Онлайн-навчання у школах в усьому світі стало величезним викликом і для учнів, і для їхніх батьків, і для вчителів й адміністрацій шкіл. Віддалене навчання розчарувало абсолютну більшість батьків. Тим більше, що кожна п'ята дитина в Україні не мала можливості навчатися через інтернет!

Навіть у більш забезпечених матеріально країнах, таких як США та Польща, дистанційне навчання спричинило неабиякі труднощі. Так, у сусідній Польщі 74 % опитаних учителів, учнів та батьків заявили про те, що онлайн-навчання навесні стало великим випробуванням. Лише 20% поляків повідомили, що перехід на "дистанційку" не викликав у них складнощів, при тому що необхідне обладнання мають 88%, а всі належні умови (з окремою кімнатою для занять та необмеженим доступом до інтернету включно) - 59% польських батьків і вчителів.

Цієї осені в Україні, як і багатьох інших країнах, освітяни намагаються врятувати навчальний рік, упроваджуючи в "помаранчевих" зонах змішане навчання. Це теж викликало неоднозначну реакцію серед батьків, школярів та педагогів. За оцінками українських та польських соціологів, 60 % людей вважають, що дистанційне навчання набагато менш ефективне, ніж очне.

Та чи є способи хоч трохи підвищити ефективність дистанційного навчання? От що радять американські вчителі, які викладають у початковій школі.

Ерін Гірард, мериканська онлайн-викладачка, консультантка для вчителів — користувачів навчальної платформи Outschool: «Діти швидко «заробляють» Zoom-виснаження, тож учителю замало просто імітувати звичайний урок. Відеоурок у початковій школі має тривати щонайбільше 30 хвилин. Однак і це може виявитися забагато для першокласників! До того ж, якщо в класі пояснення та робота над одним завданням може тривати 10–15 хвилин, то онлайн слід змінювати види діяльності кожні 3–5 хвилин — і робити між ними перерви, щоби діти могли відійти від екранів хоча б на хвилинку».

Zoom-конференції стомлюють дітей більше, ніж звичайні уроки. По-перше, вони проводять перед екраном набагато більше, ніж рекомендовано лікарями.

У них швидко стомлюються очі, тому що за екраном людина кліпає вдвічі рідше, і слизова ока швидше пересихає. По-друге, мозок намагається відслідкувати не лише те, що показує й розповідає вчитель, а й те, що відбувається всередині «віконечок» з однокласниками — учасниками конференції.

Навчіть ваших школяриків, що треба підготувати до початку кожного заняття. В основному, учневі слід прибрати з поля зору іграшки, гаджети та інші речі, які він не буде використовувати, та покласти на стіл зошит, ручку тощо. Якщо в кімнаті працює телевізор чи радіо, попросіть дитину їх вимкнути.

Постійно нагадуйте, що планшет, ноутбук чи телефон, з якого учень буде заходити в Zoom, має бути повністю заряджений, зв’язок з інтернетом — перевірений, а напоготові бажано мати повер-банк.

На початку уроку попросіть учнів, аби ті позакривали всі вікна браузера і програм, окрім Zoom, відклали вбік інші гаджети.

Нагадуйте, щоби після підключення та привітання з учителем учні відключали мікрофони. Хай вмикають, коли хочуть задати своє запитання чи відповісти на ваше. За потреби потренуйтеся гуртом це робити.

Нагадуйте дітям, що вони хоч і вдома, однак дисципліну треба додержувати, як на уроці у школі. Вони мають знати: вийти з конференції та / або відійти від екрану можна лише після того, як ви пояснили, що їм робити самостійно, повідомили, коли буде наступний Zoom-урок і сказали: «До побачення».

Ці та інші вироблені вами правила поведінки на онлайн-уроках мають знати й батьки. Обов’язково сформулюйте їх у письмовому вигляді та викладіть у батьківський чат.

Емі Коппл, учителька 2 класу в Едмонтоні (штат Оклахома, США):

«Давати учням додаткову інформацію у вигляді онлайн-завдань чи перегляду навчальних відео — це чудово. Однак слід знати міру, щоби діти та батьки не отримували одразу 57 посилань для різних предметів і не заплутувалися, за яким із цих посилань їм іти в даний момент».

Школа, у якій працює Емі Коппл, створила на шкільному сайті для кожного класу своєрідний розклад активностей. На кожен предмет і навчальний тиждень учитель (класовод чи предметник) дає чіткий список посилань із коментарями: записи своїх Zoom-уроків, посилання на завдання для кожного уроку (перегляд відео на інших навчальних ресурсах, онлайн-тести тощо), цікаві завдання для самопідготовки тощо.

Ліза Валтон, американська вчителька початкової школи з 20-річним досвідом та блогерка, радить колегам "обмежуватися двома-трьома додатковими ресурсами", де учень може отримувати довідкову інформацію, виконувати завдання чи переглядати навчальні відео з різних тем.

Джіна Раффкорн, учителька 5 класу комунальної школи у Вест-Харісоні (штат Айова, США):

«На «дистанційці» вчителю доводиться докладати додаткових зусиль, аби стимулювати в дітей інтерес. Вам треба щоразу готувати щось цікавеньке, чого ви ніколи б не зробили в «очному» класі».

У США, як і в Україні, діти зараз навчаються за змішаною (очно-дистанційною) системою. Тож міс Раффкорн якось вдягла на дистанційний урок фальшиву бороду. Її десятирічні учні (до 1 класу в США діти йдуть у п’яти-шестирічному віці) були у захваті й нині без зайвих нагадувань квапляться підключатися до Zoom-уроку. Адже майже щодня їх чекає якась кумедна чи просто цікава несподіванка. З такими сюрпризами навіть технічні негаразди не «розхолоджують» дітей на онлайн-навчанні.

Не відвідуючи школу, діти втрачають доступ до позакласної, виховної та соціальної складової шкільного життя. Тож ваше завдання - щоб ваші учні, які не мають гаджета і / чи надійного інтернет-зв'язку, не відчули себе покинутими напризволяще. Тримайте з ними зв'язок усіма доступними засобами.

Виділіть упродовж свого робочого дня час, аби зателефонувати кожному учню, який не має доступу до інтернету, і дати йому завдання для самопідготовки, обговорити те, що він вивчив напередодні, перевірити виконання домашнього завдання.

Регулярно виходьте на зв’язок із батьками таких учнів. Пояснюйте, що і як має зробити їхня дитина, надавайте методичні рекомендації та поради з організації дня школярика-"заочника".

Ініціюйте розмову з батьками в чаті про те, як можна допомогти родинам ваших учнів, які не мають ґаджетів із доступом до інтернету.

Данута Стерна, польська вчителька, освітній експерт та автор численних книжок:

Польська освітянка, експерт державного проєкту дистанційної освіти, вважає, що вчителям життєво необхідно розвивати свої навички з організації онлайн-навчання та шукати нові рішення. У періоди жорсткого карантину головне - не втовкти в дитячі голови необхідний набір знань, а виплекати у них бажання і виробити звичку самостійно здобувати знання.

Для цього, пише вона, "на дистанційному навчанні варто приділяти підвищену увагу креативним індивідуальним проєктам, відпрацюванню якоїсь корисної навички... та заохочувати рефлексію".

Учні, які створюють щось самостійно, презентують результат однокласникам і вчителю у вигляді фото чи відео, регулярно замислюються, чого вони навчилися з цієї роботи та що могли зробити краще, будуть активніші на уроках і отримуватимуть кращі результати, - зауважує Данута Стерна.

Навіть якщо клас повністю перейшов у "віртуал" і ви мусили тимчасово відмовитися від уроків образотворчого мистецтва, хенд-мейду чи музики, пропонуйте дітям намалювати чи створити щось на тему тижня та викласти фото у спільний чат. Таким чином ви можете організувати віртуальну виставку!

Оскільки всі необхідні завдання вже містяться в посібнику-журналі учня, вам досить надавати чіткі інструкції для батьків і дітей із виконання домашніх завдань / самопідготовки.

Ви можете записувати кожен Zoom-урок чи шкільне заняття (якщо у класі запровадили змішане навчання), викладати їх на файлообмінник або власний Google-диск і давати доступ на перегляд дітям, які це заняття пропустили.

Якщо учні ще погано читають, додатково записуйте інструкції у вигляді коротких відео, на яких ви будете показувати в посібнику, які завдання і як саме має виконати учень, і надсилати їх у мессенджер у батьківську групу.

За потреби організовуйте онлайн-заняття для батьків, де надавайте методичні консультації щодо роботи з посібником-журналом.