Спочатку трохи про те, що ж це таке — наполегливість. Коли в людини щось не виходить, вона або розчаровується і відмовляється від наміру це зробити, або, не втрачаючи оптимізму, робить нову спробу. Що наполегливіша людина, тим більше спроб вона зробить до того, як здатися.

Прикладом наполегливості є американський винахідник Томас Едісон. Вольфрамова нитка лампи розжарювання «народилася» в нього після 10 000 (десяти тисяч!) задокументованих невдалих спроб.

То що ж заважає кожному наслідувати приклад Едісона? Більшість людей просто не навчили в дитинстві наполегливо йти до мети. Саме тому ми так і не оволодіваємо іноземними мовами чи не скидаємо ці зайві п’ять кілограмів.

Що ж може завадити стати наполегливим та успішним дорослим конкретно вашій дитині? Ось сім можливих помилок, якими батьки несвідомо шкодять розвитку наполегливості у свого школярика.

Найталановитіші люди передусім чітко знають, чого хочуть. У них є мета, є бажання її досягти. Маючи цікавість до певної сфери діяльності, дитина буде прагнути її задовольнити. Однак чим більше вона дізнаватиметься, тим більше інтерес зростатиме!

Тому, коли дитина чимось зацікавилася, підтримайте її захоплення! Допоможіть у міру своїх можливостей розвинути його. Гуртки, секції, музична школа, репетитор, курси для дітей, книжки та фільми на потрібну тематику — шукайте ресурси для розвитку дитини у сфері, яка стала предметом зацікавленості.

Крім того, слід постійно спілкуватися з дитиною про її захоплення. Так ви зможете зрозуміти, чи досі стійка цікавість до нього, чи має дитина здібності в цій сфері. Розмовляючи з дитиною про хобі та інтереси, заохочуйте їх. При цьому лишайте дитині неструктурований час на гру й подальші дослідження!

Якщо не знати, куди йдеш, дорога нікуди не приведе. Якщо не знаєш, що треба зробити, — мрія ніколи не збудеться. Навчіть дитину ставити досяжні для неї, але доволі складні, щоби вивести дитину хоча б на крок із зони комфорту, цілі.

Перетворіть це на регулярний ритуал: поставити ціль (у навчанні, фізичному розвитку, у сфері зацікавлень), скласти план дій та написати, що дитина має робити щодня, щоби цей план виконати.

Хай дитина чітко уявляє свою ціль, частіше говоритиме про її досягнення, про те, як долатиме можливі перешкоди. Це збільшить мотивацію школярика до роботи над собою!

Дитина інстинктивно віддає перевагу не журавлю в небі — досягненню віддаленої мети, а синиці в руках — миттєвому задоволенню, яке можна отримати просто зараз. Саме тому діти намагаються торгуватися з дорослими: мовляв, спочатку пограюся, а уроки потім. Підсвідомо дитина хоче вірити, що це «потім» не настане.

Та якщо ви домовитеся з дитиною: «Якщо ти за день виконаєш як слід усі заплановані справи, то дістанеш винагороду», — день вона зможе протриматися. У міру дорослішання маленьку щоденну винагороду може витіснити щотижнева більша. Так дитина вчитиметься дедалі довше чекати «святкування досягнення» — а отже, терпляче виконувати заплановане.

Якщо ви постійно хвалитимете розум дитини, коли «рецензуватимете» її домашні завдання, вона дійде висновку, що результат вийшов якісним, тому що вона розумна. Логічне продовження цієї думки дуже шкідливе для розвитку дитини: якщо в неї щось не вийде — отже, дитина не така вже й розумна!

Дитина боятиметься провалу, адже «тоді всі зрозуміють, що я ніяка не розумничка». І буде прагнути облишити нову справу при перших труднощах — аби за всяку ціну уникнути невдачі.

Натомість щоразу, коли хвалите дитину, хваліть ту роботу, яку вона зробила, і зусилля, яких доклала, аби досягти такого гідного результату. Словом, хваліть передусім зусилля! Це заохотить дитину докладати зусиль щоразу, навіть якщо не поки що не вдається.

Самоконтроль — це вміння вибирати між тим, що треба, і тим, що хочеться. Приміром, просто зараз піти погратися чи сісти за уроки?

Що частіше ваша дитина стикатиметься із ситуацією вибору і свідомо прийматиме правильне рішення (з вашою допомогою, коли це потрібно), тим інтенсивніше тренуватиме м’яз самоконтролю та дисципліни в усіх сферах свого життя.

Діти схильні виправдовувати будь-які очікування батьків і вчителів: і позитивні, і негативні. Люди, які постійно ставлять цілі та неодмінно їх досягають, здебільшого виростають із дітей, від яких батьки очікували високих результатів і висловлювали свої очікування).

Отож очікуйте від дитини більшого: «Ти можеш ще краще! У тебе є потенціал, і ми очікуємо, що ти будеш викладатися на повну!» Заохочуйте дитину напружуватися, щоразу хоч трішки перевищувати здобуті результати, старатися виправдати ваші очікування.

Якщо ви не даєте дитині нудної, але потрібної роботи, вона не навчиться терпіння і вміння якісно робити те, що потрібно. Мішель Обама, дружина 44-го президента США, свого часу записала кожну зі своїх двох доньок у дві спортивні секції. Одну вибирала дитина, другу — мама з татом. Батьки вимагали від дочок, аби ті по-справжньому докладали зусиль і в тому спорті, який їм не подобався.

Навіщо? Щоби дівчатка виробити навичку наполегливо працювати в тій сфері, яка їм не подобалася, і… бачити поліпшення результатів! Вони одержали два важливі уроки життя:

- розвиватися й отримувати віддачу можна навіть у справі, яка не подобається;
- якщо займаєшся справою, яка не подобається, обов’язково знайдеться можливість паралельно «відриватися» в улюбленій сфері.

Соціологічні дослідження, які проводились у США в «нульових» роках, довели: діти, які присвячують більш як два роки певній діяльності, у дорослому віці швидше знаходять роботу після закінчення навчання! А ще в таких дітей підвищується самооцінка та нижчі шанси захворіти на депресію!

Результати численних досліджень зв’язку між стилем виховання дітей у родинах та успіхом цих дітей у дорослому житті виявили: школярики, батьки яких віддавали перевагу авторитетному стилю виховання, виростали більш наполегливими! Виявляється, помірний авторитетний (не плутати з надміру жорстким авторитарним!) стиль виховання дає дитині здорові дози контролю та свободи, вільне обговорення з батьками всіх проблем та всю необхідну емоційну підтримку.

В «авторитетних» родинах батьки стараються бути зразком для дитини в усьому, а діти щиро поважають маму й тата й охоче слухаються, тому що визнають авторитет. Саме в цій атмосфері дітям найлегше виробити впевненість у собі, навички самоконтролю, самодисципліну й наполегливість.