Акторська майстерність - це термін, за яким ховається багатющий арсенал різноманітних умінь. Та чи знали ви, що більшість акторських навичок можна використовувати, щоб досягати успіху в повсякденному житті та кар’єрі?

Нинішні школярики отримали нагоду засвоїти ази цих умінь, просто знайомлячись із театральним мистецтвом і беручи участь у шкільних виставах. Дізнайтеся, про які саме “акторські” вміння йдеться та яку користь вони принесуть вашому синові чи доньці.

Актор не просто вчить напам’ять репліки свого персонажа. Він дізнається якнайбільше про контекст: відповідну історичну епоху, культурне середовище, до якого персонаж належить. Якщо це історична особа - то його біографію, спогади про нього як про особистість. Якщо тварина - то про особливості її поведінки, природних ворогів тощо.

На уроці театрального мистецтва й виконуючи домашнє завдання, навіть коли йдеться про казку “Котик і Півник”, дитина багато дізнається не лише про поведінку котів, півнів і лисиць, а й про селянський побут українців ХVІІІ-ХІХ століть, народний одяг, звичаї (приміром, правильне привітання зі знайомою чи незнайомою людиною, коли й кому слід вклонятися тощо).

Сцена вчить дітей цілеспрямовано відображати словами, жестами, виразом обличчя, голосом різноманітні емоції. П’єси, в яких дитина бере участь, допомагають їй навчитися “зчитувати” емоції з інших людей, розбиратися, що ці емоції спричиняє і, навпаки, на які вчинки можуть спровокувати людину ті чи ті почуття.

Як результат, дитина вчиться тонко відчувати й розуміти й чужі, й власні емоції, впливати на них. Навіть якщо дитина не обере кар’єри в театрі чи кіно, розвинений емоційний інтелект збагатить її життя та допоможе у будь-якій його сфері.

Створення образу на сцені - перетворення персонажа п’єси з кількох реплік на живу, емоційну особистість - це складне творче завдання. Воно вимагає неабиякої уяви, розкутості, вміння імпровізувати, нарешті, сміливості запропонувати незвичне рішення.

Сьогодні школярику пропонують ужитися в роль вічно незадоволеної Кози-Дерези, а завтра - уявити, що мотивує Вовка з “Червоної Шапочки”. Приміряючи на себе різноманітні особистості, дитина розуміє, що всі ці почуття - позитивні й негативні - є у ній самій, що її власна особистість - багатогранна й неоднозначна. А ще - вчиться бачити цю саму багатогранність в інших людях.

Навичка аналізувати людей, не розвішуючи при цьому ярликів (“зануда”, “інтриган”, “він щось має проти мене”), у дорослому віці допоможе здобувати друзів, розпізнавати внутрішні конфлікти в оточуючих і в собі, знаходити спільну мову з людьми, перетворюючи опонентів на союзників.

Уже після одного-двох виступів перед численними глядачами у комічній ролі в дитини значно зменшується страх, що над нею сміятимуться чи дражнитимуть. До того ж вона вже знає, як цілеспрямовано викликати сміх чи, навпаки, змусити аудиторію сприймати тебе серйозно.

Відтак дитина менше ніяковіє. У неї зникає страх, що заважає виявити ініціативу й підійти познайомитися, завести розмову чи підтримати її, коли до неї звертаються незнайомі однолітки.

Актор має вміти зосереджувати свою увагу на завданні, яке він виконує, а також на уявній (сюжет п’єси) й одночасно справжній (повний зал і його реакції, сцена, інші актори, декорації) ситуації, в якій він перебуває. Дитина на уроках театрального мистецтва вчиться керувати своєю увагою, фокусувати її на тому, що необхідно саме зараз, не відволікатися на другорядне.

Через залежність від смартфона, зокрема постійні відволікання на стрічку соцмереж, серед молоді лютує пандемія неуважності й невміння зосередитися надовго на чомусь одному. Отож вміння сфокусуватися, зосередити увагу надовго на чомусь одному стають неабиякою перевагою на ринку праці.

Кажуть, що кожен хороший актор починав з того, що навчався дружити з власним тілом. Актори не сутуляться, їхні рухи позбавлені напруги й нервовості - так званих зажимів.

Звісно, заняття раз на тиждень у театральній студії не справлять на дитину такого самого ефекту, як навчання на театральному факультеті. Однак позитивні зміни будуть обов’язково - рухи однозначно стануть упевненішими, жести - цілеспрямованими, дитина буде впевненіше почуватися у власному тілі. А це допоможе пережити період прискореного росту в підлітковому віці без відчуття, що ти - незграбне гидке каченя.

Акторів, як і співаків, навчають керувати своїм диханням, зокрема під час мовлення. Заняття в театральному гуртку дадуть змогу дитині знайти власний, природний тембр і гучність голосу. Обов’язкові чистомовки та спеціальні вправи для мовного апарату позбавлять дрібних недоліків дикції. А на репетиціях дитину навчать грати інтонаціями до кожної репліки. Як результат, її мовлення стане виразним, зрозумілим й емоційним.

Займаючись у театральній студії, кожна дитина рано чи пізно розуміє: вона не гірша чи краща за інших. Вона - гарна людина, гідна успіху й уваги.

У дитини зростає самооцінка. Вихід на сцену зменшує, а то й зовсім знищує численні комплекси і страхи. Основне - дитина перестає боятися аудиторії, можливої реакції оточуючих на свої слова чи вчинки. Вона буде впевнено говорити та діяти згідно зі своїми принципами.

Дитина, яку цілеспрямовано хоча б трохи навчали керувати голосом і жестами, концентрувати увагу й аналізувати емоції, виступати перед аудиторією, виросте багатшою духовно та більш пристосованою до життя в сучасному суспільстві. Беручи участь у підготовці вистав, вона набуде практичних навичок, яких не дасть ні читання книжок, ні перегляд тих самих вистав з крісла в глядацькій залі.

Отож, шановні батьки, не нехтуйте цим аспектом шкільного життя вашого школярика. А найкраще - щоразу, коли вашій дитині дають навіть дрібну роль у шкільній виставі, постарайтеся її в цьому підтримати. Виходячи на сцену, ваш син чи донька відпрацьовує кілька вмінь, які можуть стати визначальними для щастя й успіху в дорослому житті.

7 вагомих причин віддати дитину в музичний гурток

Шість причин, з яких діти з геніальних творців перетворюються на посередніх і безперспективних виконавців, — і як цьому запобігти

Заохочуйте вашу дитину до творчості: 5 простих способів