситуації, звертати її увагу на позитив, хвалити досягнутий прогрес, порівнювати, наскільки нинішній результат вищий за попередній тощо.

Тож коли дитина повертається зі школи й повідомляє вам свої оцінки, не критикуйте за низькі результати, а знайдіть, за що похвалити. Затим запитайте, що в неї не вийшло, яка допомога їй потрібна, що слід підучити.

Не кажіть дитині: «Що це за кривульки замість букв! Ти маєш старанніше писати!» Натомість запропонуйте: «Покажи, як ти тримаєш ручку, коли пишеш… Спробуй узяти її отак… Тепер напиши цю букву знову. Бачиш, як гарно виходить? Старайся тримати ручку саме так, і в тебе обов’язково буде гарний почерк!»

На початку 2010-х американські дослідники вивчали успішність у більш як 6,2 тисячі школярів із багатих і бідних родин та чинники, які на неї впливали. Виявилося, що найкращих результатів добивалися не обов’язково учні, які мали доступ до платних шкіл, дорогих підручників і репетиторів. Критичним виявився зовсім інший чинник — рівень допитливості кожної конкретної дитини.

Найвищі оцінки за математику, читання й поведінку отримували не найбільш привілейовані, не найуважніші, навіть не найтерплячіші — найдопитливіші! Більш того, у дітей із бідніших родин успішність майже винятково залежала від рівня їхньої допитливості.

Дослідники зробили однозначний висновок: головне завдання батьків і педагогів у дитсадку та молодшій школі — пробудити й підтримувати допитливість дітей. Це означає робити навчання якомога цікавішим.

Хороші батьки завжди знайдуть привід розбудити чи підживити цікавість дитини й подати їй хороший приклад допитливого ставлення до життя. Пропонуємо кілька простих способів це робити хоча б один-два рази на день:

• завжди запитуйте в дитини: «Що нового ти дізна(в/ла)ся сьогодні в школі? Що виявилося найцікавішим?»;
• не завжди давайте готові відповіді на запитання. Час від часу кажіть: «Я не знаю. Як нам це дізнатися? Пошукаємо відповідь разом!» — і беріться за енциклопедію чи поґугліть;
• якщо дитині нудно на якомусь уроці, можливо, винна новизна предмета. Дитина не може пов’язати нову інформацію з тим, що вже знає. Пробудіть у неї інтерес до цієї сфери самі: почитайте їй цікаву книжку на дотичну тему, зводіть у музей, знайдіть відповідний науково-популярний фільм. Чим більше дитина дізнається про щось, тим сильніший інтерес цей предмет у неї пробуджуватиме.

Це доросла людина здатна зубрити китайські ієрогліфи заради посади, на яку претендуватиме не раніше, ніж через рік, спланувати виплату іпотеки за 10 років або щомісяця перераховувати гроші до приватного пенсійного фонду. А для дітей майбутнього немає: вони живуть сьогоднішнім днем. Молодші школярі лише вчаться ставити невеличкі віддалені (на тиждень чи місяць) цілі. Доросле життя для них — абстракція, яку годі осягнути!

Ваші напучування на кшталт «Знання знадобляться тобі, коли виростеш» для дитини просто не мають сенсу. Водночас досвідчені педагоги, зокрема ті, хто працює за освітньою системою «Світ чекає крилатих», відзначають: молодших школярів неодмінно цікавить те, що їм реально потрібно тут і зараз.

Природа закладає в кожну дитину інтерес до знань і навичок, необхідних їй для виживання. Саме тому діти фантастично швидко навчаються ходити, говорити, пізнають світ навколо себе. Отож, що більше індивідуальних, практичних завдань, тісно пов’язаних із повсякденним життям, дають дитині в школі, тим вищий її інтерес до навчання!

Батьки можуть багатократно підсилити ефект від зусиль учителя, створюючи ситуації, де дитина мусить використати шкільні знання й уміння. Насправді це нескладно, хоча вимагає від вас щоденного відслідковування, які навички дитина отримує на уроках.

Власне, для «окрилених» батьків і так звично щовечора розпитувати дитину про те, чого вона навчилася за день. Ми пропонуємо зробити ще один крок — запам’ятовувати, які навички цього тижня школярик засвоював, і давати дитині доручення, для виконання яких ці вміння знадобляться.

Приміром, якщо ваша дитина навчилася в школі пришивати ґудзик, хай відтепер сама пришиває відірвані ґудзики на свій повсякденний одяг. Навчилася обчислювати до ста — доручайте самостійно купити в магазині пляшку молока й буханку хліба й перевірити, чи правильно касир дав здачу. Плануєте закордонну поїздку чи відрядження — хай дитина знайде на карті країну й місто, куди ви збираєтеся, пошукає певну інформацію про них.

Так, часом це буде дещо складно — вигадувати доручення для дитини на базі нещодавно вивченого нею матеріалу. Однак якщо ви будете це робити хоча б раз на день, дитина зміцнюватиме переконання: непотрібних знань не буває. А отже, її мотивація до навчання залишатиметься високою.

Допоможіть своїй дитині розвинути ерудицію