Восени 1949 року Рада Міжнародної демократичної федерації жінок ініціювала рух на захист життя, здоров’я і прав дітей. Це було життєво необхідно — у багатьох країнах діти були беззахисні й за звичаєм, і за законом, були фактично власністю.

У багатьох суспільствах дорослі, які опікувалися дитиною, могли безкарно знущатися з неї, змушувати тяжко працювати, підриваючи цим її здоров’я, не віддавати до школи, одружити/видати заміж навіть у 6-річному (!) віці, не кажучи вже про те, що при ухваленні багатьох життєвих рішень інтереси дітей просто не бралися до уваги.

Саме тому жінки, які у Європі на той час самі лише боролися за повне рівноправ’я з чоловіками, стали на оборону прав найбеззахисніших членів суспільства. Рух набув шаленої популярності. Уже наступного року День захисту дітей відзначили в 51 країні світу. А через 10 років після паризької ініціативи, 20 листопада 1959 року, ООН ухвалила Декларацію прав дитини. Уперше на світовому рівні уряди всіх країн світу визнали: геть усі діти на планеті мають рівні права щодо освіти, виховання, фізичного й духовного розвитку, соціального забезпечення.

Які ж принципи захисту дітей були закладені в Декларації прав дитини? Нині всі вони здаються нам, сучасним освіченим людям, азбучними істинами. Але для багатьох держав це були революційні ідеї. Держави, лідери яких підписалися під цим документами, взялися переписувати законодавство й ухвалювати окремі закони, які б забезпечили додержання цих принципів. У кожній країні світу взялися створювати нові державні органи, що почали опікуватися захистом прав дітей і наглядати за тим, щоб у суспільстві додержували нових «правил гри».

Читайте також:
Розгнівані поведінкою дитини? 5 способів висловити це правильно

У Великій Британії побутує прислів’я: щоби виростити дитину, потрібне ціле село. Себто, громада має допомагати кожній родині ростити й виховати дитину. Разом із тим, має і втручатися, коли поводження з дитиною виходить за межі прийнятного.

Саме Декларація прав дитини й установила ці межі! Вона дає чіткі моральні орієнтири, дає нам шкалу з крайніми поділками «Це чудова родина” й “Сусідам слід утрутитися», спираючись на який, кожна громада може здійснювати неформальний, але пильний контроль над тим, як обходяться з кожною дитиною, яка мешкає на території громади.

Кожна дитина має бути захищеною від свавілля й насильства, жити в гідних умовах, отримувати виховання й освіту. І завдяки Декларації не лише держави та представники влади на місцях, а й родичі, знайомі, просто совісні сусіди можуть убезпечити кожну дитину від порушення її базових прав. Більш того, кожен небайдужий дорослий, знаючи декларацію, отримує законну підставу втрутитися, якщо бачить дитину в ситуації, де її права порушуються, і звернутися до органу соцзахисту, місцевої громади й правоохоронців.

Крім того, навіть найлагідніші, найдобросовісніші тато й мама, можуть, читаючи Декларацію, вивіряти свій «моральний компас». Чи не позбавили вони дитину права на гру (а розваги важливі для розвитку і психічного здоров’я дитини!), заповнивши її розклад виключно навчанням із перервами на сон і тренування в спортивній секції? Чи дають дитині право вибору хоч у чомусь — чи все вирішують замість неї? Чи не передають їй власних нетолерантних забобонів щодо інших національностей, соціальних груп тощо?

А ще, знаючи Декларацію та закони своєї країни, які стоять на сторожі прав дитини, матір може ВИМАГАТИ від держави й роботодавця додержання цих прав. Приміром, в Україні це право на збереження робочого місця за жінкою, яка йде в “декретну» відпустку, низка інших належних молодій мамі пільг тощо.

Отож виділіть ще кілька хвилин свого часу. Прочитайте текст цієї декларації. Хай і для вас вона стане моральним компасом. Можливо, знаючи права дитини, ви колись допоможете якомусь малюку чи підлітку в складній ситуації — навіть якщо просто повідомите соціальну службу про порушення його базових прав.

Читайте також:
Як не запрограмувати дитину на нещасливе життя

Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім’ї.

Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному плані здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Принцип 3. Дитині має належати від її народження право на ім’я і громадянство.

Принцип 4. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання й розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги й медичне обслуговування.

Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта й піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.

Принцип 6. Дитина для повного й гармонійного розвитку її особи потребує любові й розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір’ю. На суспільстві й на органах публічної влади повинен лежати обов’язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім’ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоби багатодітним сім’ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною й обов’язковою, в усякому разі на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові й завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності й особисте мислення, а також усвідомлення моральної й соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту й навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Принцип 8. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу.

Принцип 9. Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості й експлуатації. Вона не повинна бути об’єктом торгівлі в будь-якій формі. Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй у жодному разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров’я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.

Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру й загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

Бути другом власній дитині — що це означає насправді

Як допомогти дитині, яка хоче стати космонавтом, максимально наблизитися до своєї мрії