Уміння розраховувати час на ту чи ту справу, встигати на певну годину, не гаяти часу — ці навички необхідні в будь-якому віці. Дорослі готові платити (і чимало!) за курси тайм-менеджменту. Однак усі необхідні для ефективного керування власним часом уміння можна освоїти в домашніх умовах і без будь-яких витрат — якщо почати змалечку.

Навички управління часом дитині освоїти буде нескладно, якщо ви почнете з найпростіших речей — ще в дитсадку. Дошкільнятко знає свій розпорядок дня й розуміє, що вмиватися і одягатися треба швиденько, інакше не буде часу на «церемонію» прощання з мамою в передпокої групи. Однак справжня школа тайм-менеджменту має розпочатися в першому класі: щойно дитина опанує читання й ази письма.

У 6–7-річному віці дитина вже розуміє, що таке час, і навчається користуватися годинником, щоденником, календарем. І якщо ви, батьки, будете постійно подавати особистий приклад пунктуальності та планування, а також додержувати у вихованні дитини кількох наших рекомендацій, — ваш школярик дуже скоро навчиться керувати своїм часом і все-все встигатиме! А через кілька років ваша родина пишатиметься організованим і пунктуальним підлітком.

1. Виробіть чіткий режим дня для дитини — і додержуйте його. Коли дитина зовсім маленька, від дотримання чіткого режиму сну й харчування залежить її здоров’я й нормальний розвиток. Але й молодшим школярам, і навіть підліткам чіткий стабільний режим дня теж необхідний. Розробіть разом зі школяриком рутини: перелік справ для ранку, часу після школи та перед відбоєм.

Дитина має чітко знати, що за чим робити. Тоді гігієнічні процедури та обов’язки виконуватимуться доволі швидко й у правильній послідовності, а рівень стресу буде нижчий.

Маючи стабільний режим дня, школярик розумітиме, скільки часу можна відвести на певне заняття, чого від нього чекають дорослі, а головне — відчуватиме не лише відповідальність за вчасне виконання всіх необхідних справ, а й те, що сам контролює ситуацію. І навпаки, відсутність режиму дня спричиняє в дітей почуття невизначеності, непередбачуваності, а отже — незахищеності. Це дуже важливо для дітей будь-якого віку — почуватися захищеними!

Нарешті, режим дня має «працювати» на потреби дитини. «Правильний» режим — це такий, що дає дитині вдосталь часу на сон і дозвілля, а не лише на всі необхідні справи вранці, вдень і ввечері.

2. Заведіть сімейний календар-тижневик. Аркуш паперу формату А4 (краще взяти з альбому для малювання; буде зручніше писати кольоровими ручками) розділіть на сім колонок і підпишіть днями тижня й датами. У цьому календарі записуйте всі важливі справи й зустрічі всіх членів родини. Щоби було зрозуміло, де чия справа, призначте кожному члену сім’ї окремий колір для записів.

Закріпіть календар магнітами на дверцятах холодильника і вписуйте туди всі заплановані візити до стоматолога, походи в кіно, генеральні прибирання квартири, батьківські збори, корпоративи тощо. Коли дитина зрозуміє, як користуватися календарем, залучайте її до планування і заповнення родинного календаря власними справами. Їх буде чимало: дні народження друзів, секції/гуртки, медогляди й походи в бібліотеку, позашкільні заходи…

Завдяки такому календарю дитина буде думати не лише про тут і зараз, а і про те, чи вистачить їй часу на виконання домашки. Самостійного мізкування на кшталт: «Проєкт, який треба здати в п’ятницю, слід закінчити в середу, бо в четвер йду на іменини товариша», — від першокласника чекати зарано. Однак подібних висновків він усе ж може доходити: завдяки вашим запитанням, підказкам і заповнюючи календар.

3. Створіть перевірні списки справ. Щоби дитина виконувала всі справи, передбачені рутинами, та ще й у певній послідовності, «стояти над душею» не обов’язково. Разом із малюком напишіть для кожної рутини перевірний список («Що я роблю вранці», «Після школи», «Перед сном») і прикріпіть на видному місці. Наприклад, на дверях дитячої кімнати.

У списках зазначте фізичні вправи, гігієнічні процедури, хатні обов’язки, виконання домашки. Якщо дитина вже вміє читати, то не має права нити: «А я не зна(в/ла), що мені треба це робити», — або: «А що мені робити зараз?» Ваша відповідь: «Подивися в перевірний список і виконай».

4. Вчіть дитину визначати пріоритети. Звісно, пояснювати вашому 7- чи 10-річному зайченяті квадрат Ейзенхауера зарано (підказка: цей квадрат ділить справи на чотири групи: термінові важливі, нетермінові важливі, термінові неважливі й нетермінові неважливі. Після розподілу справи виконуються в зазначеному вище порядку, а останню групу завдань можна взагалі ігнорувати). Зате розрізняти «хочеться» і «треба» в цьому віці навчитися можна — і необхідно.

Також молодші школярі в нестандартній ситуації не завжди розуміють, що необхідно робити передусім, а що може зачекати. Однак із допомогою дорослих розрізнити термінове і важливе школярики теж зуміють: «Спочатку — обід! Тоді роблю уроки на завтра. Після них ті, які на післязавтра й на наступні дні. Вірш треба буде розказувати аж у п’ятницю, тому повчу його перед сном…»

5. Відслідковуємо час. Час від часу заохочуйте дитину відслідковувати, скільки часу в неї забирає та чи та справа. Представляйте це як веселу й захопливу гру: «…І дізнаємось, хто швидше підмітає кухню: ти чи бабуся?»

Для цього подаруйте малюку яскравий наручний годинник, зробіть разом із підручних матеріалів пісочний годинник чи встановіть програму тайм-менеджменту для дітей на смартфон. Урешті, згодиться навіть кухонний таймер. Така гра розвиватиме в дитини відчуття часу — і допомагатиме їй додержувати розкладу.

6. Привчіть школярика створювати правильну робочу атмосферу. Якщо йдеться про управління власним часом, то вміння облаштувати робоче місце, де ніщо не відволікає, — це надзвичайно важливо!

Коли дитина сідає робити домашні завдання, то має без нагадування вимкнути радіо/телевізор, прибрати іграшки, відкласти подалі смартфон, увімкнути додаткове освітлення… Словом, позбутися речей, які можуть відволікати її від занять. Така звичка заощаджуватиме дуже багато часу щоразу!

7. Подавайте гідний приклад для наслідування. Принцип «Роби, як я кажу, а не як роблю» НЕ ПРАЦЮЄ! Діти наслідують дії дорослих, а не дослухаються до голослівної «пропаганди» з уст батьків.

8. Будьте тренером, а не начальником. Дитина має сприймати вас не як керівника, що нав’язує власне бачення, що, як і коли робити. Вона — ваш найцінніший скарб, тож заслуговує мати особистого тренера, який допомагає справлятися з труднощами і досягати успіху.

Якщо ситуація дозволяє, дайте дитині змогу обирати, як саме діяти, і пожинати плоди власного вибору. Кожна дитина має робити помилки й завдяки ним засвоювати уроки життя. Не позбавляйте дитину такої можливості! Хай вона це робить у контрольованих вами умовах.

9. Пунктуальність та організованість заслуговує на винагороду! Завжди наполягайте, щоби дитина, узявшись за справу, доводила її до кінця. Водночас дозволяйте їй не лише здобувати перемоги, а й насолоджуватися їх плодами.

Винагорода може бути маленькою щоденною чи значнішим щотижневим заохоченням — скажімо, за якісне виконання всіх рутин і домашніх завдань упродовж чергової п’ятиденки.

Ці винагороди слід обговорити й обрати на сімейній раді заздалегідь, аби дитина на них чекала — і прагнула заслужити. Додатковий час на комп’ютерну гру? Похід у кіно на довгожданий мультик? Додаткова сторінка книжки, прочитана дитині вголос перед сном? Головне, щоби винагорода була по-справжньому цінна для вашої дитини.