Уже першокласник має знати, що сварка — це зіткнення, де кожна з обох сторін перебуває під впливом емоцій і, замість того щоби розв’язати конфлікт і знайти спільну мову, намагається довести співрозмовнику, що той поганий, ображати його й завдавати словесних ударів по «больових точках». Звісно, такі баталії часто переростають у спробу довести свою правду кулаками.

Кожному татові й мамі хочеться, аби діти сварилися між собою та з родичами якомога рідше. З другого боку, конфлікти інтересів та пошук компромісів і консенсусу — неодмінна частина людського життя. До того ж дитина мусить навчитися захищати власні інтереси й доводити свою правоту! Ви ж не хочете, аби, коли дитина виросте, об неї витирали ноги, переконували її купити непотрібний їй товар чи укласти завідомо невигідну угоду…

Люди, які в дитинстві навчилися захищати свою точку зору і правильно вести дискусію, досягають у житті більше своїх цілей, ніж люди, які не бачать різниці між раціональною суперечкою та сваркою. І навчати їх цього слід змалечку. То що ж можуть зробити батьки школярика, аби навчити дитину добиватися бажаного результату, не опускаючись до некрасивої сварки чи крику на опонента?

Звісно, бігти реєструватися на інтернет-курси з основ логіки вам не треба (хоча для дорослих, які працюють у сферах, де необхідно ухвалювати важливі рішення, глибоко аналізувати ситуацію чи виступати публічно, це завжди дуже корисно). У вашому випадку йдеться, скоріше, про предмет «Основи здорового глузду».

Якщо дитина просить ще одну порцію торта і ви схильні на це погодитися, не здавайтеся одразу. Не вдовольняйтеся її словами: «Я дуже хочу!» Попросіть, щоб навела аргумент на свою користь: «Чому ти вважаєш, що тобі можна ще один шматочок?» Приклади логічної відповіді: «Перший шматочок був удвічі менший за мою звичайну порцію», «У цьому торті багато свіжих фруктів, він зіпсується, якщо ми його швидко не з’їмо» тощо.

У тому ж прикладі з тортом, якщо ви вважаєте, що другий шматочок буде зайвим, замість сказати: «Ні, бо я так сказа(в/ла)!» — поясніть: «У торті багато жирів (масла) і цукру. Одна порція — це безпечно, а подвійна може тобі зашкодити. Коли людина з’їдає одразу багато солодкого й жирного, у неї потім дуже болить живіт» або: «Якщо ти з’їси ще шматочок торта зараз, то завтра комусь із нас його не вистачить - бачиш, у коробці залишилося лише по шматочку для кожного з нас. Хіба це буде по-чесному?»

А коли у суперечці між сином і донькою ви чуєте щось таке: «Борька, ану віддай мені книжку!» — «З чого б це?» — «Тому що в мене її нема!» — вам слід втрутитися й уточнити: «Виходить, братик теж може в тебе щось забрати, тому що в нього цього нема?!»
Читайте також: 5 кроків для залагодження конфлікту між дітьми

Приміром, поясніть, що не так із твердженням: «Дід вилікував зайця і став жити в нього», «Можна годинами спостерігати схід сонця» або «Кактус впав на кота й заверещав від болю». Якщо сама дитина говорить або пише щось, що суперечить здоровому глузду, обов’язково (чемно й наодинці, аби вона не образилася!) вкажіть на цю суперечність.

Якщо ви говорите щось на кшталт: «Мені треба руки помити, а я ножиць не можу знайти!» (ножиці потрібні, щоб відкрити упаковку з рідким милом, однак ви забули це пояснити), а дитина сміється, — не ображайтеся, а попросіть пояснити, що не так із вашими словами. І обов’язково похваліть дитину за те, що знайшла логічну нестиковку (водночас вкажіть, що сміятися слід над сказаним, а не над самою людиною, і вказувати на такі нестиковки стороннім поза дискусією вважається нечемно).

Навчайте дитину уважно слухати, що каже опонент, шукати логічні нестиковки й наводити власні аргументи, які мають переконати співрозмовника у її правоті. Це відбуватиметься щоразу, коли ви відіграватимете роль медіатора в суперечці між своїми дітьми чи сперечатиметеся з дитиною самі.

При цьому дитині слід постійно нагадувати, що не можна ображати самого опонента і його погляди. Слід говорити лише про предмет суперечки й наводити аргументи на користь свого погляду. Хваліть дітей, коли вони залишаються «у правовому полі», робіть зауваження, якщо аргумент нелогічний чи занадто емоційний. Тоді суперечка втратить «емоційний градус» і може перетворитися на чемну, цивілізовану дискусію. У такому разі навіть якщо сторони не переконають одна одну, між ними не виникне сварки!

Різниця в поглядах на те, хто має з’їсти останнє тістечко чи сяде на гойдалку першим, не має бути приводом для грубості та взаємних образ. Вигуки на кшталт «Ти дурна! — Сам ти дурень!» у вашій родині мають бути під забороною. Ні ваші діти, ні ви не маєте права ображати одне одного за жодних обставин! Більшість серйозних конфліктів і між дітьми, і між дорослими виникають саме через взаємну неввічливість.

І так, ви самі маєте бути завжди ввічливими зі своїми дітьми та з чоловіком/дружиною. Інакше дитина матиме приклад поведінки, що буде суперечити вашим же настановам!

Коли одна дитина сперечається з іншою, наприклад, за право дивитися той чи той канал, скажіть, що ви розумієте її бажання, а ще хочете, щоби вона подумала про проблему логічно. «Я розумію, Машо, що ти дуже хочеш просто зараз подивитися цей мультик. Але він є й у бібліотеці мультсеріалів «Якогось-там-стрімінгового-сервісу», що ми передплачуємо. А ось того фільму, який хоче подивитися Славик, у відеобібліотеці немає, і повтору в телепрограмі немає».

Врешті, донька зрозуміє: братик подивиться фільм, але і вона не залишиться без улюбленого мультика! Це називається консенсус (рішення, що влаштовує обидві сторони).
Читайте також: Дитина провокує вас на крик: 4 способи попередити скандал

Дитина має зрозуміти: виграти суперечку означає, що опонент зрозумів твою точку зору й погодився з нею, а не просто здався, побоюючись бійки чи не бажаючи сваритися. Запитайте у свого школярика: «Чи щиро співрозмовник погодився із твоїми аргументами?» Якщо відповідь «ні», то суперечку не виграно…

Поясніть також, що іноді перемогти в дискусії — це не головне. Основне, знайти рішення конфлікту інтересів, яке влаштовувало б обидві сторони. Буває, що в дискусії обидві сторони дещо змінюють свою думку, тому що в процесі обговорення доходять нових висновків і виробляють інший варіант розв’язання конфлікту.

Ні, не щоразу, а коли бажаний результат не змінює принципово ваших планів. Наприклад, дитина прийшла до вас із проханням купити цуценя й аргументувала це досить логічно: мовляв, собака навчить її бути відповідальнішою; щоденний вигул песика корисний для здоров’я самої дитини — свіже повітря, рух тощо; вам доведеться рідше думати, чим розважити сина/доньку, тому що він/вона буде щодня гратися з домашнім улюбленцем, тощо.

Якщо ви й так подумували заводити собаку — вдайте, що це дитина вас переконала. Якщо песик поки не вписується у ваш стиль життя, запропонуйте синові чи доньці обдумати інші варіанти: пацючки чи коти теж можуть бути грайливими, вимагають уваги, відповідального ставлення та прогулянок на свіжому повітрі.

Ми ніколи не втомимося повторювати: діти навчаються, спостерігаючи поведінку власних батьків та інших важливих для них дорослих. Тому ви маєте постійно подавати своєму школярику приклад правильного обговорення сімейних проблем і розв’язання конфліктів. Словом:

• будьте ввічливими з усіма членами родини,
• не дозволяйте емоціям диктувати ваші слова і вчинки,
• підкріплюйте свою позицію в суперечці логічними аргументами, перетворюючи її на цивілізовану дискусію,
• будьте відкриті до аргументів свого опонента.

Коли ваші діти щодня спостерігатимуть, як ви керуєтеся в суперечках логікою й повагою до опонента, вони несвідомо намагатимуться діяти так само. І коли вони виростуть, ви зможете з гордістю говорити: це ми з мамою/татом їх так навчили!

Як не запрограмувати дитину на нещасливе життя

8 способів навчити дитину виявляти доброту

7 нескладних способів виховати в дитини терпіння