Це може бути булінг: 9 тривожних ознак
До уваги батьків — дев’ять способів вчасно розпізнати цькування вашої дитини з боку однолітків…
Діти не завжди скаржаться батькам на те, що в школі піддаються булінгу. Адже все починається з незначних епізодів, яким і сама дитина може не надавати значення — поки низка дрібних непорозумінь у стосунках з однокласниками не перетвориться на нездоланну проблему й не призведе до соціальної ізоляції та небажання йти до школи.
Дуже часто дитина, навіть коли усвідомлює, що її цькують, мовчки терпить. Однак батьки, якщо виявлятимуть достатню пильність, можуть розпізнати тривожні «симптоми» — і вжити заходів, аби зупинити булінг.
1. Перші натяки на негаразди: як саме дитина розповідає про школу
Приділяйте увагу тому, як ваша дитина описує свій шкільний день. Як змінюється її поведінка. Як вона говорить про п’ятницю — кінець навчального тижня — і про понеділок, коли знову час іти до школи. Одна з перших ознак, що дитина може страждати від тієї чи тієї форми цькування, — у розмовах «проскакує» небажання й навіть побоювання йти до школи.
А ще — «вмикайте» увагу на повну потужність, коли дитина каже, що до неї в школі «чіпляються», «пристають», «обзиваються» тощо. Звісно, у жодної дитини не обходиться без сварок і конфліктів з однокласниками. Однак будьте пильні й регулярно спілкуйтеся з учителем про відносини вашого школярика з іншими дітьми.
І звісно ж, якщо дитина прямо скаржиться на те, як із нею поводяться інші школярі, — не відмахуйтеся, мовляв, вона перебільшує. Якщо ігнорувати такі скарги, дитина зробить висновок: чекати допомоги марно, — і замкнеться в собі.
2. У школярика зникають або псуються речі
Дитина повернулася додому з надірваною кишенею на куртці, і це вже не вперше? У неї занадто часто губляться ручки, олівці, ламаються лінійки, мнуться зошити або десь діваються малюнки та саморобки, які вона точно зробила, віднесла до школи — і так і не здала вчителю?
Поза школою дитина не виявляє такої забудькуватості чи недбалості? Тоді «копніть» глибше: причиною цих прикростей можуть бути дії вороже налаштованих однокласників.
3. Де діваються друзі?
Уважні мама чи тато обов’язково знають імена найкращих друзів вашої дитини, знайомі з ними та, можливо, підтримуєте знайомство з їхніми батьками. Тому ви помітите, якщо ваша дитина рідше спілкується з ними, припиняє ходити до них у гості, та й вони перестають бувати у вас.
Іноді діти «переростають» дружбу через різницю в зацікавленнях, розумовому розвитку чи несумісні риси характеру. Однак часом організатори цькування буквально «відлякують» від своєї жертви інших дітей, аби та перебувала в ізоляції й не створила сильної «опозиції».
Тому коли починаєте помічати, що дитина менше контактує з однолітками, поцікавтеся, у чому причина. Відповідь: «У мене немає друзів», — дуже тривожний сигнал, який може свідчити про булінг. Докопайтеся до причини!
4. Дитина часто перебуває в поганому настрої
У 6–10-річної дитини бувають і хороші дні, і погані. Однак школяр, у якого немає проблем з однолітками, здебільшого має бути хороший, оптимістичний настрій. А діти, які страждають від цькування, можуть виявляти тривожність. Часом вони буквально «чіпляються» за вас, здаються похмурими, замкнутими, замисленими, сумними, дратівливими, плаксивими, часто пригніченими — особливо одразу після повернення школи чи спілкування з однокласниками онлайн, у соцмережах тощо.
А якщо дитина намагається прогуляти школу, згадує тему суїциду, тікає з дому тощо — це вже не тривожний дзвіночок — це пожежна сирена! Ви маєте кинути все й зайнятися дитиною, звернутися по допомогу до вчителя та дитячого психолога. Якщо це не складний випадок булінгу, то в дитини — якісь інші великі проблеми, про які ви не знали!
5. Ви помітили, що дитина погано спить
Недосипання, прокидання уночі, страшні сни завжди чітко вказують на те, що в житті дитини щось негаразд. Якщо ж дитина потайки (як вона вважає) плаче перед сном, у неї з’явився енурез чи вона серед ночі кілька разів встає в туалет — це команда батькам: розслідувати й рятувати!
6. З’явилися проблеми зі здоров’ям чи харчуванням
Непрямі ознаки булінгу — частіші, ніж звичайно, скарги дітей на головний біль, біль у животі, спині тощо. Вони можуть виникати на тлі стресу. Таке саме походження можуть мати розлади харчування: відсутність апетиту, пропуск прийомів їжі або, навпаки, переїдання.
Насторожити має, зокрема, коли дитина, яка брала в школу бутерброд і/або гроші на обід, часто повертається додому занадто голодною. Можливо, у неї відбирають бутерброди чи гроші? Або насміхаються над нею у їдальні, тож вона туди не ходить і готова терпіти голод, аби уникнути знущань?
7. Побільшало синців і подряпин
Дитина повертається зі школи із синцями, подряпинами, порізами? Тривожний сигнал — якщо дитина уникає говорити про причини.
Не проблема, якщо дитина «не вписалася в поворот» у шкільному коридорі, а коли біль минув, зайнялася чимось і зовсім про це забулася. Коли ви запитаєте про походження травми, вона спокійно (або й емоційно, з «кривавими» подробицями) розповість про свою пригоду. Якщо дитина не хоче розповідати про те, за яких обставин «заробила» синець чи подряпину, — можливо, її цькують.
8. Знизилася успішність
Жертвам цькування часто дуже складно вчитися. Часом просто тому, що важко зосередитися на навчанні, коли увесь час чекаєш на чергову капость від однокласників.
Також у дитини й безпосередньо відбивають охоту добре навчатися: цькування може відбуватися на уроці. Наприклад, коли школяр відповідає, інші учні можуть його передражнювати, коли вчитель дивиться в інший бік.
Дитину також можуть обзивати «зубрилою» та іншими прикрими прізвиськами, саботувати результати його роботи. Наприклад, украсти зошит із домашкою й підкинути вже після того, як «вліпили» погану оцінку за її відсутність, абощо.
9. Дитина пропускає шкільні заходи
Ми не говоримо про прогулювання уроків — це саме по собі має стати причиною для серйозного «розслідування» спільними зусиллями батьків і вчителя. Йдеться про необов’язкові до відвідування екскурсії, шкільні свята, святкові заходи в класі тощо.
Якщо дитина не повідомляє про них батькам, прагне залишатися вдома, а не проводити час з однокласниками, шукає приводи, аби не відвідувати таких заходів, — це привід обмінятися з учителем своїми спостереженнями щодо стосунків вашого школярика з іншими учнями.
Ми сподіваємося, що прочитавши нашу статтю, ви зробили висновок: у поведінці вашої дитини немає жодного описаного симптому. У будь-якому разі радимо регулярно підтримувати контакт з учителем. Хоча би щоби переконатися: ваші син чи донька почуваються в учнівському колективі комфортно. Бережіть ваших дітей і себе!
Читайте також:
Мовчання ягняти: чому дитина не скаржиться, що її цькують
Дитина серед пандемії: кілька порад батькам, як створити для своїх дітей острівець безпеки в морі невизначеності
Чим діти керуються, обираючи комп’ютерну гру, іграшку, мультик чи геловінський костюм
11.11.2020