“Зачекай трішки!” - цю фразу ви вже говорили безліч разів з моменту появи вашої дитини на світ. Здається, терпіння вашого чада десь затрималося, і ви вже сім, а то й більше років чекаєте: коли ж школярик навчиться терплячості?

Не маємо сумніву, вам щодня доводиться говорити дитині: “Зачекай! Я закінчу прасування, і тоді ми підемо гратися”, “Мультик почнеться за пів години - треба зачекати” і навіть іноді: “На уроці не можна перебивати інших дітей, треба підняти руку і чекати, коли вчитель дасть тобі слово”.

Ми також упевнені, що ви намагаєтеся щодня давати дитині зразковий приклад терплячості. У черзі до каси ви не зітхаєте: “Ну коли вона вже знайде свій гаманець, скільки можна...” А коли доводиться стояти на зупинці громадського транспорту, вчите дитину, як можна розважитися, щоб і нудно не було, і людям навколо не заважати.

Водночас вам ми дуже хотілося, щоб навичка терпляче чекати, не втрачаючи хорошого настрою, з’явилася в дитини якомога раніше. Саме тому ми зібрали кілька порад від педагогів та досвідчених батьків, як навчити дитину терпіння.

Коли діти скаржаться, що їм нудно чекати, особливо у громадських місцях, матері й татусі часом починають нервувати. Цілком зрозуміло - коли немає способів розважити дитину, а давати свій смартфон як іграшку ви не можете чи не бажаєте.

Для дітей час тече набагато повільніше, ніж для вас. Тому очікування і справді може виявитися нестерпним. Дайте можливість дитині пояснити, що вона відчуває. Саме пояснити, а не нити. Й постарайтеся знайти розвагу для вас обох. Якщо ви з дитиною не можете з хоча б пройтися трохи, знайдіть цікаву тему для розмови. Це навчить її, що будь-яке очікування можна зробити приємнішим.

Коли йдете з дитиною кудись, де їй, можливо, доведеться сидіти й чекати, поки ви розмовлятимете з іншими дорослими, готуйтеся заздалегідь. Візьміть із собою книжку, блокнот і олівці, книжку-розмальовку. Словом, займіть дитину! Ви здивуєтеся: хіба це вправа на виховання терплячості?

Саме так! Це урок життя. Коли дитина підросте, то наслідуватиме ваш приклад. Вона завжди використовуватиме час очікування, щоб почитати чи послухати заздалегідь завантажену в телефон книжку, щось підучити або просто пограти в комп’ютерну гру. І ніколи не нудьгуватиме!

Молодший школяр уже має вміти довше чекати на винагороду. Якщо дошкільник міг зачекати, поки ви миєте посуд, щоб піти з вами на прогулянку, то 7-8-річна дитина вже з готовністю чекатиме вихідних, щоб отримати довгожданний новий конструктор (хай і без кінця мріючи про цей момент уголос).

Аби заохотити дитину виконати всі її домашні обов’язки (вимити посуд, погодувати кота, зробити уроки, покласти сорочку та шкарпетки у кошик для брудної білизни), обіцяйте їй дати цукерку не одразу після їх виконання, а, приміром, за вечірнім чаюванням. Коли дитина підросте, а кількість обов’язків збільшиться, обіцяйте за акуратне їх виконання винагороду раз на тиждень - але набагато більшу. Так дитина навчиться докладати зусиль впродовж тривалого часу заради досягнення своїх цілей.

Ми часто говоримо: “Зачекай хвилиночку!”, - а очікування розтягується на 5-10, а то й більше хвилин. Це дає дуже поганий приклад дитині! Ви ж не хочете, аби її постійно лаяли за спізнення та невміння розрахувати час?

Тож наступного разу, коли ви хочете сказати “П’ять хвилин - і ми виходимо з дому!”, - замість цього скажіть: “Тобі треба трішки зачекати, поки я перевдягнуся і поправлю зачіску. Одразу після цього - гуляти!”

Щоразу, коли дитині довелося чекати й вона тихенько сиділа та гралася чи просто пошепки розмовляла з вами, хваліть її терпіння і ненав’язливість. Це даватиме їй чітку установку, якої поведінки від неї чекають у майбутньому!

Виготовлення саморобок, малювання, ліплення, вишивання, плетіння, складання оригамі чи пазлів, вирощування кристалів, вирощування рослини з насінини, риболовля, читання... Ви можете придумати безліч спокійних, повільних занять, якими може розважитися дитина разом із вами, а з часом навчиться насолоджуватися і самостійно.

Будь-яке заняття, яке вимагає повільних, зосереджених дій, не лише виховує терпіння. Воно привчає фокусувати тривалий час увагу на чомусь одному, а також навчає уважності до деталей. Ці якості необхідні в багатьох заняттях: хірургії, програмуванні, бухобліку, керуванні зльотом і приземленням літаків, наукових дослідженнях і ще в багатьох-багатьох сферах.

Аналізуйте, які ситуації викликають у дитини роздратування і нетерпіння, і допомагайте їй справлятися з проблемою. Дитина сердиться, коли доводиться довго чекати своєї черги у грі? Підкажіть, що в цей час вона може спостерігати за іншими гравцями і пробувати вгадати, який хід вони збираються зробити. Коли вона пробує робити щось нове і в неї не виходить? Покажіть їй кращий спосіб це зробити. Коли пазл не складається? Навчіть її, як розпізнавати потрібний елемент.

Головне - ніколи при цьому не демонструйте нетерпіння та негативних емоцій самі! Не вживайте сарказму і не підсміюйтесь над невдачею дитини. Показуйте приклад, і дитина, хай і не одразу, але обов’язково навчиться терпіння: і в очікуванні, і в досягненні результатів.