Коли ми вимагаємо від дитини певної поведінки, то схильні забувати, що її тіло, мозок, зір не тотожні нашим. Крім того, 7–10-річні діти не мають життєвого досвіду — «скарбнички» історій, що трапилися з ними або з кимось іншим. У них немає в запасі потрібного «зразка», який би підказав, чим може закінчитися та чи та ситуація, які наслідки матиме певна дія.

Отож молодші школярі на дорозі поводяться інакше, ніж дорослі в такій самій ситуації. Школярики…

… через особливості дитячого зору можуть не помітити машину, що наближається. Іноді здається, що дитина ігнорує машину навмисно, однак насправді — просто не бачить.

… через маленький зріст діти не такі помітні на дорозі чи узбіччі. Водії просто не встигають побачити дітей завчасно, коли ті вибігають з-за припаркованої машини, куща чи сміттєвого бака.

… схильні недооцінювати небезпеку. Вони ще просто не навчитися боятися машини, що рухається у їхньому напрямку.

… не розуміють закономірностей руху великих і важких предметів. Приміром, вони просто не уявляють, наскільки важкою є машина. Не можуть оцінити швидкості її руху, не розуміють зв’язку між масою, швидкістю та можливою силою удару. Не знають, що таке інерція. Джерелом їхніх уявлень є мультики, у яких машини здатні зупинитися миттєво. Про існування гальмівного шляху більшість молодших школярів не знають!

… не мають належного досвіду, щоби передбачити наслідки своїх дій. Приміром, гра біля узбіччя, на думку дитини, цілком безпечна. Вона ще не може без допомоги дорослого уявити ситуацію, що хтось із її друзів чи вона сама зопалу вибіжить на узбіччя чи на проїзну частину за м’ячем.

… захопившись чимось, перестають звертати увагу на те, що навколо них. Дитина біжить за м’ячем — у фокусі уваги лише м’яч, вона більше нічого й нікого не бачить.

… наслідують приклад дорослих навколо них. Якщо батьки порушують правила дорожнього руху — дитина буде поводитися так само. Якщо на світлофорі натовп рушив раніше, ніж загорілося зелене світло, дитина піде за натовпом. Дорослі перебігають вулицю там, де немає пішохідного переходу, — дитина теж побіжить.

Перевірте, які правила дорожнього руху для пішоходів дитина знає, а які ні. Ліквідуйте прогалини в її знаннях і перевіряйте на практиці: під час прогулянки містом кілька разів доручіть дитині перевести вас через дорогу: на світлофорі, поблизу підземного переходу, по «зебрі», через вулицю, на якій немає «зебри», тощо. Крім перевірки навичок дитини, ви дасте їй змогу відчути відповідальність за безпеку дорогої їй людини. Це запам’ятається і змусить її поводитися обережніше, коли вона буде переходити вулицю сама.

Розкажіть дитині, що через її невисокий зріст вона не така помітна на дорозі. Тому дітям необхідно бути обережнішими на дорозі, ніж дорослі. Скажімо, слід обов’язково додержувати правил переходу вулиці позаду автобуса і тролейбуса й попереду трамвая.

Школярик має засвоїти, що переходити вулицю можна лише в призначених для цього місцях. Водій не завжди встигне загальмувати на вільній від переходів ділянці, якщо на дорогу раптом вибіжить людина.

До того ж не можна переходити вулицю в місці, де проїзну частину від тебе затуляє припаркована машина, кіоск чи сміттєвий контейнер. Так можна потрапити під машину, бо через перешкоду водій тебе просто не помітить!

Дитині варто знати, що не всі дорослі поважають ПДР. Водії перевищують швидкість, переїжджають «зебру», коли нею йдуть пішоходи, чи не зупиняються перед пішохідним переходом.

Буває, нетерплячі водії бездумно намагаються обігнати машину, яка пригальмувала, щоби пропустити пішохода, — і збивають його. Тому переходити вулицю перед машиною, яка пригальмувала, треба не кваплячись, подивитися не раз ліворуч, а тоді — праворуч.

Крім того, багато водіїв намагаються «проскочити» світлофор в останній момент. Тому дитині варто порахувати до трьох після того, як загориться зелене світло, а вже тоді переходити вулицю. І все одно не зайвим буде роззирнутися ліворуч і праворуч.

Щоразу, коли дитина виходить із дому, потурбуйтесь, аби на її одязі були світловідбивні елементи. Нарукавник із підсвіткою, стрічка, яка наклеюється/пришивається на куртку, білі, лимонного чи «неонового» відтінку шарф чи шапка… Головне, аби ці деталі одягу було добре видно в сутінках і темряві.

Якщо у вас ще немає звички звертати увагу дитини на автівки, що зіткнулися на дорозі, саме час її завести. Звісно, краще не показувати школярику сцени з постраждалими чи жертвами. А от розбиті автомобілі безвідмовно слугують чудовим доказом: машина — це не жарти!

Розповідайте про шкоду, якої завдають аварії: люди гинуть чи потрапляють до лікарень; дорогі машини розбиваються. А ще безліч людей через аварії витрачають час у заторах.

Розкажіть, як автомобіль гальмує, що таке гальмівний шлях і скільки метрів може проїхати машина після того, як водій натисне на гальма. Разом відміряйте 50 м на рідній вулиці. Це приблизний гальмівний шлях машини, яка рухається зі швидкістю вище 80 км/год. Пройдіть із дитиною цю відстань.

Поясніть синові чи доньці, яка машина важка, і що її удар може зробити з людиною чи іншою машиною. Звертайте увагу дитини на розбиті чи пошкоджені машини, пояснюйте, що з ними сталося.

Якщо ви виробите в дитини ставлення до проїжджої частини як зони небезпеки, вона буде обережною на вулиці. А вам буде хоч трохи спокійніше, коли дитина повертатиметься зі школи додому сама.

Читайте також:
Що робити батькам, аби дитина не загубилася під час екскурсії до лісу

Чи добре ви захистили дитину від ГРВІ та грипу? 12 підказок для батьків

Дитина на вулиці без супроводу дорослих: як уберегти від небезпеки

Ожеледиця й мороз: убезпечте своїх дітей від травм і хвороб

20.02.2021