Ідеальних людей не буває. І ви, батьки, теж часом припускаєтеся помилок - і кривдите своїх дітей. Часом зриваєтеся на них через власну втому чи стрес, часом несправедливо караєте, не розібравшись у халепі до пуття...

Що робити, коли таке стається? Попросити пробачення у власної дитини.

Декому це здасться принизливим, декому неможливим (а де ж батьківський авторитет?!). Так, це дуже соромно - визнавати, що наламали дров, перед дитиною. Однак це єдиний прийнятний спосіб залагодити конфлікт у родині, що інакше запам’ятається дитині на все життя.

1. Дитина - це така ж людина, як і доросла. У неї такі самі права, як і у вас. При цьому дитина вразливіша і беззахисніша. Чи хотіли б ви бути на її місці в такі моменти?! З цієї точки зору скривдити дитину і не попросити в неї пробачення - це якось не по-людськи, погодьтесь!

2. Інакше ви виявите лицемірство. Якщо ви не вибачитеся перед дитиною, вона зрозуміє: ви вимагаєте від неї виконання правил, які самі ж порушуєте. Виходить, правила таки можна порушувати?! А ще, коли у твоїх руках влада, тобі можна все - і за це нічого не буде?!

3. Батьки - зразок для наслідування. Дорослою ваша дитина чинитиме зі старенькими батьками та рештою людей так, як ви з нею у дитинстві. Чи хотіли б ви, щоб вона вперто не визнавала власних помилок, не хотіла б і не вміла залагоджувати конфлікти? Зривала б власний гнів і стрес на інших людях і вважала це нормою? Ви ж хочете для своєї дитини кращого майбутнього!

4. Ви чесно визнаєте свою провину не лише перед дитиною, а й перед собою. Вибачившись, ви робите краще не лише дитині, а й собі, повірте! У результаті дитина любитиме і поважите вас ще більше!

Саме тому ви маєте навчити дитину і просити пробачення, і пробачати - на вашому власному прикладі. Та як правильно вибачитися, аби дитина відчула вашу щирість, а ще - аби ваша гідність та батьківський авторитет в очах дитини могли відновитися якнайшвидше?

Вибачення має бути словесним. Дозволяючи дитині, скажімо, цього дня безконтрольно їсти цукерки чи дивитися телевізор - ви виявляєте відсутність уваги до дитини, а не вибачаєтеся. Підсовуючи подарунок, ви не вибачаєтеся - ви намагаєтеся “купити” вибачення. Це неприпустимо - ви штовхаєте дитину на слизьку стежину маніпуляції вами у наступних конфліктах.

Вибачатися слід якомога швидше, щойно ви зрозуміли свою провину, а дитина трохи заспокоїлася. Затягувати з цим не можна. Негативні емоції трішечки вщухли? Дитина готова до діалогу? Стисніть зуби й пройдіть через це. Ковтали колись зонд? От уявіть, що у вас вибір: або зонд, або вибачення. Підготуйте текст вибачення (повірте, із “заготовкою” буде простіше) і вперед!

1. Чітко поясніть дитині, що саме ви їй заподіяли. Якщо ви дасте чіткий опис вашого вчинку, ви не лише допоможете дитині розібратися у ситуації, ви самі краще її усвідомите. Це допоможе вам не повторювати цю помилку в майбутньому. Наприклад: “Сонечко, я прошу вибачення за те, що несправедливо накричав на тебе, коли прийшов додому”.

2. Поясніть, чому ваш вчинок поганий. Скоріше всього, ваша дитина лише відчула емоційний біль, однак ЧОМУ ваш вчинок поганий - не зрозуміла. Коли ви це їй поясните, то дасте їй мініурок життя. Це пояснення матиме і виховний вплив на дитину! “Ти не зробила нічого поганого, а я був злий через проблеми на роботі й зірвав роздратування на тобі”.

3. Поясніть, чому ви шкодуєте про свій вчинок. Власне кажучи, ця фраза ув’язує все докупи: “Кричати на когось - це вияв великої неповаги, а ти заслуговуєш на повагу і чемне ставлення”.

1. Чітко сформулюйте, що ви обіцяли та що зробили натомість. “Сину, я прошу вибачення за те, що обіцяв зводити тебе на ялинку сьогодні, але не зробив цього”. 2. Поясніть, чому ви не виконали обіцянки (максимально чесно, якщо завадили не обставини, а ваша забудькуватість, так і скажіть). “Я закрутився на роботі й зовсім забув” чи “Начальник підкинув термінове завдання, і я не зміг відмовитися і піти додому”. 3. Висловіть жаль з приводу недодержання обіцянки. “Я справді хотів додержати обіцянки, але не в мене не вийшло. Пробач мені, будь ласка”.

• намагатися вибачитися, поки дитина ще “кипить”;
• “переводити стрілки” на дитину чи інших людей (“Вибач, що так накричала на тебе, але ти ж не домила посуд!” або “...але та касирка мене просто довела!”);
• вигадувати виправдання;
• давати дитині “лазівку” для маніпуляцій вашим почуттям провини;
• бути багатослівним (діти “відключають” увагу, якщо ви надто багато говорите).

10 помилок у вихованні, що псують дітям доросле життя

8 капелюхів батьківства: чи кожен ви приміряєте?

Навіщо вчити дітей умінню пробачати

Братики-сестрички: наука примирення