У дитини порушення мовлення, через які її часом дражнять заїкою? Коли учень усвідомлює, що його мовлення відрізняється від мовлення решти дітей, він може замкнутися в собі, уникати спілкування, боятися, що його вважатимуть неповноцінним. Однак учитель здатен допомогти такій дитині почуватися на уроці комфортно й по-справжньому «розкритися» — і для цього потрібно лише трішки скоригувати манеру вести заняття! Можливо, через десятки років відомий олігарх, громадський діяч чи митець скаже, що саме завдяки вам — своєму першому вчителю! — він переміг своє затинання.

Чи відомо вам, що із заїканням боролися найвідоміші історичні постаті: царі, пророки, поети, політики? А ще його вміло приховують — або використовують (так-так, використовують!) — безліч сучасних знаменитостей.

Наприклад, один із найкращих давньогрецьких промовців Демосфен у дитинстві не лише заїкався (фахівці дійшли висновку, що в нього була комбінація з вокального та дихального заїкань), а й узагалі говорив нерозбірливо! Лікарю, який розробив систему спеціальних вправ, Демосфен заплатив шалені на ті часи гроші — 10 тисяч драхм (кваліфікований будівельник заробляв 1 драхму на день). І ввійшов в історію як класик ораторської майстерності.

Пророк Мойсей, якого шанують християни та мусульмани, також був заїкою. За його власними словами, «я не промовець ні від учора, ні від позавчора… бо я тяжкоустий та тяжкоязикий». Однак саме він переконав єврейський народ перетнути пустелю в пошуках землі обіцяної та передав їм ті самі десять заповідей.

Більш близький до наших днів приклад — Вінстон Черчилль, прем’єр-міністр Великої Британії в часи Другої світової війни й лауреат Нобелівської премії з літератури за «неперевершеність історичного опису і… блискуче ораторське мистецтво»! Політик уміло приховував дефект мовлення, годинами готуючись до публічних виступів. Години репетицій, під час яких він відточував складні для вимови пасажі, давали чудовий результат: його заїкання майже ніколи не проявлялося.

Важк повірити, але затиналися такі кінозірки, як Ентоні Хопкінс («Мовчання ягнят»), «міцний горішок«Брюс Вілліс та французький комік Жерар Депардьє. І ще важче повірити, що зірки, які завоювали прихильників в усьому світі своїм неймовірним співом, — Мерилін Монро та Скетмен Джон (пам’ятаєте найшвидкомовніший у світі хіт Scatman?) — теж мали цю проблему — затинання. (Останній її так і не поборов, і його хіт став своєрідним гімном усіх заїк світу.) Отож ваш підопічний — безумовно в гідній компанії.

Більше того, цю проблему з мовленням тією чи іншою мірою мають близько відсотка населення світу. А ще майже всі люди переростають своє заїкання; дівчатка — швидше, ніж хлопці, тож на трьох-чотирьох хлопців із затинанням припадає лише одна дівчинка.

Пам’ятайте: затинання не є симптомом тривожності чи пихологічних проблем. Воно, скоріше, ці проблеми може спричинити.

Затинання не є наслідком порушень дихання. Хоча регулярні дихальні вправи справді допомагають заїкуватим людям говорити більш упевнено.

Затинання не означає, що в дитини проблеми з розвитком мозку. Затинатися можуть як діти без видатних здібностей, так і вундеркінди.

75 % дітей, які затинаються, позбуваються цього розладу в підлітковому віці або й раніше навіть без допомоги логопеда.

У 6 з кожних 10 заїк є родич, який у дитинстві затинався. Американський генетик Денніс Дрейна ідентифікував три гени, які сприяють появі такого «спадкового» затинання.

• Дитина, яка затинається, часто (свідомо або й несвідомо) ухиляється від відповіді на ваші запитання та від участі в обговоренні. Ваше завдання — залучати школяра до спілкування в такий спосіб, щоби йому було якомога легше говорити, і не допускати, аби інші діти коментували його мовленнєвий дефект. Тоді дитина не буде боятися говорити, а решта дітей привчаться не звертати увагу на затинання.
• Дитина із затинанням навряд чи здасть норматив на швидкість усного читання. Подумайте, чим його замінити. Можливо, на розуміння змісту тексту? В будь-якому разі не змушуйте дитину здавати цей норматив у присутності однокласників. Зробіть це віч-на-віч.
• Намагайтесь ставити учню із заїканням запитання, на які можна відповісти «Так», «Ні» або ж двома-трьома словами. Не вимагайте розгорнутої відповіді! Головне, що дитина засвоїла матеріал і змогла вам назвати ключові тези. З часом відповіді обов’язково ставатимуть довшими!
• Якщо дитина із заїканням підняла руку, аби відповісти, — надайте їй слово й дайте достатньо часу, щоби висловитися. Це дуже мужній вчинок і заслуговує, щонайменше, на повагу. А ще — це ознака, що дитина не боїться говорити, незважаючи на своє заїкання. Закріпіть цю її впевненість!
• Діти добре «зчитують» ваші жести і вираз обличчя. Якщо вас дратує заїкання учня — він це зрозуміє. Отож налаштовуйте себе на позитивні емоції, фокусуйте увагу на дитині, коли вона говорить. Висловіть позою, виразом обличчя, жестами, задоволення від того, що учень старається чітко відповісти.
• Забудьте про фрази: «Говори повільніше», «Дихай», «Повтори» тощо. І в жодному разі не закінчуйте замість дитини фразу! Не квапте її закінчити висловлювання, не виправляйте неправильно сказаного слова. Інакше вона буде думати, що створює всім незручності й наступного разу їй краще помовчати.
• Слідкуйте за темпом, який ви задаєте для всього класу. Майте на увазі: коли ви дуже швидко робите перекличку чи «вистрілюєте» запитаннями, на які учні дають такі самі швидкі відповіді, дитина із затинанням просто губиться й засмучується. Отож час від часу сповільнюйте темп діалогу, аби вона могла в нього включитися.
• Не допускайте, аби затинання стало приводом для кепкувань, насмішок чи булінгу! Акуратно, але наполегливо "душіть" це в зародку — не чекайте, поки хихотіння за спиною переросте в кпини та образливе прізвисько.
• Якщо дитина погодиться, на виховній годині присвятіть кілька хвилин розповіді про те, що таке затинання і як складно з ним жити. Однокласники мають зрозуміти, що дитина не може це контролювати, а також що, попри заїкання, вона така ж розумна, дотепна й талановита, як і решта учнів у класі.
• Плануєте захід, під час якого діти публічно презентуватимуть свої проєкти або виступатимуть? Заздалегідь поговоріть із дитиною, що затинається: чи не боїться вона говорити перед класом? Допоможіть їй психологічно підготуватися до виступу, а також випустіть «на сцену» першою. Так школяр не буде нервувати, чекаючи своєї черги й порівнюючи красномовність попередників із власним заїканням.
• Якщо в дітей є й інші вчителі, попередьте про затинання дитини й попросіть у спілкуванні з нею додержувати тих самих правил, що й ви.
• Якщо ви даєте завдання записати на відео власний виступ і подітися ним із класом, дитина із затинанням ризикує спровокувати насмішки та приниження. Придумайте для такого учня альтернативне завдання, яке б не виставляло напоказ дефекти мовлення.