Що спільного між автором теорії еволюції, видатним кардіохірургом та мільярдером, який створив електромобіль і «таксі на орбіту»? Усі прославилися не лише своїми досягненнями та вкладом у розвиток людства. Вони — беззаперечні ерудити, які здобули успіх, завоювали авторитет сучасників і назавжди ввійшли в історію.

Чарльз Дарвін був знавцем хімії, фізики, геології, зоології, ботаніки, географії, математики, медицини, а також богослів’я та літератури. Саме цей «багаж» дав йому можливість помітити закономірності в природі, зіставити їх із закам’янілими рештками вимерлих рослин і тварин, порівняти їхню будову із сучасними організмами та переконливими аргументами підірвати традиційні уявлення про походження життя на Землі.

Український кардіохірург Микола Амосов не лише створив інститут серцево-судинної кардіохірургії та провів більш як 6000 операцій на серці. Він винайшов штучний клапан для серця, що запобігає утворенню смертельно небезпечних тромбів. А ще Амосов цікавився кібернетикою: біологічною, медичною та… психологічною: хірург займався проблемами штучного інтелекту!

Про Ілона Маска, певно, знає кожен: створені під його керівництвом автомобілі Tesla дісталися вже й українських автошляхів, на навколоземній орбіті розгортається глобальна супутникова Інтернет-мережа Starlink, а за польотом Dragon на МКС і назад на Землю спостерігав наживо увесь світ. Мільярдера-винахідника цікавить усе: і техніка, і суспільство, і навіть мистецтво. Про швидкість, з якою Маск читає, та кількість прочитаних ним книжок ходять легенди. Саме завдяки різноплановим інтересам Маска з’явилися нові скафандри — легкі, зручні, схожі на скафандри із серіалу «Зоряний шлях», проєкт надшвидкісного поїзда та ще безліч сміливих ідей.

Як бачимо на прикладах Дарвіна, Амосова й Маска, ерудит — це освічена людина, яка має не лише всебічні знання в обраній сфері та багатьох суміжних. Справжній ерудит широко поінформований в усіх сферах науки, техніки, культури, мистецтва, суспільних і політичних подіях. Більше того, він постійно здобуває все нові й нові знання — але не просто «щоб було», а щоби розширити власні можливості та творити щось нове на стику багатьох наукових дисциплін.

Нерідко ерудитів плутають із «всезнайками» — людьми, які здатні запам’ятовувати величезні масиви безсистемних фактів, що не має цінності та не приносить користі. На відміну від всезнайка, знання ерудита систематизовані, вони складаються в єдину систему — чітку картину світу. Кожен факт, уявлення, ідея має своє місце в цій картині й пов’язане з іншими фактами, уявленнями та ідеями. І чим більше таких зв’язків, тим більше правильних висновків, креативу та оригінальних рішень здатен «видати на гора» ерудит.

Знати, скільки дружин було в останнього султана Османської імперії, — це всезнайко може. А от без підготовки пояснити вплив шлюбних традицій на архітектуру житлових будинків у мусульман та християн всезнайко не здатен. Він просто не побачить зв’язків між фактами з різних сфер життя (аби не мучити тих, хто зацікавився: у мусульман житло традиційно ділиться на чоловічу й жіночу половини, де жіноча — максимально закрита від зовнішнього світу).

Жага багатьох ерудитів минулого й сучасності до знань і їхня допитливість у всіх сферах науки, техніки, культури, помножена на вміння знання з однієї сфери застосовувати в інших галузях, і стала «рецептом» для створення радикально нових ідей, які змінили і змінюють світ. Вище ми навели приклади найуспішніших, так би мовити екстремальних ерудитів. Однак, навіть якщо такого рівня ерудиції надзвичайно складно досягти, до розвитку кругозору слід прагнути — й ось чому.

1. Ми розв’язуємо проблеми і приймаємо рішення в найбільш складних ситуаціях, звертаючись до досвіду, здобутого самотужки чи «запозиченого» — тобто до багажу наших знань. Саме тому дітям не довіряють приймати рішення самостійно — навіть дуже розумні діти не мають необхідного досвіду/знань.

І чим більше ми знаємо (і головне, якщо ми вміємо ці знання використовувати!) — тим більше перед нами можливостей, варіантів поведінки, можливих розв’язань складного завдання. Що більше ми знаємо, тим краще можемо уявити можливий подальший розвиток подій, а також наслідки наших дій — навіть «на кілька ходів наперед».

Неможливо передбачити, коли й за яких обставин знадобиться те чи інше знання. Якщо, наприклад, виникає надзвичайна ситуація, справжній ерудит точно колись читав про неї і знає, чого слід очікувати, як саме треба діяти й чого робити не можна.

2. Затребувана в дорослому житті креативність (творчість) — це вміння тасувати «фрагменти» вивченого й пережитого поєднувати їх і «переплавляти» на нові ідеї. Нині всі винаходи і відкриття відбуваються на стику наук або за допомогою перенесення законів та навіть інструментів однієї науки в іншу: приміром, з математики — в історичну науку, зі статистики — у мовознавство. Якщо ви — не ерудит, встановити зв’язки між різними галузями науки не вийде.

3. Яке в людини загальне уявлення про світ — такого масштабу в неї й цілі. Що більше людина знає про світ — тим цікавіші, важливіші, вигідніші цілі вона здатна перед собою ставити — і розуміти, як їх досягти.

Інакше кажучи, ви не можете прагнути речей, про існування яких ви не підозрюєте! А ерудит може вирватися за рамки власних обмежень і стати тим, ким хоче.

4. Людина, яка добре поінформована про багато сфер життя та вміє свої знання застосувати, заслужено здобуває авторитет і повагу у своєму оточенні. А якщо вона це оточення «переростає» — то проривається «нагору».

Ерудити — це інтелектуальна еліта суспільства. Вони стають не лише винахідниками чи вченими, а й експертами, радниками політиків, креативними директорами рекламних агенцій і кіностудій, президентами, бізнесменами… Головне — вони здатні подавати нові ідеї і пропонувати оригінальні рішення. Адже їхній «багаж» знань — чудовий ґрунт для креативу та пошуку рішень будь-яких проблем.

5. Нарешті, люди освічені, та ще й обізнані про всі сфери життя, виявляються цікавими співрозмовниками. Адже хто би про що не заговорив, вони здатні підтримати цю розмову!

1. Заохочуйте допитливість! Дитина виявила до чогось інтерес — дайте їй цікаве джерело відповідних знань і час, щоб із ними ознайомитися. Дитячі енциклопедії, науково-популярні фільми, гуртки, пізнавальні ігри, бібліотеки, майстер-класи… Забезпечте доступ до пізнавальних ресурсів максимально — у міру своїх можливостей.

2. Що різноманітніші в дитини інтереси — тим краще. Предмет зацікавленості може змінюватися дуже часто — головне, аби допитливість не зникала. Дитина отримала найбільш загальне уявлення про щось і переключилася на інше — отже, для її віку цього досить. А коли вона стикнеться з цим удруге, то пригадає, одразу зацікавиться й дізнається більше. Психологи давно помітили закономірність: чим більше ми про щось знаємо, тим цікавішою нам здається ця тема - і навпаки.

Результати, здавалось би, хаотичних блукань у морі інформації дитина з часом систематизує. Адже вивчення в школі історії, основ природничих і точних наук, мови й літератури створить своєрідний кістяк для «нанизування» ідей, здобутих дитиною в самостійному пошуку.

3. Не змушуйте дитину вивчати щось пози шкільною програмою «від і до». Так можна «вбити» допитливість. Пізнання нового має бути, як кажуть нинішні діточки, «в кайф».

4. Обмежуйте ґаджети. Якщо є забавка, що вимагає менше зусиль і обіцяє швидше задоволення, ніж книжка, дитина вибере не книжку. Через ґаджети наші діти не знають, як це прикольно — у дощовий вихідний заховатися під шторою і притулитися до теплого радіатора з книжкою в руках…

5. Заохочуйте читання. У дитини має бути власна бібліотечка чи/і доступ до шафи з «дитячими» й «дорослими» науково-популярними та художніми книжками. У стародавні часи, коли про Інтернет не чули, у багатьох оселях була багатотомна енциклопедія. Розумні батьки її ставили на найнижчу полицю шафи — щоби дитина могла витягти том і знічев’я його погортати. Як подумаєш, що нинішні діти не розуміють насолоди, яку можна отримати, розгортаючи товстелезний том у випадковому місці й читаючи щоразу якусь несподівану інформацію: муміфікація, мірра, Менделєєв, Магріб…

6. Допомагайте дитині розширювати словниковий запас. Це допоможе їй краще навчатися. А для цього навчіть користуватися словниками та привчіть звертатися до них щоразу, коли дитина натрапила на незрозуміле слово.

Лафаєт Рональд Габбард, засновник сумнозвісної секти сайєнтології, досліджував особливості сприймання людиною інформації (аби вербувати щонайбільше послідовників). І дійшов висновку: щойно читач натикається на слово, значення якого не розуміє чи розуміє не зовсім правильно, — він перестає розуміти текст! Далі читати не можна. Потрібно зупинятися, зазирати в тлумачний словник, розбиратися з кожним значенням слова, шукати значення, що найбільше підходить до контексту. Бажано навіть виписати це слово, щоби краще запам’ятати, — радив Габбард.

І знаєте, він мав рацію. Ми перевіряли — і застосовуємо більш-менш регулярно. Такий підхід підвищує рівень розуміння тексту. Візьміть на олівець — і для себе, і для вашого школярика. Так, ви будете читати повільніше — однак зрозумієте краще!

7. Логічне продовження попередньої поради: уточнюйте все, про що маєте занадто слабке уявлення. Коли ви читаєте текст і там у кущах пищить горобець — тут усе зрозуміло, ви горобців мало не щодня ганяєте. А якщо якийсь… приміром, щедрик — пташка, яку ви ніколи не бачили, — краще зробити паузу й погуглити. Подивилися, які в щедрика хвостик-дзьобик-пір’ячко, прочитали, де він живе, а якщо пощастило — і послухали запис співу… Текст набув нових барв, а ви дізналися дещо для себе новеньке.

8. Учіть дитину аналізувати та оцінювати нову інформацію, поєднувати її з тією, що вже в неї була, обговорювати негативні та позитивні її сторони. Звернімося до прикладу, згаданого в пункті 7. Дитина може згадати: а пташка щедрик згадується в пісні. «Щедрик, щедрик, щедрівочка», виходить, — не лише про ластівочку… Так утворюються зв’язки, завдяки чому людина краще запам’ятовує інформацію, а ще — здатна творити.

9. Заохочуйте дитину писати. Коли навички письма в дитини вже закріпилися, вона може вести словничок, щоденник, журнал маленьких відкриттів. Видатні мандрівники вели щоденники своїх подорожей — то чому і вашій дитині не завести красивий записник, де вона могла б записувати, малювати, вклеювати вирізки… Словом — творити!

Читайте також:

5 способів, якими батьки можуть розважити першокласника вдома, у поїздці чи в супермаркеті, а заодно — застосувати його знання з математики

Друга іноземна мова для вашої дитини: коли саме?

Грамотними не народжуються: Чому деякі діти завжди на «ти» з орфограмами, а інші постійно роблять помилки на письмі