Світ змінюється так стрімко, що ви вже зараз часом занепокоєно думаєте: а чи виплекає ваша дитина всі якості, необхідні для побудови хорошої кар’єри, забезпечення гідного заробітку чи успішного ведення власного бізнесу? І які саме якості для неї виявляться найпотрібнішими? Ось що про це говорять глобальні економічні прогнози.

Ще у 2015 році креативність «плелася» у хвості рейтингу потрібних роботодавцям якостей. Уже у 2020 році вона вийшла на третє місце — після здатності розв’язувати комплексні проблеми та критичного мислення. Роботодавці нарешті почали усвідомлювати, що стає насправді найважливішим у світі, який стрімко розвивається і став цілком непередбачуваним.

Уже через 10 років креативне мислення стане необхідним для кожної людини, яка бажатиме мати перспективну роботу й гідний заробіток, — стверджують бізнес-аналітики. За прогнозами, озвученими на Всесвітньому економічному форумі в Давосі у 2016 і 2018 році, через розвиток технологій та штучного інтелекту з лиця землі зникне величезна кількість професій, пов’язаних із фізичною працею й дуже багато «інтелектуальних». Зникнуть водії та касири, бухгалтери й адвокати, фабричні працівники й аудитори. Натомість з’явиться багато нових, для яких будуть необхідні людські якості, непідвладні машинам. Найзатребуванішими стануть працівники з талантом домовлятися й люди професій, які вимагатимуть креативних рішень.

Креативність — творчість — поза всяким сумнівом, залишиться в п’ятірці «лідерів майбутнього» дуже й дуже надовго, — вважають найавторитетніші експерти світу. Та водночас висловлюють занепокоєння: панівні освітні системи світу, зокрема традиційні школи, буквально «вбивають» у дітях цю якість.
Читайте також:
7 нескладних способів виховати в дитини терпіння

У 98 % вихованців дитсадків уява не має обмежень. Їхня здатність вигадувати нові застосування для звичних речей межує з геніальністю. Але до досягнення 25-річного віку лише 3 % з колишній «творчих геніїв» зберігають здатність до креативу повною мірою.

У цьому звинувачують недоліки традиційної системи шкільної освіти. Педагоги США навіть уклали список «найпопулярніших» чинників — убивць творчості.

1. Творчість можлива лише в середовищі, де дітям по-справжньому цікаво. У традиційній школі дітей заведено «фарширувати» знаннями, користь від яких неочевидна. Школярів майже не навчають застосовувати отримані знання в реальному житті. Отож традиційні школи та виші здаються відірваними від життя, те знання, яке вони пропонують, — непотрібним, а отже діти рано чи пізно втрачають цікавість, а за ним і прагнення творити.

2. Творчість «в’яне» без свободи та під пильним контролем. Школярі здебільшого роблять лише те, що каже вчитель, і лише в той спосіб, якого їх навчають. Нестандартні рішення здебільшого не схвалюються — тому що зазвичай перевантаженому вчителю самому часто не вистачає ні часу, ні сил, ні психологічної гнучкості розібратися в незвичайному підході.

3. Робота заради винагороди — високого балу — заохочує робити «так, як усі». Коли в молодшій школі дітям виставляють бали за результат роботи, школярики починають сприймати навчання не як цікаве заняття, а лише як засіб заробити високу оцінку. Високий бал стає самоціллю, якої найлегше досягти способом, показаним у класі.

4. Коли занадто переживаєш через критику, «креативити» страшно. Якщо непокоїшся про те, що про тебе скажуть інші, як оцінять результат твоєї творчості, то починаєш себе обмежувати — і не лише в засобах реалізації задуму, а й у самому задумі. У дорослому віці люди, відмовляючись від творчих мрій, виправдовуються браком часу чи ресурсів, коли насправді бояться критики та осуду.

5. Індивідуальна конкуренція між учнями чинить надмірний тиск і викликає страх провалу. Рейтинги не відображають найважливішого — індивідуального прогресу учня. Рейтинг сам по собі дуже ненадійний показник успішності дитини — якщо в класі багато дуже сильних учнів, то «рости» в ньому або надзвичайно складно, або й нереально. Дитина відчуває тиск із боку батьків, їхнє бажання, аби вона очолила рейтинг або випередила дитину, яке посідає вищу від неї сходинку. Коли понад усе боїшся пониження в рейтингу, на творчість не залишається ні часу, ні сил, ні бажання.
Читайте також:
Як виростити з дитини хорошого командного гравця

1. Робимо навчання цікавим та щодня доводимо практичну користь здобутих школярами знань. На кожному занятті діти не дістають «розжоване» знання для визубрювання, а досліджують предмет з усіх можливих ракурсів. Це пробуджує цікавість до процесу навчання. Здобуте з величезним інтересом знання засвоюється, стає інструментом для дитини. А здобута навичка тут же (і ще багато-багато разів упродовж цього й наступних навчальних років) застосовується в життєвих ситуаціях.

2. Діти мають свободу вибору й самовираження. Система «Світ чекає крилатих» свідомо заохочує в дітей навичку до творчості. Це стосується не лише малювання, виготовлення поробок чи написання творів на вільну тему. «Крилатики» самостійно обирають спосіб розв’язання виразу, завдання до виконання, тему для проєкту. Учні вигадують закінчення історій, вигадують задачі для себе і своїх однокласників, створюють концепцію власного проєкту та пропонують рішення для групового.

3. Замість рейтингу успішності — самостійна оцінка власного прогресу. В «окрилених класах» вчителі не дають рейтингів успішності. Вони фіксують індивідуальний прогрес учнів та учениць: чи краще старається дитина, ніж у минулій чверті? Чи стала вона активнішою на заняттях? Чи виявляє більше самостійності? Діти не конкурують одне з одним, а співпрацюють. Натомість із першого класу школярики змагаються самі із собою, відстежуючи власний прогрес. Для цього вони регулярно роблять селфі-аудит та вчаться рефлексії — самоаналізу: «Скільки я зна(в/ла) про цю тему на початку її вивчення? Скільки я знаю тепер? Що конкретно я маю довчити, аби успішно навчати цієї теми інших?»

4. Тут немає балів — є лише оцінка готовності навчати інших. А ще немає контрольних робіт — лише діагностувальні. Коли лікар ставить діагноз — він же не оцінює, який пацієнт — хороший чи поганий! Лікар призначає певні ліки, щоб у пацієнта одужав шлунок чи перестало боліти горло.

Такий підхід звільняє дітей від психологічного тиску від амбітних очікувань батьків. Натомість ми перетворюємо кожен урок на мінівідкриття, плекаючи в дітей бажання навчатися заради цікавості та бачити користь для реального життя в здобутих ними знаннях і навичках. У результаті діти засвоюють усі необхідні за Державним стандартом знання — і навіть більше, не «парячись» через оцінки та думку дорослих. Навчатися цікаво — є мотивація і простір для творчості.

5. Діти ставляться до помилок, як до необхідної частини будь-якої діяльності. Коли ти відчуваєш насолоду від процесу дослідження нового, від пошуку нових рішень — ти перестаєш боятися помилок. Помилка — це не поразка й не вияв тупості, лінощів чи ще якихось персональних якостей. Це просто ознака, що треба спробувати інший шлях або просто спробувати ще раз!

Читайте також:
Від чого залежать успіхи школяра: 5 базових потреб дитини

7 можливих причин, чому вашій дитині бракує наполегливості