Мовчання ягняти
Мовчання ягняти
Чому дитина не скаржиться, що її цькують: 9 причин, цілком логічних із дитячого погляду…
Бувають обурливі випадки, коли дитина скаржиться на цькування, але батьки і вчителі просто ігнорують її або й відмовляються вірити, навіть коли дитина надає докази. Однак частіше трапляється, що найтурботливіші батьки й пильні, добросовісні вчителі просто не бачать булінгу, бо його «організатори» поводяться обережно. А дитина, не знаючи, як боронитися, не зважується звернутися по допомогу до дорослих. І батьки лише за непрямими ознаками здатні визначити, що її, імовірно, цькують.
То чому ж багато дітей мовчки теплять цькування? Американська експертка з профілактики булінгу Шері Гордон називає дев’ять ймовірних мотивів приховування цькування, які дитина, через брак життєвого досвіду, може вважати цілком серйозними й логічними.
То чому ж багато дітей мовчки теплять цькування? Американська експертка з профілактики булінгу Шері Гордон називає дев’ять ймовірних мотивів приховування цькування, які дитина, через брак життєвого досвіду, може вважати цілком серйозними й логічними.
1. Жертві булінгу… соромно
Чому одні діти цькують інших? Щоби здаватися собі самим та іншим дітям сильними, відчути владу над іншою людиною, отримати контроль. І роблять усе, щоби їхня жертва почувалася безпорадною і слабкою.
Водночас відсутність контролю, безпорадність і слабкість викликають у дитини не лише страх. Сильнішим за страх буває відчуття страшенного сорому за власне безсилля й нездатність побороти кривдників.
А ще ті, хто цькує, знаходять реальну чи уявну відмінність дитини від них (зовнішність, особливість поведінки, одяг, рису характеру, етнічне походження тощо) і представляють її як «ваду», «дефект». І саме цей «дефект» стає об’єктом насмішок, саме його згадують, коли жертву дражнять і кривдять. Тому жертві булінгу здається, що коли вона поскаржиться на цькування, то оприлюднить свій «дефект», і тоді з неї знущатимуться геть усі.
Водночас відсутність контролю, безпорадність і слабкість викликають у дитини не лише страх. Сильнішим за страх буває відчуття страшенного сорому за власне безсилля й нездатність побороти кривдників.
А ще ті, хто цькує, знаходять реальну чи уявну відмінність дитини від них (зовнішність, особливість поведінки, одяг, рису характеру, етнічне походження тощо) і представляють її як «ваду», «дефект». І саме цей «дефект» стає об’єктом насмішок, саме його згадують, коли жертву дражнять і кривдять. Тому жертві булінгу здається, що коли вона поскаржиться на цькування, то оприлюднить свій «дефект», і тоді з неї знущатимуться геть усі.
2. «Якщо розповім — помста буде страшною»
Часом дітям здається, що поскаржившись на цькування, вони лише погіршать своє становище. Іноді однолітки отримують погрози на свою адресу чи щодо своїх близьких — наприклад, «розповіси комусь — мій батько зробить так, щоби твого тата посадили», — і вірять. Дітям бракує життєвого досвіду, щоби зрозуміти: ці погрози — пустопорожні балачки.
Буває й більш обґрунтований страх. Так, у найкращому випадку кривдників можуть і покарати, однак вони нікуди не подінуться — і пізніше знайдуть спосіб помститися. А якщо не покарають?..
Буває й більш обґрунтований страх. Так, у найкращому випадку кривдників можуть і покарати, однак вони нікуди не подінуться — і пізніше знайдуть спосіб помститися. А якщо не покарають?..
3. «Все одно мені не повірять…»
Дитина вирішує терпіти, тому що їй можуть не повірити. Здебільшого, це школяр, що заслужив репутацію відлюдька, колись спійманий на брехні, а то й має проблеми з дисципліною.
Таким учням можуть і справді не повірити, що їх цькують. Адже завжди є імовірність, що школяр у такий спосіб намагається помститися недругу або врятуватися від покарання за власні порушення дисципліни. «Проблемні» діти, як правило, достатньо кмітливі, щоби це розуміти, — тому навіть не пробують скаржитися.
Таким учням можуть і справді не повірити, що їх цькують. Адже завжди є імовірність, що школяр у такий спосіб намагається помститися недругу або врятуватися від покарання за власні порушення дисципліни. «Проблемні» діти, як правило, достатньо кмітливі, щоби це розуміти, — тому навіть не пробують скаржитися.
4. «Бути «шісткою» краще, ніж стати цілковитим вигнанцем»
У класах, де наявний булінг, діти об’єднуються в «зграї», ватажки яких і організовують цькування найслабших. Зазвичай, мішенню обирають дитину, яка не належить до цієї «зграї». Однак це не гарантує, що «рядові» члени компанії не страждатимуть від періодичних знущань.
Однак така «шістка» терпить мовчки. Тому що інакше вона втратить свою хитку позицію всередині зграї — і її цькуватимуть на постійній основі. А це було б набагато гірше. А так є шанс заслужити прихильність ватажка — і піднятися щаблями зграйної ієрархії.
Однак така «шістка» терпить мовчки. Тому що інакше вона втратить свою хитку позицію всередині зграї — і її цькуватимуть на постійній основі. А це було б набагато гірше. А так є шанс заслужити прихильність ватажка — і піднятися щаблями зграйної ієрархії.
5. «… Мовчатиму, бо ще і «крисою» дражнитимуть»
Особлива мерзота булінгу й дідовщини полягає в круговій поруці. Дітей, які повідомляють про цькування, вважають безчесними донощиками. «Крисятничати» вважається негідним вчинком. Так, мовчати, що кілька безсовісних соплюків знущаються над однокласником, — це цілком прийнятно для багатьох учнівських колективів. І вчителям дуже складно цей тренд виявити — а «викорчувати» ще важче.
6. «… Мабуть, я заслуговую на таке ставлення»
Людські переконання — це дуже гнучка річ. Якщо дорослій людині впродовж тривалого часу щодня повторювати тезу, яка суперечить її переконанням, — її переконання принаймні похитнуться.
Промити дитині мізки ще простіше. «Якщо всі кажуть, що я потворна, — отже, я таки потворна, ВСІ ж помилятися не можуть». Водночас УСІ — то двоє-троє «язикатих хвесьок», яким решта класу дозволяє робити що завгодно — аби самим не стати мішенню. А оскільки жодна жива душа не виступить на боці жертви: «Що за маячня? Заткайтеся, вона — красива дівчинка. На себе подивіться, потвори», — дитина… погоджується з кривдниками: «Я справді така, як вони кажуть».
Промити дитині мізки ще простіше. «Якщо всі кажуть, що я потворна, — отже, я таки потворна, ВСІ ж помилятися не можуть». Водночас УСІ — то двоє-троє «язикатих хвесьок», яким решта класу дозволяє робити що завгодно — аби самим не стати мішенню. А оскільки жодна жива душа не виступить на боці жертви: «Що за маячня? Заткайтеся, вона — красива дівчинка. На себе подивіться, потвори», — дитина… погоджується з кривдниками: «Я справді така, як вони кажуть».
7. Дитина навіть не розуміє, що над нею знущаються
Діти приходять у школу, маючи різний рівень розвитку «соціального інтелекту». Тому розпізнати витончені форми цькування деякі його жертви просто не здатні — через наївність, брак досвіду, невміння одразу розпізнати лицемірство і брехню.
Якщо фізичний булінг — прямолінійний, то розпускання принизливих для дитини чуток, інтриги з метою розсварити її з друзями, саботування її навчання та стосунків не завжди можна пов’язати із цькуванням. А сплановані, регулярні дії, спрямовані на руйнування соціальних зв’язків жертви з однолітками, булінгом і є — витонченим і прихованим. Жертва може навіть не підозрювати (до пори до часу), що її цькують…
Якщо фізичний булінг — прямолінійний, то розпускання принизливих для дитини чуток, інтриги з метою розсварити її з друзями, саботування її навчання та стосунків не завжди можна пов’язати із цькуванням. А сплановані, регулярні дії, спрямовані на руйнування соціальних зв’язків жертви з однолітками, булінгом і є — витонченим і прихованим. Жертва може навіть не підозрювати (до пори до часу), що її цькують…
8. «Батьки дізнаються про булінг — відріжуть Інтернет»
Це стосується випадків, коли цькування відбувається в соцмережах. Батькам би поробити скріншоти всіх образливих послань на адресу своєї дитини, заблокувати їх відправників та поскаржитися на кібербулінг у поліцію — винних (або їхніх батьків) можна притягнути до адміністративної відповідальності. Однак перша (і часто — єдина) реакція батьків — ізолювати дитину від «джерела» булінгу. Мовляв, очі не бачать — серце не болить. Однак цькування ніде не поділося. Воно триває й у віртуальному просторі, і в реальному житті.
Дитина робить два логічні, на її думку, висновки. Перший — скаржитися дорослим не варто, все одно не допоможуть. Другий — карають мене, тож, вочевидь, я в цій ситуації і вин(ен/на).
Дитина робить два логічні, на її думку, висновки. Перший — скаржитися дорослим не варто, все одно не допоможуть. Другий — карають мене, тож, вочевидь, я в цій ситуації і вин(ен/на).
9. Дитина пропускає шкільні заходи
Ми не говоримо про прогулювання уроків — це саме по собі має стати причиною для серйозного «розслідування» спільними зусиллями батьків і вчителя. Йдеться про необов’язкові до відвідування екскурсії, шкільні свята, святкові заходи в класі тощо.
Якщо дитина не повідомляє про них батькам, прагне залишатися вдома, а не проводити час з однокласниками, шукає приводи, аби не відвідувати таких заходів, — це привід обмінятися з учителем своїми спостереженнями щодо стосунків вашого школярика з іншими учнями.
Ми сподіваємося, що прочитавши нашу статтю, ви зробили висновок: у поведінці вашої дитини немає жодного описаного симптому. У будь-якому разі радимо регулярно підтримувати контакт з учителем. Хоча би щоби переконатися: ваші син чи донька почуваються в учнівському колективі комфортно. Бережіть ваших дітей і себе!
Якщо дитина не повідомляє про них батькам, прагне залишатися вдома, а не проводити час з однокласниками, шукає приводи, аби не відвідувати таких заходів, — це привід обмінятися з учителем своїми спостереженнями щодо стосунків вашого школярика з іншими учнями.
Ми сподіваємося, що прочитавши нашу статтю, ви зробили висновок: у поведінці вашої дитини немає жодного описаного симптому. У будь-якому разі радимо регулярно підтримувати контакт з учителем. Хоча би щоби переконатися: ваші син чи донька почуваються в учнівському колективі комфортно. Бережіть ваших дітей і себе!
9. «Дорослим байдуже — я маю справлятися сам(а)»
Іноді дітям здається, що вони самі мають вирішувати всі свої проблеми — без втручання дорослих. Чому в них складається таке враження — тема для окремої розмови. Нерідко це ті самі діти, які впевнені, що їм не повірять (див. пункт 3).
Головне — такі школярі вважають, що дорослим байдуже до їхніх проблем. Або що батьки чи вчителі, коли дізнаються про цькування, розгніваються… на жертву. «Слабаком бути не можна. Мене цькують — отже я слабак. Значить, я сам винен у ситуації, і розгрібати — мені».
Головне — такі школярі вважають, що дорослим байдуже до їхніх проблем. Або що батьки чи вчителі, коли дізнаються про цькування, розгніваються… на жертву. «Слабаком бути не можна. Мене цькують — отже я слабак. Значить, я сам винен у ситуації, і розгрібати — мені».
Дитина зізналася, що її цькують: як реагувати
Як боротися з булінгом — тема для окремої розмови. Як ви самі розумієте, універсального рецепта немає. Для початку, переконайте дитину: ви її любите, здатні їй допомогти й ОБОВ’ЯЗКОВО їй допоможете.
Отож, якщо ви побачили ознаки того, що вашу дитину цькують, а вона (чи після гри в мовчанку, чи одразу) розповіла про свої проблеми, мусите одразу правильно зреагувати — інакше зруйнуєте її довіру!
Передусім… похваліть її. За хоробрість — дитина ж наважилася! За довіру — вона ж повірила, що ви допоможете розв’язати її проблеми! За щирість — адже ви родина, а в родині не має бути таємниць, і всі проблеми вирішують спільними зусиллями. А значить — прорвемося!
Отож, якщо ви побачили ознаки того, що вашу дитину цькують, а вона (чи після гри в мовчанку, чи одразу) розповіла про свої проблеми, мусите одразу правильно зреагувати — інакше зруйнуєте її довіру!
Передусім… похваліть її. За хоробрість — дитина ж наважилася! За довіру — вона ж повірила, що ви допоможете розв’язати її проблеми! За щирість — адже ви родина, а в родині не має бути таємниць, і всі проблеми вирішують спільними зусиллями. А значить — прорвемося!
Читайте також:
Як забезпечити дитині успіх у дорослому житті, розвинувши її здібності ще на етапі початкової школи
Чому здібностей замало: 7 способів допомогти дитині сформувати якості, необхідні для успішного життя
11.11.2020