Кожна дитина зростає на казках, сюжети яких передаються від покоління до покоління впродовж сотень, а то й тисяч років. На кожній книжковій полиці сучасної дитини стоїть хоча б кілька томів казок рідного та інших народів, а також безліч літературних казок — починаючи від XVIII сторіччя й до новинок. Казки не втрачають популярності, бо вони вкрай потрібні для розвитку дитини.

По-перше, читання, слухання чи перегляд екранізації казки — це чудова розвага та емоційна розрядка. Дитина вволю посміється, поспівчуває, праведно розгнівається, відчує задоволення від перемоги справедливості… Навіть страшні казки необхідні: вони допомагають дитині зрозуміти, що вона здатна пережити страх, перемогти його, діяти всупереч страху й жити далі. Недарма діти добровільно не раз перечитують «в міру страшні», на їхній погляд, казки.

По-друге, дитина, читаючи казки, не лише переживає емоції. Вона розвиває свій емоційний інтелект (навчається їх розуміти): чим викликані ті чи інші почуття, що означають, позитивні вони чи негативні, на які вчинки може спровокувати людину негативна емоція. Діти також постійно стикаються із ситуаціями, сповненими різноманітних емоцій, та вчаться передбачати: як людина поведеться в тій чи тій ситуації, яку емоцію в оточуючих викличе певний вчинок головного героя.

По-третє, у дитини розвивається уява. Казка нехтує законами природи, у ній можливо все. Тож дитина вчиться мислити і мріяти творчо й без обмежень, не замикаючи себе в клітку буденної реальності з її чіткими обмеженнями: це буває, а цього не буває.

По-четверте, казка — це усне чи писемне слово. Кожна казка збагачує словник дитини новими словами, прислів’ями, приказками, зворотами, розширює її кругозір.

Читайте також: Хочу бути принцесою...чи зомбі! Чим діти керуються, обираючи комп’ютерну гру, іграшку, мультик чи геловінський костюм

І нарешті, що найважливіше, — казка здавна була школою життя. Вона навчала дітей, як належить (і як неприпустимо) поводитися в тій чи іншій ситуації. Народний етикет, уявлення про добро і зло, добрі й погані вчинки… І звісно, зразки правильної поведінки для чоловіків і жінок — членів суспільства.

Наголосимо: казка, яка народилася в стародавньому суспільстві — з іншими, ніж зараз, нормами поведінки для чоловіків і жінок, — нав’язує СТАРОДАВНІ норми поведінки СУЧАСНИМ чоловікам і жінкам.

Розумієте?

Якщо ви тато, який вставав серед ночі міняти памперси немовляті та вважає священним обов’язком навчити свою дочку викручувати загребущі руки сусідським хлопчакам,

якщо ви — мама, яка і статусу, і кар’єри, і достойного рівня життя досягла виключно власною завзятістю, сміливістю та конкурентоздатністю, а свого сина навчає прасувати і смажити картоплю (бо це згодиться в студентському гуртожитку), —

ви зрозумієте.

Дуже багато народних і старовинних літературних казок нав’язують дітям шаблони поведінки патріархального суспільства. ...Зачекайте, не кидайтеся капцями, звинувачуючи нас у навіженому фемінізмі, доки не дочитаєте до кінця.

Погляньте на найбільш поширену версію казки «Попелюшка». Рідну дочку багача при живому батькові «гнобить» мачуха. І ця, вибачте, вівця навіть татові не скаржиться — мовчки, «по-благородньому», терпить і обслуговує родину, як служниця. Соціальний працівник тут би поліцію викликав, а саму Попелюшку відправив би в дитбудинок родинного типу й записав до підліткового психолога.

Ні, чесно, татусі, ви хотіли би бачити свою дочку в такій ситуації? Натомість у казці ця сумирність підноситься як неабияка чеснота.

Ще одна «чеснота» Попелюшки — ігнорування шансу вирватися із «сімейного рабства». Тобі фея виділила «брендовий лук» і таксі до палацу й назад. Якщо вже допустили до короля — невже не можна було скористатися нагодою і «в кулуарах» попросити справедливості? І хай би опівночі їх величність і високість побачили, як ставиться до прекрасної шляхетної дівчини її родина, та вжили заходів! Нєєє… Попелюшка тікає в ту діру, звідки її за загривок була витягла фея, і навіть не намагається змінити життя на краще. Читайте також: Виростити дитину успішною: Як забезпечити дитині успіх у дорослому житті, розвинувши її здібності ще на етапі початкової школи

Дослідниця українських народних казок, соціологиня з Чернівецького університету Тетяна Медіна вважає, що народні казки традиційно «конструювали» слабких, слухняних і пасивних жінок, а також сильних, агресивних, цілеспрямованих чоловіків-героїв. Знаєте, усі ті царівни/князівни, яких доводиться звільняти з лігва змія чи яких віддають у винагороду лицарям, що виконають усі умови коронованого батька… І, звісно, амбітні хлопці, які полишають батьківську хату з маленьким вузликом і пішки, а повертаються з мандрів у кареті зі скарбом, завойованою/виграною королівною та щонайменше половиною царства.

Чоловік, вихований суто на партіархальних уявленнях про роль чоловіка й жінки, просто не зможе жити в сучасному соціумі. Підкорятися керівнику-жінці (ще «екстремальніше» — командиру-жінці)?! Поважати власну дружину й не вважати її своїм «трофеєм» і власністю?! А як він буде почуватися, якщо в його дружини буде вища посада чи зарплата?..

Однак це ще не найгірший варіант, бо вашого сина виховують не лише казки, а й позитивний приклад взаємин мами й тата в родині. Є ще одна бомба сповільненої дії, яка вибухає в дорослому житті, якщо дитині припаде до душі модель поведінки власника Кота в чоботях.

Читайте також: Чому здібностей замало: 7 способів допомогти дитині сформувати якості, необхідні для успішного життя

Згадайте: молодший син дістав у спадок кота. А щоб одружитися з донькою короля, він не і пальцем не поворухнув — геть усе зробив Кіт у чоботях. Це теж казка для і про бідних аристократів: ну не годилося їм працювати чи бізнесом займатися! Можна було зробити розумний вигляд і «полежати на посаді», коли їм таку давали при королівському дворі.

А скільки навколо нас таких-от «мажорчиків», яких впливові татусі влаштовують спочатку в престижну школу, потім — до вишу, а затим — на керівну посаду, де замом теж такий собі «кіт у чоботях», який працюватиме й за себе, і замість цього парубка.

Уявлення, що можна нічого не робити, головне — знайти того, хто буде готовий тебе забезпечувати, зароджується завдяки подібним казкам. Комусь вдається приручити «кота в чоботях», хтось полює на «царівну-жабу», хтось отримує в спадок самохідну піч. Однак не всім, хто мріє про легкі шляхи до успіху, вдається їх знайти.

Ваші дівчатка і хлопчики читають, дивляться, слухають ці казки безліч разів. Критики таких історії побоюються, що багатократне повторення має силу навіювання. Чи життєздатні жінки та чоловіки виростуть на таких казках? Чи не шукатимуть вони недосяжних казкових принців/принцес? Чи не розриватимуть стосунки після першого розчарування? Чи зможуть наполегливо змагатися за місце під сонцем у цьому конкурентному світі?

Звинувачувати самі казки у неконкурентоздатності, помилковому виборі супутника життя чи нездатності знайти роботу було б неправильно. «Поганий» сценарій закріплюється лише тоді, коли дитина знаходить підтвердження казковим меседжам в реальному житті, коли батьки постійно ставлять їй у приклад «соціально застарілого» персонажа.

Не варто кидатися вилучати з домашніх бібліотек «некоректні» казки й мультики! На їх прикладі можна і треба виховувати в дитини критичне мислення. Читайте на здоров’я «Попелюшку», й «Кота в чоботях», і «Сплячу красуню», і ще багато-багато інших «патріархальних» казок — однак обговорюйте з дитиною прочитане. Хай ваша донька чи син побачить, що Попелюшка поводиться нелогічно. А як можна було б вчинити? А що було б зі Сплячою красунею, якби принц так і не з’явився — її побачили би з орбіти космонавти? А чи хорошим би другом був самозваний «барон Карабас»?

Водночас давайте дітям читати й дивитися казки з персонажами, з яких можна і треба брати приклад сучасним хлопчикам і дівчаткам. Герда й Дюймовочка не менш жіночні і привабливі за Попелюшку, Білосніжку чи Сплячу красуню. Однак вони — сміливі, активні, не бояться захиститися від кривдників і навіть рятують із біди своїх друзів!

Звертайте увагу на іноземні варіанти казок та сучасні екранізації. Скажімо, чеська екранізація «Три горішки для Попелюшки» показує не шляхетну мученицю, а життєрадісну дівчину з активною життєвою позицією. Нові діснеївські «Рапунцель» і «Красуня й чудовисько» дають приклади персонажів, які мають риси характеру, необхідні для успіху в сучасному житті, а їхні дії можна — і похвально — наслідувати.

Хай ваша дитина дивиться й читає сучасні казки, які завоювали світ. В українському мультику «Викрадена», американському «Як приборкати дракона», багатонаціональному проєкті «Панда-кунгфу» бачимо чудові приклади для наслідування і хлопчикам, і дівчаткам.

Читайте також: Як реагувати на заяву дитини: “Не люблю читати!”: 5 правильних запитань, які можуть поставити батьки, щоб допомогти дитині полюбити книжки