Школярик заявляє: “Книжки нецікаві!”, “Читати нудно”, “Я не люблю читати” тощо. І як реагувати на це батькам, особливо якщо в родині вважають життя без книжок просто немислимим? Невже вони не зуміли виховати читача? Для кого ж вони збирали свою багатющу бібліотеку?..

Однак психологи й педагоги радять такі заяви “ділити на сорок п’ять”. Не сприймати буквально, як і істеричні викрики підлітків: “Я вас ненавиджу”. Дитина ще не вміє як слід аналізувати свої проблеми та емоції, які ті викликають. От і реагує, як уміє: “Не хочу, не буду, не люблю...”

Справа батьків - розібратися у причинах “нелюбові” до книжок. Залежно від ситуації ви можете поставити дитині одне чи кілька з пропонованих п’яти запитань.

Це найбільш корисне запитання, яке ви можете поставити своїй дитині. І хоча дитина, можливо, й нездатна зрозуміло пояснити, чому їй важко зосередитися на книжці, відповіді, хай і плутані, можуть підказати, в якому напрямі лежить проблема.

Завдання батьків - перевірити, чи в дитини немає труднощів з читанням, пов’язаних з особливостями її мозку, приміром дислексії. Тож якщо дитина скаржиться на те, що їй важко пов’язати букви з їх значенням, варто поговорити з учителем, обмінятися з ним своїми спостереженнями. Можливо, він порадить показати вашого сина чи доньку спеціалісту, який допоможе долати труднощі з читанням і письмом та надасть відповідні рекомендації для її вчителів. Сучасні методики навчання допомагають дислектикам (серед яких, приміром, були Альберт Ейнштейн, Вінстон Черчілль та Леонардо да Вінчі) успішно навчатися і досягати успіху в житті! https://svitchekaiekrylatykh.com/новини/виростити-дитину-успішною

Ще однією можливою причиною неохоти читати може бути проблема з дикцією (складно вимовляти якісь звуки) або затинання. Слід зауважити: навичка читання виробляється через читання вголос. Дитина спочатку асоціює окремі букви зі звуками, а звуки складає у вимовлені вголос чи про себе слова, зрозумілі (чи не зовсім зрозумілі) для мозку. (До речі, ще дві тисячі років тому лише одиниці вміли читати про себе - більшість грамотних людей читали лише вголос!) Пізніше, якщо ми регулярно приділяємо багато часу читанню, наш мозок навчається “скорочувати” шлях від набору букв до змісту, пропускаючи етап “озвучування”.

Тож не дивно, що коли дитина затинається чи має проблеми з дикцією, їй неохота читати - і важко, і хто ж захоче наражатися на нетерплячість учителя (коли ж ти нарешті дочитаєш це речення!) чи хихотіння однокласників... Отож і з цією причиною треба розбиратися разом з учителем та логопедом. https://svitchekaiekrylatykh.com/новини/якщо-учень-затинається

Сподіваємося, у вашої дитини не виявиться вищезгаданих проблем і вона озвучить одну з таких причин:

• не подобаються книжки, які їй пропонують читати у школі чи вдома;
• книжки здаються занадто складними, довгими, і її це лякає;
• під рукою більш зручні способи розважитися (телевізор, планшет, ноутбук, ігрова приставка тощо).

Про те, як справлятися з цим комплексом проблем, ми якось уже писали в статті Чому дитина не хоче читати книжок.

Та повернемося до списку запитань, які допоможуть вам мотивувати дитину до читання.

Це запитання спочатку видається рятівним колом дитині, яка сидить над текстом, обов’язковим для прочитання. Нагадаємо: те, що задали додому, НЕ БУВАЄ ЦІКАВИМ. Це ми озвучили точку зору кожної нормальної дитини. Сісти і прочитати “за одним рипом” кільканадцять сторінок - це... ну, як перемити гору жирних тарілок і пару каструль на додачу (замініть на будь-яку хатню роботу, огидну для вашої дитини).

Пам’ятайте, діти заслуговують на перерви від нудної роботи. Але наша мета - добитися, щоб вони її зробили - ще й вчасно. Саме тому ми даємо їм вибір між двома обов’язками! Коли дитина почне зав’язувати мішок зі сміттям, щоб винести до баків, вона замислиться: чи так уже неприємно було читати?

Власне, це знаменита техніка “помідорів”, помножена на маніпуляцію. Дитина читає певну кількість сторінок і гарантовано відпочиває кілька хвилин. Цикл повторюється, поки син чи донька прочитає денну “норму”.

За цих умов, з одного боку, в дитини з’являється вибір, ілюзія контролю над ситуацією. З другого - вона обирає: читати чи виконувати нудні, часом навіть противні, хатні обов’язки. Читати, загалом, приємніше, - вирішує вона собі. Ну і починати завжди важко. А коли втягуєшся в якесь заняття, воно починає навіть подобатися...

Коли йдеться про небажання дитини братися за “позашкільну” книжку, не повинно бути жодного натяку на примус! Аби заохотити дитину до конкретної книжки і до процесу читанню загалом, ви маєте розпочати довгострокову рекламну кампанію. А це означає - придумувати “заманухи” і загалом створювати суцільний позитив навколо предмета, який ви “впарюєте”.

Запитання з пропозицією почитати вголос вашому школяру (а таке можна пропонувати навіть підліткам!) асоціюється в дитини зі старими добрими часами, коли мама чи тато влягалися поряд з нею в ліжко і читали на ніч захопливі книжки. Якщо дитина в підходящому настрої - клієнт, можна сказати, дозрів. Запропонуйте дитині обрати книжку з-поміж кількох відібраних вами попередньо - і запасайтеся ментоловими льодяниками. Читати доведеться щовечора і спочатку до хрипоти :).

Якою має бути ваша стратегія далі - читайте у статті 4 причини, чому батькам варто читати книжки вголос дітям, які вже вміють читати самі.

Коли дитина просто не знає, що її би зацікавило, слід надати їй якомога ширший вибір. І обирати слід саме в бібліотеці.

Бібліотеки самі по собі мають неповторну атмосферу. Кожен досвідчений читач вам підтвердить, що паперові книжки за будь-яких умов здаються реальнішими та бажанішими за електронні. А коли знімаєш з бібліотечної полиці книжку зі зношеною палітуркою, то розумієш, що вона, певно, цікава, раз її зачитали мало не до дірок!

Отож запросіть дитину у бібліотеку. Дайте їй можливість поблукати між стелажами. Там вона може взяти до рук будь-яку книжку, погортати, роздивитися ілюстрації, спробувати прочитати кілька абзаців... Дозвольте взяти стільки книжок, скільки дозволяють правила (чи скільки донесе). Не забудьте й собі щось вибрати - ви ж подаєте приклад!

І тут - важливий нюанс! НЕ наполягайте, щоб дитина прочитала геть усе. Хай вона хоча б одну прочитає. Хай навіть почне одну-дві - і відкладе. Головне - вона виявила хоч якийсь інтерес. Не коментуйте, не критикуйте, просто нагадайте за пару днів, що тоді-то треба буде здавати книжки.

Новий візит до бібліотеки - повторіть “атракціон”. Повторюйте стільки разів, скільки треба. Рано чи пізно дитина знайде “свою” книжку, “свій” жанр, “своїх” авторів - і читатиме й перечитуватиме. Адже ви дали їй можливість і час для вільного пошуку.

Часом дитина відмовляється щось робити і робить вигляд, що заняття їй не подобається, бо сумнівається в успіху. Або, навпаки, боїться цього успіху. Пам’ятаєте мультик про папужку, який ходив пішки, тому що боявся вчитися літати: “А раптом... вийде?”

У такому разі відмова читати - це просто захисна реакція і дитині потрібен ненав’язливий, але постійний “коучінг”: “У тебе все вийде”, “Пам’ятаєш, як у тебе не виходило кататися на велосипеді, а потім - раз! - і навчився”, “Коли щось важко і складно - це значить, твій мозок росте”, “Читати - це як віджиматися. Спочатку важко, а потім починаєш віджиматися більше разів і легше” тощо.

Читайте такій дитині вголос, читайте з нею по черзі, читайте по ролях діалоги. Перетворіть читання на гру. І головне - час від часу відзначайте прогрес, який зробила дитина.

У будь-якому разі - підбадьорюйте, хваліть, винагороджуйте, обговорюйте прочитане, дізнавайтеся більше про читацькі уподобання вашої дитини... І в неї обов’язково все вийде - а ми завжди любимо робити те, що в нас виходить добре. Успіхів вашому маленькому читачеві!