Коли ви стоїте в черзі, застрягли в тягнучці чи просто змушені чекати на щось удвох із дитиною, вона швидко знуджується. І батьки, у яких є із собою смартфон чи планшет, тут же віддають його школярику, аби той відволікся.

На смартфоні в таких батьків зазвичай є купа цікавих дитячих ігор. Багато з них позиціонуються як розвивальні. Чи справді вони розвивають інтелектуальні здібності дитини — ніхто вам не відповість напевне: статистики ще замало. Однак дещо комп’ютерні ігри таки розвивають — і це доведено!

Перший плюс телефонних/комп’ютерних (!) ігор — вони вчать дитину фокусувати увагу. Не будеш уважний — не помітиш ключ від загадки або помилишся, не встигнеш зреагувати — програєш. Цінне те, що ця навичка “переноситься” в реальне життя!

Умієш зосередитися на доборі потрібних блоків у “Майн крафт” - отже, зумієш сфокусувати увагу на розв’язуванні виразу на три дії! Довільна увага знадобиться і в школі, і в буденному житті, і в роботі.

Читайте також: Що робити батькам, аби їхня дитина навчилася «вмикати» навичку помічати важливі речі, коли це необхідно

По-друге, якщо гра динамічна, вона розвиває не лише вміння зосередитися, а й точність і швидкість реакцій. Інакше кажучи, зв’язок очей і рук стає якісніший — а відтак розвивається дрібна моторика рук. Вона необхідна хірургам, водіям, операторам різних пристроїв, керованих дистанційно, пілотам військових літаків, ювелірам, музикантам, художникам...

Простіше кажучи, у дорослому віці аматору комп’ютерних ігор втягти нитку в найменше вушко — зовсім не проблема. Тут статистика вже є. Американці з початку 2000-х проводили кілька опитувань серед представників зазначених професій, підтвердили цей зв’язок — а ще виявили дуже цікавий побічний ефект...

Завдяки першим двом “плюсам” залюблені в комп’ютерні ігри люди розвивають третю необхідну для життя навичку: швидкість реакції, поєднану з умінням миттєво приймати рішення й діяти в стресовій ситуації. Інакше кажучи, вони не схильні завмирати безпорадно перед небезпекою. Страх їх не паралізує. Натомість у більшості з них спрацьовує навичка реагувати й діяти: тікати, боротися, рятувати...

Таке вміння не убезпечує на 100% від помилкових рішень, але справді може врятувати життя. Тож не дивно, що тренування пілотів, космонавтів, навіть водіїв швидкісних потягів відбуваються на тренажерах, які, власне, пропонують учасникам тренувань комп’ютерну гру. У ній симулюються різноманітні гіпотетичні ситуації, що можуть виникнути в їхній роботі.

Фахівці різних професій тренують окомір, точність рухів і стресостійкість за допомогою напружених, багатих на несподіванки ігор-стрілялок. І це зовсім не снайпери! Приміром, Ендрю Райт, хірург і викладач хірургії у Вашингтонському університеті, тренує “міцність нервів і пальців”, граючи в надзвичайно динамічне і стресове “Кредо вбивці”. Та навіть безкровні автоперегони зі зрозумілими правилами на кшталт “Формула-1” добре розвивають точність рухів, уважність, стресостійкість і вміння миттєво приймати рішення.

Читайте також: Чи зможе ваша дитина справлятися з труднощами, втратами та горем і водночас залишатися щасливою?

Молодші школярі вже достатньо зрілі, аби гратися в середовищі так званих пісочниць — ігор-стратегій, що запрошують гравця розбудовувати життя в пропонованому світі. Класичний приклад — “Майн крафт”, повільна, вдумлива гра, де діти будують з окремих блоків-кубиків буквально все: від скромної хатинки до парків зі складними ландшафтами й мегаполісів.

У таких іграх дитина має самотужки розбиратися з властивостями пропонованого їй світу, методом проб і помилок освоювати правила, будуючи собі оселю, заводячи свійських тварин, створюючи й розвиваючи місто чи навіть цілу державу тощо. Дитина вчиться досліджувати, експериментувати, сприймати помилку як зворотний зв’язок, а згодом — планувати наперед, ставити цілі й досягати їх — словом, мислити стратегічно й виявляти наполегливість.

Читайте також: 7 можливих причин, чому вашій дитині бракує наполегливості

Мозок і нервова система дитини, образно кажучи, як пластилін — вони дуже добре піддаються впливу. 15-20 хвилин на день відповідної віку комп’ютерної гри стануть чудовим тренуванням частини або й усіх описаних вище навичок.

Зазначимо, що 20-30 хвилин на день, проведених за грою, відповідною віку вашої дитини, їй не зашкодять. Однак це — найбільша допустима сумарна тривалість спілкування з комп’ютером на день!

Пам’ятайте, не можна дати дитині планшет і забути про неї на годину чи більше! Навпаки, перевищення півгодинного максимуму (на день, а не на ігрову сесію!) для дитини, меншої за 10 років, може спричинити низку проблем.

Медики, психологи й дослідники роботи мозку застерігають батьків від позиції “чим би дитина не гралася, аби не плакала”. Про небезпеки, які несе надлишкове перебування дитини перед екраном гаджета, читайте тут