У кожного бувають моменти, коли контроль над власними емоціями втрачено і хочеться висловити оточуючим усе, що про них думаєш. Учителю в таких ситуаціях особливо складно: адже він мав би зберігати професіоналізм, навіть коли учні казяться.

Звісно, ви жива людина і маєте право на негативні емоції. Однак погодьтеся – дорослій тьоті поводитися, як трирічній дитині в істериці, просто ганебно. Громадськість такого не пробачає. Навпаки, свідки знімають відео і викладають – хто в ТікТоку, хто у Фейсбуку. Про наслідки не будемо…

Тож як запобігати надміру емоційним власним реакціям? Читайте у нашій статті про один із способів, орієнтований спеціально на вчителів та викладачів.

Будь-якому виграному бою передує ретельне планування. Якщо ви працюєте у школі, слід очікувати, що рано чи пізно якийсь учень скаже і зробить щось, від чого вам – затурканій власними проблемами, стомленій, невиспаній і зголоднілій учительці - може "знести дах".

1. Перше, що слід усвідомити: вчасно загальмувати здатен навіть найбільш виснажений класовод наприкінці третьої чверті. Отже і ви зможете – якщо хочете, звісно.

2. Використайте свої психологічні знання – заздалегідь виявіть власні "больові точки". Ретельно аналізуйте випадки, коли ви або "вибухали", або ледь-ледь до цього не дійшло.

Шукайте у цих подіях тригери: ситуації, певні слова, обставини, які "запускали" емоційний зрив. У кожної людини – свої тригери. І ви можете виявити власні та розпізнавати ситуації, в яких вони загрожують "вийти на сцену". І станеться цікава річ: ваша реакція на "розпізнані" тригери зміниться. Це як отримати болючий укол, не сівши випадково на кнопку, а очікувано – шприцом у поліклініці.

3. Навчаєте своїх учнів рефлексії? Тож знаєте про користь усвідомлення власних емоцій. Застосуйте це до себе! В обставинах, що провокують небажану реакцію, подумки скажіть: "Зараз я відчуваю…". Це змусить подивитися на ситуацію збоку і поверне вам контроль над власною поведінкою, - вважає німецький психолог Аннегрет Лозе.

4. Ви маєте зрозуміти, які думки та дії можуть вас "заземлити" – запобігти емоційному зриву. Американська експертка з міжособистісних комунікацій Синтія Локрей вважає, що в ситуації, що може перерости у конфлікт, слід уявити найбільш негативні наслідки нестриманості.

Приміром, ви можете сказати собі таке:

"У даний момент ці діти мене ще поважають. Але варто влаштувати сцену – і я втрачу і авторитет, і довіру, і любов".

"Мені з ними ще працювати і працювати!"

"Як я буду їхнім батькам в очі дивитися!?"

Нарешті, банальне: "Якщо я вийду з берегів, вони викладуть в Інтернет відео, мене звільнять і нікуди більше не візьмуть!"

Коли прочитаєте цей абзац, нігтем великого пальця правої руки різко натисніть на точку між вказівним і великим пальцем лівої. Так сильно, щоб ви відчули різкий біль (будьте готові його відчувати кілька хвилин!) і залишили слід від нігтя на шкірі. От просто зараз зробіть це. Ми зачекаємо.

…Як відчуття? Гарантуємо, воно протверезить навіть у "бойових" умовах. Коли ви це зробите це у класі, то вам стане не до крику на бідолаху - порушника дисципліни цілих кілька секунд.

Поки відчуваєте цей біль, уявіть або улюблене крісло з пледом і тістечко і бокал чогось… заспокійливого ("Буду чемною дівчинкою – винагороджу цим себе ввечері"), або семафор, який закрився в останній момент і не пустив вас під колеса поїзда ("Боже, я уникла жахливої загибелі!!!"). У "бойовій” ситуації обирайте ту картину, що "спрацює" краще зараз, у навчальній.

Затим завдайте останнього удару по емоційному зриву: уявіть, що просто зараз вас знімають на відеокамеру. Ви ж бажаєте виглядати не лише професійною, але й стрункою та привабливою! Ноги на ширину плечей, тепер розправили спину і плечі, трішечки задерли підборіддя… (Приберіть цей напружений і злий вираз із обличчя: вас же знімають!)

І, нарешті, спробуйте посміхнутися, дивлячись просто в очі учням – бажано обвести пильним поглядом усіх.

Якщо ви зараз самі - потренуйся перед дзеркалом. Так, можливо, ви спочатку відчуєте себе тупо і вам захочеться заявити: це не має сенсу.
Все одно спробуйте. Актори годинами перед дзеркалом кривляються, отже певний сенс у нашій пропозиції є.

Вийшло?.. Подивіться, якою СИЛЬНОЮ ви здаєтеся!
Цим ви досягнете одразу дві цілі.
По-перше, ви відновите увагу до себе і дисципліну. "Погляд в очі – вражаюча річ. Люди відчувають, що не байдужі вам… не будуть хуліганити... Поглядом в очі ви тримаєте увагу, тримаєте дисципліну", - радить фахівець з публічних виступів та ораторської майстерності Олександр Бєлановський.

По-друге, ви продемонструєте, що в цьому класі влада - у вас. Ваша поза, якої ви набули заради уявної телезйомки, - це поза сили й авторитету. У цій зграї мавпочок, яка ще хвилину тому здавалася некерованою, найгрізніший звір – ви. Якщо ви в це вірите самі – повірять і діти. Посмішка у царстві тварин – то попередження: рррозірву! У вдалому виконанні це змусить зупинитися порушника правил і принишкнути – клас.

Усього за кілька секунд ви встигли:

• усвідомити наближення "вибуху",
• повідомити собі про жахливі наслідки,
• відволіктися на фізичний біль,
• уявити "рятівну" картину,
• набрати пози "ватажка зграї",
• сконцентрувати всю увагу класу на собі,
• і відновити порядок – не сказавши ні слова.

Словом, ви запобігли власному емоційному вибуху і примусили всіх себе поважати. Тепер залишилося оцінити "злочин" (ми впевнені, що ви це зробите об'єктивно і з дещицею гумору) і пошикувати своїх мавпочок: лише по ділу, без крику та лайки… ПРОФЕСІЙНО.

Про вчителів, які ніколи не кричать, кажуть: "Вона тільки стане біля дошки, бровою поведе – і всі шовкові стають". Бажаємо вам стати постійним членом цього ексклюзивного клубу!