Перша реакція ображеної людини — відплатити тією ж монетою кривднику. Якщо людина не здатна або не бажає мститися, вона плекатиме образу довго, можливо, навіть усе життя.

Цей «шаблон» поведінки залишився в нас із давніх часів, — принаймні так стверджують учені. Сучасних читачів стародавніх текстів (приміром, давньогрецьких) вражає, з якою легкістю персонажі міфів та п’єс ображаються й тут же беруться мститися і кривднику, і його родичам, і навіть ні в чому не винним одноплемінникам.

Це не лише вважалося нормальним, а й гідним поваги, бо свідчило про сміливість і силу людини. До того ж це застерігало оточуючих: не чіпайте мене і моїх близьких — вам же гірше буде! Лише з розвитком цивілізації люди дійшли висновку, що злопам’ятність шкідлива і для суспільства, і для кожної окремо взятої людини.

По-перше, злопам’ятність і нездатність пробачати не приносять людині користі. Християнський аскет Ісаак Сиріянин ще в VII столітті говорив: бути злопам’ятним і молитися — те саме, що сіяти на море і сподіватися на урожай. Навіть помстившись, людина не відчуває справжньої полегкості й однаково згадуватиме кривду. І сучасні дослідження психологів та соціологів підтверджують цю тезу.

По-друге, злопам’ятність і мстивість руйнують громаду — і призводять до нового витка насильства. Махатма Ганді стверджував: принцип «око за око» лише збільшує у світі кількість сліпців. Відкрийте будь-який підручник з історії — легко знайдете низку прикладів на підтвердження тези індійського лідера нації.

По-третє, невміння пробачити зло, завдане через помилку, незнання чи необережність, руйнує стосунки між друзями, найближчими родичами, закоханими парами. Через задавнені дитячі конфлікти діти роками не розмовляють із батьками, брати й сестри назавжди розривають стосунки — і через це не можуть розраховувати на підтримку близьких людей у життєвій скруті.

Нарешті, нездатність пробачати буквально шкодить здоров’ю! Дорослі, які довго пам’ятають і не можуть пробачити образу, частіше страждають від хвороб серця та імунітету. Крім того, вони мають більші шанси «заробити» депресію чи тривожність. Словом, злопам’ятність, як рак, роз’їдає все.

Читайте також: 5 переваг уміння бути вдячним і 6 способів виховати цю якість у вашого сина чи доньки

За твердженням Американської асоціації психологів, пробачення — це вольовий акт. Людина свідомо вирішує змінити те, що вона відчуває до кривдника. Вона замінює злість та образу на більш позитивні почуття, «знижує градус» злості та «відпускає» бажання помсти.

Здатність пробачати — не вияв слабкості, як вважали давні греки. Навпаки, відмовитися від бажання зробити боляче у відповідь, спробувати зрозуміти, чому людина так із вами вчинила, і врешті, позбутися гніву і злості — це бажання бути кращою людиною, ніж кривдник, й ознака того, що ви — сильна особистість, — кажуть психологи.

Це не означає, що кривдника не слід карати. Навпаки, якщо йдеться про злочин проти вас чи вашої родини, ви маєте право добитися справедливості в суді, добитися вироку для лиходія і водночас — у душі — пробачити йому. Врешті, він розплатився за свій вчинок. А ви, пробачивши, можете відчути неабияку полегкість, залишити все в минулому й жити далі.

Учені Вісконсинського університету (США) проведи дослідження серед школярів віком 6–9 років. Вони виявили тенденцію: діти, які зуміли пробачити сильну образу, стали менше гніватися не лише на кривдника, а й на оточуючих!

Поки людина, зокрема дитина, не пробачить, у її організмі при будь-якій згадці про образу (а це відбувається дуууже часто!) виробляються гормони стресу. Їх надлишок призводить до зниження:

здатності мозку вирішувати складні завдання,

творчого мислення,

логічного мислення,

контролю над власною поведінкою (тобто зростає ймовірність нерозважливих вчинків).

Та щойно людина щиро пробачить кривдника, у мозку активуються зони, що відповідають за емпатію та прийняття етичних рішень. Інакше кажучи, дитина, що «відпустила» образу:

• стане більш співчутливою,
• почне трохи краще розуміти почуття інших людей,
• зможе легко зосереджувати увагу,
• здатність мозку обробляти інформацію підвищиться,
• активізується креативне мислення.

Крім того, дитина не «потягне» тягар образи в і без того складний підлітковий вік. А отже, не поставить під загрозу свої успіхи в навчанні.

Читайте також: Розвіюємо міфи навколо толерантності та пояснюємо, чому бути толерантним вигідно

Так-так, ви все правильно зрозуміли: діти, які пережили тяжку кривду та не змогли її пробачити і «відпустити», у підлітковому віці стикаються з труднощами в навчанні. Вчені, які спостерігали за успішністю та поведінкою «складних» підлітків, які брали участь у груповій психотерапії, виявили закономірність, про яку важливо знати кожним батькам!

У дітей, які зуміли пробачити дитячі кривди, уже через кілька тижнів покращилися оцінки і з гуманітарних предметів, і з математики! Крім того, ці діти помітно поліпшили стосунки з батьками, вчителями та однолітками.

Професорка психології Туссон стверджує: злопам’ятність і образа перешкоджають дітям зосередитися на навчанні. І це стосується й занять у класі, і виконання домашніх завдань, і навіть особистих захоплень!

Словом, уміння пробачати — корисне й навіть вигідне з психологічного погляду, якщо думати не лише про сьогодні, а і про віддалене майбутнє. Отож учіться пробачати самі — і навчайте цього ваших дітей!

Читайте також: Запобігайте булінгу, навчивши дітей важливої навички