Кожна чверть — це досить напружений забіг. Уявіть, що може статися зі спортсменом, якого примушують у темпі спринту бігти цілий марафон. Він просто вигорить, зійде з дистанції чи навіть отримає травму! Адже бігун під час спринту викладається на повну, а отже потребує відпочинку й відновлення перед кожним новим забігом.

З навчанням — те саме. Якщо навчальні спринти з’єднати в один нескінченний марафон, дитина не встигатиме відновлюватися! Періоди навчальних труднощів, проєктів і домашок, щоденного перебування в колективі галасливих однолітків, необхідності самоконтролю тощо необхідно чергувати з періодами безтурботності, гри, навіть безділля. І для цього є чотири важливі причини.

Учені досліджувати рівень стресу в дітей, які під час канікул не турбувалися про проблеми й завдання, пов’язані зі школою, та у школярів, яких батьки змушували в цей час навчатися (виконуючи певні завдання чи з репетиторами). Виявилося, що у перших спостерігається значно нижчий рівень стресу, ніж в останніх.

У дітей, яким не дають можливості відпочити від навчання на коротких осінніх, зимових чи весняних канікулах, стрес стає хронічним. У школярів зростає рівень тривожності, дратівливість. Вони стають менш уважними, зате більше схильними до депресивних думок. А це позначається на успішності.

І навпаки, навіть якщо батьки висувають певні вимоги до успішності дитини, але водночас дають їй змогу забути про уроки на вихідних і під час канікул, школяр не втрачатиме мотивації. Після кожного забігу на нього чекатиме гарантований відпочинок — і це його морально підтримуватиме.

Дитина стомлюється не від пізнання нового. Коли її щось дуже зацікавить, то вбиратиме знання, як губка. У таких випадках школяру не доводиться напружуватися, щоб зосередити увагу на предметі пізнання. Якщо тема викликає значний інтерес, то її дослідження сприймається не як робота, а як гра. Та навіть за таких умов дитина відволікається щоразу, коли відчуває потребу відпочити.

Однак перебуваючи у школі й виконуючи домашні завдання, дитина мусить переборювати втому та відсутність інтересу. Вона повинна докладати вольових зусиль, аби сфокусувати увагу на діяльності, яка часто перебуває поза сферою її нинішніх інтересів. Її мозок навіть у спокійному стані використовує п’яту частину спожитого кисню та енергії, яку виробляє організм. А коли дитина працює над складним для неї завданням, споживання мозком кисню й енергії зростають удвічі!

Виходить, напружене навчання виснажує дітей не лише психічно, а й фізично. Тож коли дитині не дають перепочинку, її організм накопичує фізичну втому.

Через цю втому, помножену на тривалий стрес, здатність організму боротися з інфекціями знижується. Дитина частіше застуджується, хворіє довше, одужує повільніше.

Ще один неприємний наслідок накопичення психічної та фізичної втоми — підвищений рівень нещасних випадків і травм. Як дитина могла впасти зі стільця на м’який килим й поламати руку? Як могла не побачити машини в ясний день зблизька? Як могла порізатися ножицями, з якими майстерно вправляється вже не перший рік?

Через утому знизився рівень уважності, реакції вповільнилися, рівновагу стало трішечки складніше відновлювати, а рука могла нервово смикнутися... Ці негативні зміни — непомітні для стороннього ока, але їх досить, аби дитина не встигла в момент небезпеки відреагувати, згрупуватися, прийняти правильне рішення тощо.

Аби досягти успіху в будь-якій професії, потрібно вміти знаходити рішення для нестандартних проблем. За таке вміння відповідає креативність — здібність до творчості.

Одна з особливостей творчої роботи — дивовижна. Як правило, нестандартні рішення приходять до людей, коли ті напружено опрацювали всю наявну інформацію про проблему, а затим... відклали всі справи вбік і розслабилися, тобто облишили розумову роботу.

Нові ідеї з’являються вві сні (періодична таблиця наснилася Менделєєву), під час пішої прогулянки (ідея змінного струму саме так народилася в Ніколи Тесли) чи миття посуду (так знаходила нові сюжети Агата Крісті). Тобто у періоди, коли наша голова порожня, вільна від свідомих роздумів.

Отож дні й тижні напруженої роботи обов’язково мають чергуватися з періодами цілковитого, безтурботного розслаблення. Ритм життя людини — чи то дорослої, чи то дитини — має час від часу змінюватися, аби вона мала змогу забути про буденні турботи, а отже — перемкнути мозок на креативний режим. Якщо не давати дитині такі періоди, вона виросте тупим виконавцем, не здатним подивитися на проблему під новим кутом.

Здавалось би, як попрацюєш — такий і результат отримаєш. Але цей підхід виправдовує себе лише при перекопуванні городу лопатою. Коли йдеться про розумову діяльність, зокрема навчання, цей погляд хибний.

Днями в Китаї уряд оголосив про рішення зменшити кількість домашніх завдань для школярів. Це при тому, що китайська освітня система декларується як передова. У чому ж проблема?

Китайські діти змушені вчитися по 14 годин на день! У старших класах у дітей по 10 уроків, щодня — перевірні роботи. Обсяги домашніх завдань неймовірні: діти мають щодня заучувати величезну кількість нової інформації. Короткі канікули на новий рік і влітку діти теж проводять за виконанням домашніх завдань!

Та в довгостроковій перспективі такі високі вимоги до навчання себе не виправдали. Так, китайських випускників шкіл радо приймають у західних університетах. Але проблема в тому, що бажання отримувати вищу освіту виявляє надто малий відсоток випускників, — занепокоїлася китайська влада. Згідно з опублікованим ООН 2020 року дослідженням, Китай скотився аж до 110 місця у світовому рейтингу індексу освіти. Водночас у 10% китайських школярів діагностують психічні розлади.

Зовсім інакше до домашніх завдань ставляться у Німеччині. У початковій школі дітям зовсім не задають домашніх завдань на вихідні та канікули. Та й у будні на виконання домашки діти витрачають дуже мало часу: вчителі докладають зусиль, аби діти встигали якісно засвоїти новий матеріал і повторити пройдене під час уроків. До того ж у німецьких школах що три-п’ять тижнів влаштовують короткі канікули, а літній відпочинок триває два місяці. Якщо ж дитина прагне вступити до вишу, то після закінчення початкової школи вона обирає середню школу певного типу. Навчання максимально індивідуалізоване.

З таким підходом до навчання Німеччина посіла в згаданому рейтингу ПЕРШЕ місце! Здавалось би, “розслаблений” режим навчання забезпечує випускникам місцевих шкіл рівень знань, необхідний для вступу до вишів.

Словом, навчатися слід на в режимі 24/7, а з розумом. І якщо ваша дитина справляється зі шкільною програмою початкової школи, довантажувати її заняттями на канікулах — безглуздо. Вона напружено відпрацювала 8, а то й 10 тижнів, тому заслужила на повноцінний тижневий відпочинок!

Як би вам не хотілося використати час осінніх, зимових чи весняних канікул на те, щоб підтягнути дитину з певного предмета, не робіть цього без крайньої потреби. Краще використайте цей час, щоб поспілкуватися з нею, дізнатися, що саме заважає їй успішно навчатися: страх перед контрольною роботою, невміння розрахувати час на виконання самостійної роботи, нездатність зосередитися у стресовій ситуації, врешті, гамір у класі?

Перерва в навчанні — це не лише можливість розслабитися, відновити сили й морально підготуватися до нової шкільної чверті. Мозок дитини у фоновому режимі продовжує розкладати отримані нею знання по комірках пам’яті. І якщо ви під час канікул зробите так, щоб дитина застосовувала ці знання в реальних життєвих ситуаціях, вони ставатимуть частиною життєвого досвіду дитини, залишаться з нею на все життя.

Канікули можуть стати часом навчання — але несвідомого, неформального. Ліпити з мамою вареники, накачувати велосипедну шину під керівництвом тата, сервірувати стіл, вичісувати кота, грати на гітарі, закидати м’яч у кільце чи пересаджувати рослину в більший вазон — це теж навчання.

Хай ваша дитина використає вільний від школи тиждень на ігри з друзями, екскурсію до музею з усією родиною, створення величезного портрета домашнього улюбленця, візит до бабусі, дослідження нового хобі, розширення сфери особистих інтересів, знайомство з новим для себе видом спорту... Не позбавляйте дитину канікул — можливості зробити нові відкриття й морально підготуватися до нового 8-тижневого забігу.

Син чи донька попроси(в/ла) у святого Миколая чи Діда Мороза цуценя? Дарувати собаку чи ні? Сподіваємося, наша стаття допоможе вам розібратися, що робити конкретно у вашій життєвій ситуації. Що робити батькам, коли дитина просить собаку

Чи слід залучати 7-10-річних дітей до волонтерства і благодійництва? Багато батьків прагнуть захистити дітей від гнітючого видовища - знедолених людей чи тварин. Водночас ви розумієте, що дитина має вміти допомагати іншим людям, виявляти милосердя, врешті - ділитися. Що робити в ситуації, коли дитина виявляє бажання взяти участь у благодійній акції? Відповідь ви, можливо, знайдете в нашій публікації Навіщо школярам займатися благодійністю.

Ви слідкуєте, аби дитина у вашій присутності виявляла чемність. Та чи справді розуміє ваш школярик користь хороших манер і чи додержується їх тоді, коли вас немає поруч? Як це можна забезпечити, читайте у матеріалі 5 способів зробити дитину чемнішою.

Добра, добробуту й здоров’я вам і вашим дітям!