Ваш молодший школяр давно просить цуценя - і ви вагаєтеся? Правильно робите, що не квапитеся! Аби прийняти виважене рішення: дарувати собаку чи ні, - батькам потрібно розібратися у кількох важливих питаннях. Сподіваємося, наша стаття вам у цьому допоможе.

А ви думали, ми поставимо запитання: чи готова дитина піклуватися про собаку?

Якби йшлося про 14-річного підлітка, ми б це справді запитали. Однак ми розбираємо ситуацію, де собаку просить 7-11-річна дитина - молодший школяр.

У цьому віці дівчатка і хлоп’ятка 100% НЕ готові брати на себе відповідальність за живу істоту. Собаку доведеться не лише годувати, а й дресирувати, вигулювати двічі-тричі на день, купати, розчісувати, лікувати, стримувати, коли вона прагне з’ясувати, хто тут найзліший пес на районі...

Тому питання слід ставити так: ви готові до додаткових клопотів та відповідальності за живу істоту заради того, щоб порадувати свою дитину?

Ні, ми не відмовляємо вас від цієї ідеї. Собака може стати чудовим компаньйоном вашому школярику. Однак чи готові ви до поповнення в родині?

Якщо у когось із вас уже була собака, тоді все гаразд. Ви знаєте, чого чекати. А коли це не так? Нам би не хотілося, щоб через місяць-два після Різдва на вулицях і в притулках нашої країни опинилися десятки цуценят - бо дитині “жива іграшка” набридла, а батьки зрозуміли, що не мають ні часу, ні навичок, аби піклуватися про собаку.

Читайте також: Ожеледиця й мороз: убезпечте своїх дітей від травм і хвороб

Справа не лише в тому, що ваша дитина сама ще потребує постійного нагляду і виховання. І їй бракує не лише знань, почуття відповідальності, терпіння, наполегливості.

Досвідчені “заводчики” радять не заводити собаку в родині, де дитині ще не виповнилося 7 років, а дарувати собаку дитині аж на 14-річчя. Причина - в особливостях розвитку дітей та специфіці поведінки собак.

Діти до досягнення 12-річного віку ще не здатні зрозуміти поведінку собаки. Більше того, до 7-10 років діти ще не вміють по-справжньому співчувати тваринам. Молодші школярі насправді лише починають розбиратися в багатстві людської міміки та почуттів, які вона виражає! А також помилково трактують пози та міміку тварин. Вони можуть сприйняти агресивний оскал за усмішку, бажання пса усамітнитися - за запрошення поганяти наввипередки тощо.

Ще одна проблема - співвідношення зросту дитини і тварини. Цуценята ростуть і дорослішають швидше за людських дітей. Собака великого розміру може легко повалити дитину на землю. Ваш школярик не зможе зупинити повідком собаку навіть середнього розміру, якщо вона вирішить побігти. І не зуміє захиститися, якщо пес на нього розгнівається.

Халепа не лише в тому, що собака може виявитися сильнішою за дитину. Ця тварина зграйна і кориться людині, коли вважає її ватажком. 7-12-річна дитина просто надто дрібна, щоб здаватися ватажком! У кращому випадку собака вважатиме школярика рівним собі. У гіршому - рано чи пізно вирішить, що в цьому дуеті головна вона. І коли малюк зробить те, що собаці не сподобається, вона спробує виховувати його по-своєму: гарчати і навіть кусати!

Американські експерти підрахували: у 85% випадках, коли собаки кусали дітей, це були тварини, що належали родині, родичам чи друзям. І причиною таких укусів здебільшого була неправильна поведінка дітей! Читайте також: Дитина і телевізор: заборонити чи дозволити?

Собаководи стверджують: повноцінним господарем-ватажком для тварини дитина стане десь із 14-річного віку. Та це не означає, що вам слід відповісти 7-річному сину чи доньці “Ні”!

Краще переформулюйте своє питання так: “Чи заводити собаку в нашій родині?” Йдеться про те, що відповідальність за собаку беруть на себе ДОРОСЛІ (і ватажком собака обере або обох батьків, або одного з них), а дитина БРАТИМЕ ПОСИЛЬНУ УЧАСТЬ у догляді за песиком.

Не “всиновлюйте” велику собаку чи, навпаки, карликову. Про проблеми з великими псами ми вже говорили. Щодо дуже маленьких собак - вони намагатимуться конкурувати з дитиною за увагу дорослих і ревнуватимуть. В жодному разі не “замахуйтеся” на бійцівську чи службову собаку! Вони потребують серйозної дресури та “роботи в полі”. А на роль дитячого компаньйона вони не підходять! Найкращий варіант - порода невеликого чи середнього зросту та з миролюбною репутацією.

Поясніть дитині, що цуценя перші дні (та й ночі) буде скиглити. Що собака іноді гавкає, коли дитині хочеться тиші. Що пес може заважати й робити шкоду (жувати взуття та іграшки, перекидати речі, відволікати від онлайн-занять). Що на сон і відпочинок цуценяті треба до 20 годин, а дорослій собаці - до 14 годин на добу. І що все це треба сприймати терпляче і додержувати правил поведінки із собакою.

Вивчіть разом з дитиною “ази” мови тіла собаки: як вона виражає невдоволення, радість, голод, гнів, бажання погратися чи відпочити. Постійно навчайте розуміти тварину та поважати її бажання. Ознайомте дитину з базовими правилам поведінки із собакою:

• Оскалені зуби чи гарчання - ознака гніву. Собака готова вкусити!
• Не наближати обличчя до морди собаки - це вияв агресії і собака спробує захиститися - вкусить!
• Не можна сідати або лягати на собаку - вона зрозуміє це як виклик її статусу в зграї. “Хто тут альфа? Я - альфа! Грррр! Кусь!”
• Не можна бити, щипати, тягати за хвіст чи хутро, штовхати собаку. Вона може “дати здачі”.
• Не чіпати собаку, коли вона їсть чи спить.
• Не цілувати тварину і ретельно мити руки після гри із собакою.
• Килимок і миски для їжі і води - це власність собаки. Ними не граються і не переносять з місця на місце.
• Жодних ігор, в яких дитина і собака щось перетягують чи забирають одне в одного!

Читайте також: Як виростити по-справжньому вдячну дитину

Крім того, є ще етикет поведінки з чужими собаками. Аби не трапилося біди, слід поводитися ще обережніше - адже пес-незнайомець не довірятиме “чужій” дитині:

• не можна підбігати до собаки;
• небезпечно підходити до неї ззаду (можна лише спереду чи збоку);
• при знайомстві з чужим псом слід дати себе обнюхати. Якщо він нюхає руку, краще стиснути її в кулак (захоче куснути - то хоч пальці не постраждають);
• не можна торкатися до собаки без дозволу господаря;
• не можна гладити чужого пса по голові (це виключне право господаря!);
• якщо до вас підійшла на вулиці незнайома собака - треба стояти спокійно. Бігти = спровокувати напад тварини.

Навчіть дитину брати цуценя на руки правильно, щоб не завдати болю чи не зашкодити. Попросіть показати, як це робиться, там, де будете вибирати собаку.

До досягнення дитиною 12-річного віку завжди (хоча б здалеку) контролюйте спілкування дитини з собакою - так ви зможете в разі чого втрутитися. Привід для тривоги: собака гарчить або відходить від дитини, на загривку піднялася шерсть; тварина скалиться.

Поки дитині не виповнилося 14 років, вона може вигулювати тварину лише в супроводі дорослого. (Пам’ятайте: насправді це ви берете дитину з собою, коли йдете на вулицю з родинним псом.) Чому саме цей вік? Десь у тринадцять підлітки проходять через період дуже швидкого росту, а до чотирнадцяти досягають “майже дорослих” розмірів. Словом, стають достатньо сильними, щоб добитися послуху і поваги в собаки.

7-12-річній дитині бракуватиме зросту, ваги, сили та досвіду, щоб приборкати пса середнього розміру, коли той вирішить з’ясувати стосунки з іншим альфа-самцем чи побіжить до симпатичної собаки-дівчинки. Ще небезпечніша ситуація, коли на вашого пса накинеться чужий, а господар не встигне чи не захоче втрутитися (серед собачників трапляються і лихі люди). Зрозуміло, чому ваша участь у вигулі - це сувора необхідність?

Діти, які з дитинства мають постійний контакт з тваринами:

• рідше хворіють на бронхіальну астму, застуди та алергії;
• набагато більше рухаються і бувають на свіжому повітрі, ніж однолітки, в родині яких немає пухнастого “компаньйона”;
• після появи в своєму житті чотириногого друга стають менш агресивні, добріші і до тварин, і до людей;
• краще розуміють емоції - і не лише собачі, а й людські;
• стають більш відкритими до спілкування і приязними;
• вчаться поважати чужі бажання та особистий простір;
• стають більш відповідальними.

Словом, якщо ви в душі - собачник, маєте час та ресурси доглядати песика і контролювати взаємини дитини з ним - уперед! Обирайте породу до душі, завітайте до собачого притулку чи розплідника - і вітаємо з поповненням у родині! На вас чекає багато клопотів, але винагородою буде задоволення від дружби з пухнастим, грайливим і щирим підопічним, який вас просто обожнюватиме.

Читайте також: Що має знати дитина про поведінку на дорозі