Хто володіє потрібною інформацією про людину, той отримує над нею владу. На особисту (приватну, персональну) інформацію про кожного з нас невтомно полюють не лише великі бізнес-корпорації та силові структури. Якщо персональні дані потрапляють у руки злочинцям — шахраям, шантажистам, злодіям, грабіжникам, збоченцям тощо — вони можуть завдати вам чималої шкоди.

Дуже часто зловмисники обирають своєю мішенню дітей. Дошкільники, молодші школярі й навіть підлітки не лише не мають дорослого досвіду, вони за своєю природою — довірливі. Ось кілька ризиків від спілкування дітей із незнайомцями.

Кожен із нас або чув від знайомих про випадки шахрайства з картками, або й сам отримував дзвінки нібито з банку з вимогою повідомити дані платіжної картки, інакше, мовляв, рахунок заблокують. Або прохання: «Ще раз надішліть дані карти, бо платіж не проходить». Нерідко людина, зрадівши чужій «помилці», фактично віддає в руки злочинців «ключ від квартири, де гроші лежать» — повідомляє дату і тризначний таємний код!

Що вже казати про дітей. Їм телефонують на мобільний або надсилають підлаштований під неї лист. Наприклад, звертаються на ім’я. У цьому листі може міститися фальшиве повідомлення про виграш в акції, лотерею, пропозиція повідомити дані платіжної карти когось із батьків, пароль від якогось сервісу чи облікового запису тощо. У результаті з рахунку відразу чи потроху зникають кошти.

Буває, дорослим людям або підліткам пропонують «викупити» нібито затриманого поліцією члена родини. Розповідає мама-киянка. «Кілька років тому мені зателефонували о третій ночі. Чоловічий голос, представившись працівником поліції, повідомив, що мого чоловіка затримано в Оболонському районі. Його, сказали мені, підозрюють у вбивстві, однак усе можна владнати — усього за 500 доларів… Будь-хто б на моєму місці перелякався. Однак мій чоловік у цей самий час перебував у заокеанському відрядженні, звідки щодня присилав купу селфі. Тож я призначила шахраю зустріч серед парку на Оболоні о п’ятій ранку — і з легким серцем знову заснула. Сподіваюся, кілька годин марного очікування його хоч трохи провчили…»

Погодьтеся, не кожен дорослий може спромогтися на таку тверезу й дотепну реакцію.
На подібні провокації «ведуться» тисячі людей — інакше шахраї до них не вдавалися б. А школяр, запанікувавши, може повірити в «байку» зловмисника відразу, особливо якщо шантажист заздалегідь дізнався, як дитину звуть, де вона живе й ким працює тато.

Втертися в довіру до дитини на вулиці просто. Складно уявити, що ця приємна старенька бабуся, яка присіла на лавці у дворі та розговорилася з дитиною, насправді — «наводчиця». Дитина може непомітно для самої себе розповісти такому співрозмовнику, де вона живе, коли йдуть із дому й повертаються батьки; коли у квартирі нікого немає або коли дитина залишається сама; які цінні речі є вдома.

У цьому разі, крім природної довірливості дитини, спрацьовує «ефект попутника». Люди схильні бути щирими й довіряти таємниці незнайомцям, з якими разом їдуть у поїзді чи чекають тролейбуса на зупинці. У результаті дитина, сама того не усвідомлюючи, може «підставити» свою домівку під крадіжку чи пограбування.

Нещодавній випадок, коли на Київщині кілька дівчаток-підлітків стали жертвами флешмобу «Проковтни 40 таблеток — побачиш, що буде», — лише один із багатьох випадків токсичного впливу соцмереж на дитячу психіку.

Подібні «акції» — провокативні відео, групи в соцмережах, канали в месенджерах «таргетують» дітей не випадково. Недарма правоохоронці відкрили кримінальну справу про отруєння дівчаток за статтею «Доведення до самогубства». На другому кінці маніпулятивної «павутинки» перебуває провокатор — скоріше всього, психічно нездорова людина. Адже вона не отримує жодної матеріальної вигоди від небезпечних вчинків своїх жертв — лише садистське задоволення і «п’ять хвилин слави».

Наш обов’язок — навчити наших розумненьких, але ще наївних хлопчиків та дівчаток НЕ довіряти незнайомцям і повідомляти нас про будь-які прохання та пропозиції з боку сторонніх людей.

Дитина має чітко засвоїти, які відомості про себе і членів родині у жодному разі не можна повідомляти стороннім людям — навіть якщо вони представляються працівниками правоохоронних органів, банків, колегами батьків тощо.

1. Не давай нікому логінів та паролів до будь-яких облікових записів, які належать тобі чи членам родини.

2. Ні в чаті онлайн, ні в живому спілкуванні не називай незнайомцям (і звісно, не вказуй у своєму онлайн-профілі) домашньої адреси, номерів телефонів, скільки тобі років, як тебе звати, де навчаєшся. Нікому не кажи, як звати батьків, ким вони працюють.

Пам’ятай: щоб отримати таку інформацію про людину, в усіх установах і магазинах просять у неї підписати письмовий дозвіл. А дозволити збирати таку інформацію про тебе мають право лише твої батьки!

3. Використовуй у соцмережах, на форумах і в месенджерах аватарку й нік, а не своє фото і справжнє ім’я. Якщо твої друзі й родичі хочуть спілкуватися з тобою онлайн, повідомляй їм свій нік. Проси, аби вони не ділилися ним зі сторонніми людьми.

4. У жодному разі не відповідай на запитання, скільки заробляють батьки, у яких магазинах купили одяг, який зараз на тобі, чи є в тебе вдома ноутбук, комп’ютер, великий телевізор чи інші цінні речі. Якщо про це тебе почала розпитувати незнайома (чи навіть знайома) людина, негайно розкажи про це батькам!

5. Якщо співрозмовник просить інформацію про номер картки, термін дії та трицифровий код — одразу припини з ним розмову й повідом про це батькам!

6. Не можна фотографувати й ділитися світлинами квитків зі штрих-кодом чи QR-кодом. Будь-хто може роздрукувати це фото і використати придбаний твоїми батьками квиток!

7. Не відсилай нікому й не викладай у соцмережі/чати своїх фото.

8. Якщо в тебе зав’язалося знайомство в Інтернеті, і цей хлопчик чи дівчинка пропонує зустрітися, кажи, що зустрінешся лише в присутності своїх і його батьків. Одразу розкажи про це батькам! Часом дорослі зловмисники прикидаються в Інтернеті дітьми, аби виманити дитину на зустріч та викрасти її чи заподіяти ще якесь лихо.

9. Якщо тобі надіслали лист чи відео, у якому пропонують «поекспериментувати» чи якийсь челендж, обов’язково покажи його батькам. Можливо, тобі пропонують щось погане!

Коли ви навчаєте дитину правил Інтернет-спілкування й обережного поводження з особистою інформацією, пам’ятайте: головне — аби дитина не боялася розповідати вам про своїх мережевих знайомих і про те, про що вона з ними спілкується. Якщо ж вона остерігатиметься вашої реакції на її помилкові дії та «ляпи», то приховуватиме від вас важливу інформацію — і ви пропустите «тривожний дзвіночок».

Тому будьте терплячі й толерантні до своєї дитини. Допомагайте, навчайте, давайте поради — і вона обов’язково навчиться критично мислити, обережно діяти, а головне — не викладати в Інтернет «чутливу» інформацію.

Як навчити дитину правил безпеки та поведінки в транспорт

Як навчити дитину обережної поведінки на дорозі

Чи добре ви захистили дитину від ГРВІ та грипу? 12 підказок для батьків