Проблема з вибором майбутнього фаху майже завжди “родом” із дитинства. 70 % випускників не знають, ким хочуть бути, навіть коли вже настав час визначатися з вишем. За них доводиться вирішувати батькам, або ж дитина подає документи «за компанію» з друзями. З решти 30 % юнаків і дівчат, які на час ЗНО нібито знали, чого хочуть, половина вирішує, що зробили неправильний вибір, уже на другому курсі.

Чому це так? Найчастіше, кажуть фахівці, причина в тому, що за шкільні роки дитина не змогла розібратися з власними здібностями та схильностями, тобто не знає сама, що може і що їй найбільш цікаво. Друга найпоширеніша причина — нерозуміння батьками тенденцій на ринку праці. Дорослі не усвідомлюють, скажімо, що та чи та колись престижна професія вже втрачає попит, а про існування багатьох сфер чи галузей, у яких потрібні здібності саме їхньої дитини і які могли б відповідати її схильностям, просто не знають.

Батьки нинішніх 1–4-класників теж думають про майбутнє своєї дитини. Вони побоюються, що в 11-му класі вона, як і в першому, не буде знати, чого хоче, і запитуватиме розгублено: «Що мені робити? Куди вступати? Ким бути?»

Продовжувати професійну династію не буде сенсу, якщо потреба в цій професії зникне. Ви не знаєте напевне, як зміниться ринок праці впродовж наступних 10 років. Провідні світові аналітики вважають, що розвиток штучного інтелекту “зітре” з лиця землі багато професій: і робітничих, і «розумових» (приміром, можуть зникнути адвокати, бухгалтери, аудитори, касири, водії тощо). А насправді просто невідомо, яких фахівців потребуватимуть «старі» й «новонароджені» сфери діяльності через десятиліття.

Тому найкращим вибором для батьків буде допомогти дитині за шкільні роки виявити всі її здібності та схильності, розвинути риси характеру, необхідні для успіху в усіх сферах життя. А вже в старших класах визначитися, які види діяльності їй вдаються, які з них подобаються найбільше і в яких сферах/галузях знадобляться.

Прийміть як аксіому: діти у віці до 11 років не здатні визначитися з майбутньою сферою діяльності. Молодші школярі просто фантазують про своє майбутнє на рівні «Є життя на Марсі, нема життя на Марсі». Щонайбільше, вони програють в уяві окремі примітні риси тієї чи тієї професії: продавець дає товар, відраховує здачу; героїчний пожежник рятує дітей і кошенят із вогню; у лікаря білий халат і стетоскоп тощо.

У дітей просто бракує знань, досвіду та уявлення про свої здібності чи схильності, аби сказати, приміром: «Мені більше подобається лікувати тварин, ніж аналізувати масиви даних». Ваше завдання — дати синові чи доньці змогу набути якнайбільше знань, вражень і досвіду, аби вони могли розпочати довгий шлях самопізнання. А для цього ви можете зробити таке.

Якщо можливо, знайомте школярика з людьми, які обрали ці професії. Акцентуйте не на зовнішніх атрибутах професії, не на галузі, а на видах діяльності. Продавець у крамниці модного одягу не просто стоїть за прилавком. Він щодня спілкується з багатьма людьми, допомагає їм зробити вибір товару. Він повинен вміти домовлятися, рекламувати ту чи ту річ, виявляти терпіння, швидко рахувати, красиво пакувати покупку тощо.

Дитину зацікавило якесь заняття? Надайте їй можливість спробувати його, аби зрозуміти: сподобається чи ні? Що більше дитина знатиме сфер і видів діяльності, тим вищі в неї шанси знайти себе.

При цьому забивати її розклад гуртками та секціями необов’язково. Часом дитині достатньо відвідати пару пробних занять чи майстер-клас, щоби зробити висновок: хоче вона навчитися в цій сфері більше чи її інтерес вгамувався.

Читайте також: Від чого залежать успіхи школяра: 5 базових потреб дитини

У деяких випадках дитині потрібно пів року чи більше, аби вирішити: підходить їй це заняття чи ні. Буває, треба перебороти перші труднощі та розчарування, побачити власний прогрес, щоби визначитися. Скажімо, школярик зацікавився водними видами спорту. Ви можете віддати його в басейн і домовитися так: якщо йому не сподобається, він має навчитися плавати, перш ніж відмовитися від тренувань. Якщо через шість місяців дитина виконала вашу умову, але втратила інтерес до занять у басейні — хай спробує себе в іншій сфері.

Завжди вислуховуйте дитину до кінця, коли вона говорить, чи хотіла б отримати якийсь конкретний фах, чи ні — і чому саме «так» чи «ні». Іноді діти в такий спосіб озвучують існуючі проблеми із самооцінкою, сумніви в тому, що достатньо розумні, сміливі, наполегливі. Це хороша підказка для батьків — у чому слід допомогти синові чи доньці! Комплекси та безпідставні сумніви не мають стати приводом «звужувати обрії» дитини.

Дивіться разом фільми про та читайте книжки про людей різних професій. Обговорюйте побачене і прочитане. Грайте з дітьми в настільні ігри, пов’язані з професіями. Шукайте в Інтернеті пояснення, чим займаються представники тієї чи тієї професії з незрозумілою або незнайомою назвою. Читайте про тенденції ринку праці й більше розповідайте дитині про найактуальніші сфери діяльності, зважаючи на її здібності та інтереси.

Усі нобелівські лауреати, зірки шоубізнесу, мільярдери та музиканти-віртуози колись були розгубленими й наївними дітьми! Тому завжди кажіть вашому сину чи доньці таке: «Я вірю, що ти зможеш стати тим, ким захочеш!»

У жодному разі не говоріть дитині: «Це не твоє!» Щодня ви самі бачите по телевізору або читаєте, як люди з тяжким ДЦП успішно долають марафони, а діти, яких вважали нездатними навчатися, успішно закінчують школи й виші. Ви знаєте навіть глухого композитора (підказка: його твір став гімном ЄС). Тож не прирікайте дитину на стовідсоткову поразку, відмовляючи її від спроби. А раптом вийде?

Читайте також: Мотивуйте дитину досягати цілі: 7 перевірених способів

Ви, певно, не хотіли б, щоби робота вашої дитини була пов’язана зі збиранням сміття… А якщо вона очолить бізнес із його збору, сортування й перероблення? І не лише добре зароблятиме на смітті, а й заслужить повагу громади за порятунок довкілля?

Жодна людина не знає всіх професій і в яких сферах людського життя знадобиться той чи той фах. Ви не можете передбачити, де саме знадобляться здібності та схильності вашої дитини, коли вона виросте.

Приміром, журналіст може працювати не лише в програмі новин на телеканалі чи в газеті. Для нього знайдеться робота на сайті великого агропідприємства, птахоферми чи заводу побутових електрогенераторів (до речі, заводам із перероблення сміття теж потрібні фахівці-медійники — у відділ зв’язків із громадськістю).

Тому не формуйте в дитини уявлення, що є погані та хороші сфери діяльності чи галузі. Є діяльність, яка допомагає людям чи довкіллю — і яка шкодить. Є законна та етична діяльність, і є така, що порушує закон.

Яка саме робота буде престижною через десять років, а яка втратить привабливість — покаже лише час. Тому хай у вашої дитини буде якнайбільше можливостей!

Читайте також:
Що відповісти на запитання дитини: “Навіщо мені ходити в школу?”

Тест на пізнавальну активність: навіщо вашій дитині його проходити