У багатьох посібниках-журналах вашої дитини ви не раз бачили завдання, у яких немовби змішуються різні навчальні предмети: математика й українська мова, всесвіт і математика, українська мова й арт-технології тощо. Приміром, дитині пропонують розв’язати низку прикладів, затим розташувати відповіді за певною логікою й насамкінець скласти із літер, які відповідають кожному розв’язку, слово — відповідь на цілком нематематичне запитання.

Навіщо ми пропонуємо дітям розв’язувати інтегровані завдання, тобто такі, що поєднують щонайменше два предмети? Виявляється, кожне така вправа — це своєрідний мікроурок, який слугує не одній, а кільком цілям — і не лише навчальним, а й розвивальним!

По-перше, таке завдання мотивує дитину до старанного навчання, додаючи в нього ігровий елемент. Школа має пробуджувати й підтримувати в дитини інстинкт дослідника — природний інтерес до всього нового. Кожен хороший учитель прагне, аби діти навчалися не за оцінку, а тому що ЦІКАВО. А розгадування загадок і головоломок — це чудова форма заохочення до навчання!

Діти сприймають таку діяльність як гру, як розвагу, а не роботу. Тож автори посібників-журналів «Світ чекає крилатих» подають багато математичних завдань як гру — зацікавлюють учнів запитанням, відповідь на яке можна знайти, лише правильно розв’язавши кожен приклад.

По-друге, відповідь на пропоноване запитання обов’язково стосується або актуального соціокультурного проєкту, або одного з поточних навчальних проєктів, або ж теми, яку діти вивчають на інших предметах цього тижня. Інакше кажучи, шукана відповідь обов’язково знадобиться школяру — тож дитина здобуває не просто цікаву, а й необхідну інформацію, витрачаючи менше часу на навчання.

Економія часу на вивчення одного факту, здавалося б, мізерна. Однак якщо кожний інтегрований урок містить кілька мікроуроків з інших предметів, дитина засвоює одночасно інформацію з одного предмета і практичні навички з другого за значно коротший час!

Наприклад, текст, на якому дитина відпрацьовує свої вміння з читання і правопису, завжди виконує додаткову пізнавальну функцію. Наприклад, містить природознавчу інформацію, передбачену для вивчення на уроці всесвіту. Тож на наступному після опрацювання тексту занятті вчитель просто нагадає: «Ми сьогодні прочитали текст про планети Сонячної системи. Ану, пригадаймо їх назви!» Діти не витрачатимуть ще пів уроку на отримання цієї інформації. Вони вже її знають! І скористаються вивільненим часом, щоби поглибити набуті знання, поставити учителю запитання, що виникли під час читання тексту, виконати вправи на закріплення тощо.

По-третє, школяр вчиться сприймати різні галузі науки та культури не ізольовано, а як тісно пов’язані, і залучати для розв’язання проблем знання з різних галузей. Виконуючи математичне завдання, яке допомагає розв’язати мовний ребус чи відповісти на питання з краєзнавства чи природознавства, дитина змушена розглядати будь-яку проблему з різних точок зору. У старших класах це допоможе використовувати знання з історії на уроках літератури, географії та фізики, з біології та хімії — на математиці тощо.

По-четверте, така інтеграція заохочує дітей поглиблено аналізувати й узагальнювати, знаходити нові зв’язки між фактами, явищами навколишнього світу. Це, своєю чергою, розвиває навички критичного і творчого мислення, що можна застосовувати в усіх сферах життя. Такі вміння ніколи не втрачають попиту. Люди, здатні пропонувати нестандартні рішення, з року в рік ставатимуть усе потрібнішими на ринку праці.

Словом, виконуючи інтегровані завдання, 6–10-річна дитина усвідомлює: знання й навички з одного уроку можна (й дуже корисно!) переносити на інший предмет, і на проєкт, і використовувати в реальному житті.

Як ми заважаємо власним дітям робити шкільні проєкти: 7 типових помилок люблячих батьків

“Знаю — хочу дізнатися — навчився”: таємниця трьох дивовижних колонок

Навіщо школяру розгадувати анаграми