Для початку визначимося: що таке дисциплінованість, або самодисципліна. Це вміння людини постійно й без зовнішнього примусу додержувати певних правил поведінки, заведених у родині, у тій чи тій організації, у суспільстві загалом.

Словом, самодисципліна — це здатність правильно обирати між тим, що треба, і тим, що хочеться. Через це самодисципліну часто ототожнюють із силою волі. Однак здатність ігнорувати імпульси («хотілки») — це, скоріше, звичка.

Цю корисну звичку людина може виробити в себе й сама — у дорослому віці. Однак краще, коли самодисципліну людині прищеплюють ще в дитинстві батьки. Як же хорошим батькам виробити в дитини звичку бути дисциплінованою?

Дитина, яка не розуміє своїх емоцій, не вміє з ними справлятися. Не вона керує ними, а вони — нею. Але коли дитина здатна сказати собі: «Я зараз серджуся», «Я розчарований» чи «Я розгублена», — то починає розуміти різницю між емоцією та дією, яку ця емоція може спровокувати.

Усвідомлюючи цю різницю, дитина поволі навчається контролювати свої дії: коли почуваєшся скривдженим і хочеться кричати на оточуючих, слід стриматися; сердитим — не можна битися, а коли відчуваєш нетерпіння, не можна кидати домашнє завдання недоробленим і бігти гратися. Так дитина вчиться стримувати імпульси — власне, у цьому й полягає основа самодисципліни!

Читайте також: 8 способів навчити дитину виявляти доброту

Діти, хоч і ненавмисне, втрачають фокус саме тоді, коли ви починаєте їм давати доручення, пояснюєте, що і як слід зробити. Тому часто кидаються виконувати, не дібравши до пуття, чого ж ви від них хотіли.

Тож візьміть приклад із війська. Завжди, віддавши розпорядження, кажіть: повтори, будь ласка, що я тебе попроси(в/ла) зробити. І якщо дитина не зрозуміла розпорядження чи «прослухала» його, не сердьтеся, а терпляче повторіть вашу настанову — і хай дитина її перекаже!

Дозволяйте дитині братися до роботи тільки після того, як вона передала (бажано, своїми словами) зміст вашого прохання чи наказу. Це навчить її зосереджувати увагу на тому, що їй кажуть. А ще (завдяки тому, що мама з татом не лають, коли вона перепитує) — проясняти незрозумілі розпорядження. Крім того, «переказ» розпорядження додатково налаштовує дитину на виконання! Недарма саме так віддають накази у війську!

Заохочуйте сина/доньку на пошук не одного, а кількох способів зробити помірно складну для неї справу. Хай запропонує кілька варіантів і спробує визначити найкращий — до того, як візьметься до діла.

Така навичка змушує дитину подумати заздалегідь, чи є в неї все необхідне, дає змогу належно підготуватися. Крім того, школярик навчається передбачати можливі перешкоди й думати, як їх долати.

Гнів, роздратування, нетерпіння чи просто надлишкову енергію можна навчитися переспрямовувати в більш «мирне» русло. І молодший школяр здатен освоїти деякі прості техніки. Приміром, рахувати від 1 до 10 чи від 10 до 1, щоби стриматися й не «вибухнути». Глибоко й повільно вдихати, затримувати дихання й повільно видихати. Займати руки й увагу іграшкою-головоломкою («змійкою» чи кубиком Рубика), еспандером чи м’ячиком, які можна стискати в долоні, тощо.

Якщо ситуація дозволяє, можна зробити інтенсивну пробіжку, виконувати фізичні вправи, аби «переробити» адреналін: віджиматися, присідати. Діти, які багато рухаються, більш схильні виявляти самодисципліну: завдяки рухливим іграм і вправам вони «скидають» стрес і відвертають свою увагу від спокус.

Читайте також: 7 нескладних способів виховати в дитини терпіння

Дисципліна передбачає існування чітких і зрозумілих правил, а також наслідків/покарання за їх невиконання чи порушення. Встановіть чіткі правила поведінки для дитини вдома й поза домом. Поясніть, навіщо кожне правило.

Дитина має заздалегідь знати, якої поведінки від неї щоразу чекають: вдома, у гостях, у супермаркеті, у музеї тощо. А ще школярик має чітко усвідомлювати, які саме наслідки/покарання отримає за недодержання того чи того правила.

Немає нічого гіршого для дисципліни, коли правила чи життєва ситуація змінюються непередбачувано. Тому забезпечуйте дитині стабільний режим дня й будьте послідовні у своїй поведінці. Стабільність і послідовність у родинних взаєминах — найкращі вихователі самодисципліни в дитини!

Якщо ви дійшли висновку, що настав час скасувати якесь обмеження або впровадити нове правило, заздалегідь обговоріть це з дитиною. Поясніть, чому ви це збираєтеся зробити. Коли дитина розуміє доцільність обмеження, вона його буде додержувати.

За виявлену дисциплінованість дитину слід обов’язково винагороджувати. Та не просто похвалою чи цукеркою. Створіть систему нагород.

Скажімо, за день добросовісного виконання всіх домашніх обов’язків дитина отримує відзнаку (приміром, зірочку). Домовтеся: за три зірочки школярик отримає шоколадний батончик, за п’ять — зайву годину гри на приставці, за 10 — позачерговий похід із батьками в кіно тощо.

Виконуйте обіцяне — і дитина поступово навчиться докладати зусиль, аби отримати чималу, віддалену в часі винагороду. А заодно й утримуватися від спокус: хочеш у кіно — не обмінюй зірочки на батончики.

Читайте також: 7 можливих причин, чому вашій дитині бракує наполегливості

«Я хотіла б цей шматочок торта, але планую схуднути на п’ять кілограмів до відпустки, тож утримаюся». Коли мама каже таке і справді утримується, дитина вчиться в неї не піддаватися спокусі.

Але коли мама все ж «зламається», будьте певні, це матиме негативний вплив на дитину. Адже дитина вчиться не на ваших намірах, а на діях.

Пам’ятайте: молодші школярі вже стримують фізичні імпульси: наприклад не б’ють машинкою по голові хлопчика, який намагається цю машинку відібрати. Однак вони ще погано контролюють словесні імпульси: навіть старші діти здатні «сказонути» щось неприйнятне, не замислюючись про наслідки.

Тому виявляйте послідовність, наберіться терпіння й не засмучуйтесь через порушення дисципліни, які не становлять загрози для життя і здоров’я. Ваша дитина дорослішає, тож усе частіше дисципліновано робитиме те, чого ви від неї очікуєте.

Читайте також: 5 способів зробити дитину чемнішою