Ми вже писали про те, як спостерігаючи за дитиною, батьки можут визначити діяльність, у якій «зустрічаються» дитячі здібності та уподобання. А ще — забезпечити розвиток здібностей своїх сина чи дочки

Однак розвитку здібностей замало. Кожній людині, щоби добитися успіху в будь-якій обраній сфері, необхідно володіти комплексом «життєвих», повсякденних навичок. Це працьовитість, пунктуальність, організованість, терплячість, наполегливість, критичне мислення, здатність оговтатися після значної невдачі і спробувати ще раз тощо.

На відміну від здібностей, такі якості можна (і необхідно!) виховати. Головне, аби ви самі, батьки, були в цьому наполегливі, послідовні й терплячі. Адже, як казав давньогрецький філософ Арістотель, ми є тим, що ми регулярно робимо. Кожен із перерахованих нижче способів виховує не якусь певну рису характеру, а цілий набір особистих якостей, корисних для життя та необхідних для успіху. Для найкращого педагогічного результату психологи радять вживати всі ці методи одночасно!

Ваша дитина мусить щодня допомагати по господарству й мати список регулярних хатніх обов’язків. Тоді вона виросте дорослим, який розуміє: робота, нехай і неприємна, й нудна, — це невід’ємна частина життя. Жити = працювати.

Якщо ваш школярик ще не має чіткого списку хатніх обов’язків або ви не знаєте, що йому можна доручати, даємо підказку в нашій статті Які побутові справи можна доручати дитині віком 6–7 років — перевірочний список для батьків і бланк для запису обов’язків.

І не лише правилам етикету чи поведінки за столом. Дитина має навчитися розпізнавати ситуації, коли слід відкинути особисті почуття і співпрацювати в команді, коли слід допомогти іншій людині, розуміти почуття інших людей. А ще — як вирішувати буденні проблеми: попросити пробачення, правильно говорити з поліцейським, викликати «швидку», написати чемний офіційний лист, що можна й чого не можна публікувати в соцмережах тощо.

І не лише постійно говоріть про це — підкріплюйте вашу вимогу власним прикладом. А це означає: ваші діти мають бачити, що ви самі хоча б час від часу навчаєтесь чогось нового по роботі чи просто для цікавості, а також читаєте книжки.

А ще — постійно наголошуйте на тому, що очікуєте від дітей продовження навчання після школи — у коледжі чи професійній школі. Що вищі вимоги (з урахуванням здібностей дитини, звісно) — тим вищий отриманий результат.

Ми не завжди здатні забезпечити той рівень достатку, на який заслуговують наші діти. А от нормальні взаємини в родині — це сфера, яка повністю залежить від поведінки батьків. Діти, які зростають у люблячих родинах із нормальними стосунками між батьками, зазвичай, успішніші та щасливіші за дітей із родин, у яких між батьки не могли жити в злагоді.

Навіть якщо ви впевнені, що ваша дитина — невиправний гуманітарій, усіма можливими й неможливими способами зацікавлюйте її до занять математикою. Цікаві ресурси у вас під рукою — гугліть, шановні, окупиться.

Нещодавно опубліковане багаторічне дослідженні успішності 35 тисяч людей стверджує: діти, яких змалку навчали азам математики, здобували кращі результати не лише з математики, а й з… літератури. Ці діти освоювали швидше й легше навички читання. Тож і загалом навчатися — навіть у дорослому віці — їм було легше. Секрет у тому, що математика — це передусім — навички логічного мислення й розвиток мозку. Тож математика, хай і опосередковано, позитивно впливає на всі сфери життя.

Згадаймо історію винайдення електричної лампи розжарювання — це класичний приклад методу проб і помилок. Американський винахідник Томас Едісон зафіксував у своїх наукових щоденниках 10 000 (так, десять тисяч!) провальних спроб створити спіраль розжарювання для лампочки.

Успішним виявився останній варіант — вольфрамова «нитка». Йому, повторимо, передували 10 тисяч невдалих експериментів!

Із цієї історії зрозуміло: Едісон вважав невдачі нормою життя, досвідом, який його чомусь навчає. Він говорив про свою роботу над винаходом так: «Спочатку я виявив тисячі способів, які не працюють». Якби інженер склав руки після перших кількох невдач, людство ще б довго користувалося газовими чи гасовими світильниками.

Тож ніколи не лайте вашу дитину за невдачу. Не засмучуйтесь, а кажіть: подумай, що й чому пішло не так — і зроби ще раз, але трішки інакше.

Звісно, щоби досягти педагогічного ефекту, вам самим доведеться «перевиховатися». Адже діти навчаються на прикладі батьків. Отож пора і вам навчитися пробувати, спокійно сприймати невдачу й тут же пробувати знову.

Працювати й досягати діти навчаються у вас. Якщо батьки називають заробітну плату «получкою», говорять: «відсиді(в/ла) день», а не «відпрацюва(в/ла)», і роблять повсякденні справи не якісно, а «стук-грюк, аби з рук», — то й дитина чинитиме так само.

І навпаки, якщо й мама, і тато переймаються якістю своєї роботи, хваляться досягненнями, то їхні діти дістають несподівану перевагу перед однолітками. Як доньки, так і сини, виховані в таких родинах, здебільшого краще вчаться, мають більше шансів отримати керівну посаду, та й заробляють приблизно на 23 % більше, ніж ровесники, чиї мами — домогосподарки або не надають значення кар’єрі.

Допоможіть дитині стати організованою