Нерідко слова «шкільний проєкт» спричиняють паніку в татусів і мам. У них з’являються численні запитання. Чого очікує вчитель від дитячого проєкту? Як допомогти дитині зробити проєкт у школу? З чого почати? Як має виглядати готовий шкільний проєкт?

Багато хто взагалі не розуміє, навіщо вчитель ускладнює життя і дітям, і батькам. Тому часто дорослі намагаються полегшити завдання синові чи доньці — і несвідомо ставлять палиці в колеса дитячому розвитку!

Дуже часто батьки не усвідомлюють, яку користь дає дитині самостійне виконання проєктів. Під час такої роботи дитина не лише дізнається нову інформацію з певної теми. Вона потрапляє в помірно проблемну ситуацію, яка просто вимагає напружувати уяву, застосовувати набуті в школі знання, а також вдосконалювати щойно засвоєні, але ще недостатньо розвинені вміння.

Яким же чином допомога батьків зі шкільним проєктом може зашкодити навчанню й розвитку їхньої дитини? Яких помилок потрібно уникати? І навпаки, що саме необхідно робити, аби дитина досягла успіху?

Що ж найчастіше роблять неправильно батьки, коли щиро прагнуть допомогти школяру виконати проєкт?

Помилка № 1. Самі вирішують, що й коли буде робити дитина, і ставлять її перед фактом.

Натомість зробіть таке. Допоможіть дитині скласти план роботи над проєктом. Це означає: поставте дитині такі запитання: «Коли потрібно представити готовий проєкт?», «Скільки часу щодня ти збираєшся ним займатися?», «О котрій годині плануєш братися за роботу?»

Усі рішення дитина має приймати сама. Звісно, ви вміло скеруєте розмову так, щоб ці рішення були розумними. Та школярик має відчути себе дорослим, самостійним і відповідальним!

Помилка № 2. Створюють план проєкту замість дитини.

Натомість зробіть таке. Коли дитина виконує проєкт більш-менш самостійно, вона розвиває цілу низку необхідних у реальному житті вмінь. У цьому випадку — вміння уявити потрібний результат і структуру проєкту.

Аби дитина не втратила можливості цього навчитися, вам необхідно її розпитати, яким вона уявляє план проєкту. Іноді виявляється, що дитина неправильно зрозуміла завдання чи погано уявляє, що від неї очікують. А в ході пояснення впорядкує свої думки й чітко уявить, що ж треба зробити.

Помилка № 3. Виправляють усі помилки в роботі дитини чи переписують текст так, як вважають за потрібне.

Натомість зробіть таке. По-перше, учитель знає можливості й особливості кожного свого учня. Він одразу зрозуміє, хто насправді працював над проєктом. По-друге, ваша дитина не навчиться нічого, якщо не проведе роботи над помилками й не створить чистового варіанту тексту.

Хай дитина напише чернетку тексту. Ваше завдання — допомогти їй виявити всі граматичні помилки, звернути увагу на невдало сформульовані речення. Хай дитина все виправить (під вашим ненав’язливим наглядом, звісно) і перепише набіло.

Помилка № 4. Створюють замість дитини елементи проєкту: ілюстрації, емблеми, таблички тощо.

Натомість зробіть таке. Звісно, вам хочеться, щоби проєкт виглядав якомога краще. Однак основна мета проєкту — не в ньому самому! Повторимо: виконуючи всі види роботи над проєктом самостійно, дитина здобуває низку цінних навичок, розвиває свої здібності, підсилює слабкі сторони! Не стримуйте її розвитку! Хай її малюнки недосконалі, а таблички кривуваті — головне, що саме вона доклала до них зусиль.

Краще забезпечте (у межах ваших фінансових можливостей, звісно) усе необхідне для створення проєкту. Якщо потрібні матеріали можна знайти вдома — не пошкодуйте свого часу на це! Дитина оцінить вашу допомогу. Більш того, вона братиме приклад із ваших відданості й ентузіазму, коли виросте.

Помилка № 5. Вимагають від дитини переробити структуру проєкту чи внести певні доповнення. Ще гірше — переробляють проєкт замість дитини.

Натомість зробіть таке. Обговорить із дитиною план проєкту заздалегідь. А коли вона над ним уже працює, цікавитися, чому вона щось робить так, а не інакше. Ви можете ставити уточнювальні запитання, щоб дитина побачила ту чи ту помилку сама. Пропонуйте якісь конкретні виправлення, лише в разі, коли проєкт зайшов у глухий кут.

Помилка № 6. Роблять замість дитини те, на що вона спроможна.

Натомість зробіть таке. Так, у вас точно це вийде краще. Так, ви зробите це швидше, а в сина/доньки буде більше часу на перегляд мультиків. Так, у вас серце кров’ю обливається, як дитині складно це писати/малювати/клеїти…

Виконуйте замість дитини лише те, чого вона точно не здатна зробити навіть із вашою допомогою! Ось приклади корисної допомоги з боку дорослого: щось просвердлити чи розрізати, супроводити школярика в дитячу бібліотеку, допомогти знайти потрібну інформацію в інтернеті, видрукувати готову презентацію в принтцентрі тощо.

Помилка № 7. Критикують готовий проєкт і/або порівнюють із доробками однокласників.

Натомість зробіть таке. Шкільні проєкти недарма називають навчальними. Вони не мають бути досконалими — на них дитина тренується, практикується, розвиває різноманітні, ще невідшліфовані навички.

Щоразу, коли бачите, що однокласник вашого школярика приніс у школу шедевр, нагадуйте собі: авторство точно належить не дитині, а дорослому родичу. До того ж ця дитина, на відміну від вашої, не винесла із цього завдання жодного цінного уроку.

А порівнювати результати роботи вашої дитини з доробками інших учнів категорично не можна. Ви не на змаганнях! Краще порівняйте сьогоднішній результат із минулим, схожим проєктом: похваліть акуратніше вирізані й наклеєні деталі, складніший малюнок, естетичніший почерк, більш чітко викладені думки тощо. Переконайтеся самі й покажіть дитині, як багато вона навчилася!

Фігурки із паперу: 8 причин, чому вашого школярика навчають складати оригамі

“Знаю — хочу дізнатися — навчився”: таємниця трьох дивовижних колонок

Навіщо школяру розгадувати анаграми

Що таке блок-карта

Словничок для батьків: селфі-аудит й інші “звірята”