Дитина так звикає до манери викладання предмета одним вчителем, що не сприймає заміни. Навіть у «очній» школі діти гірше сприймають матеріал від «чужого» вчителя. І це — основна причина поганих результатів від уроків по телевізору, особливо якщо їм бракує наочності.

Анжеліка Цимбалару, авторка освітньої системи «Світ чекає крилатих», пояснює основну психологічну перешкоду якісному онлайн-навчанню учнів початкової школи так:

«Результати експериментальної роботи засвідчили, що дистанційне навчання для учнів початкової школи не є сприйнятним, коли вони чують голос НЕ свого вчителя, коли дистанційні заняття проводять інші фахівці. Тут має значення й тембр, й інтонація, і навіть швидкість, з якою говорить учитель, лексика, яку він використовує. Тож ми відмовилися від використання відеоуроків, які готує хтось інший».

Учителі, які працюють за системою «Світ чекає крилатих», пройшли майстер-клас щодо технічної організації онлайн-уроків. А ще ви в будь-який момент можете звернутися по консультацію до авторів навчальних програм, а також до вдалих напрацювань ваших колег — у закриту соціальну мережу. Якщо в разі карантину всі вчителі, залучені до навчання вашого класу, будуть проводити уроки онлайн, це обов’язково принесе хороші результати.

Як батьки, так і педагоги непокояться, що в дистанційному навчанні відсутня дуже важлива для розвитку дитини складова — спілкування з однолітками. Однокласники не можуть на перерві обмінятися враженнями про новий фільм, пожартувати, поділитися своїми проблемами та просто погратися.

Зрозуміло, що мета карантину — запобігти близьким контактам між людьми. Однак діти можуть телефонувати одне одному, робити відеодзвінки через Zoom, а вчитель і навіть батьки можуть організувати через той самий Zoom групову бесіду, аби однокласники змогли поділитися новинами про своє життя на самоізоляції. Такі розваги можуть допомогти дитині звикнути до спілкування через «віконечко» екрану й навіть покращити якість сприйняття дитиною інформації на уроках. Сприяйте такому спілкуванню в міру своїх можливостей!

Щоби першокласник вчасно приєднувався до відеоконференцій та уважно слухав учителя, потрібен контроль із боку дорослих. На перших порах дорослі мають самі вмикати комп’ютер, телефон і планшет, заходити у Zoom тощо. А якщо дорослі на роботі?

Добре, хоч у першому класi домашних завдань не задають, принаймні в освітній системі «Світ чекає крилатих». А хто прослідкує за тим, щоб учні 2–4 класів зробили вчасно «домашку», якщо вдень батьки на роботі й удома не залишається дорослих? Обов’язково поцікавтеся планами «ваших» батьків у цьому питанні.

Весняний карантин засвідчив: далеко не у всіх українських родин є фінансова можливість придбати дитині планшет чи ноутбук. Також виявилося, що в багатьох населених пунктах нашої країни є проблеми з доступом до якісного інтернет-зв’язку.

Якщо першу проблему ще якось можна розв’язати, придбавши чи випросивши в родичів старенький ноут і поставивши на нього операційну систему з родини Linux (це справді може подарувати йому «другу молодість»), то другу проблему розв’язати досить складно. Так, батьки зможуть профінансувати дитині мобільний інтернет, однак 4G є далеко не всюди. Не всі родини мають інтернет удома. Дехто не знає, до якого інтернет-провайдера краще звернутися у вашій місцевості.

Крім того, у деяких родинах по двоє, а то й більше школярів. Там виникає проблема «розподілу» гаджетів і одночасної участі в різних уроках. Батькам потрібно забезпечити кожній дитині хоч якийсь пристрій і, якщо діти займатимуться в одній кімнаті, навушники з мікрофоном.

Тут потрібен колективний «мозковий штурм» за участю не лише найактивніших мам, а й технологічно «підкованих» татусів. Можливо, у когось немає вдома комп’ютера взагалі, а водночас хтось інший має старий гаджет, який може продати за символічну суму. Ініціюйте групову розмову й посприяйте, аби батьки допомогли один одному розв’язати цю проблему.

Неважливо, чи з дому ви будете проводити заняття, чи зі школи. Учні та батьки будуть постійно турбувати вас запитаннями — через мессенджери чи телефонуватимуть. При цьому багато хто не питатиме, чи можете ви розмовляти в цю хвилину, а також телефонуватиме занадто рано чи пізно ввечері.

Отож радимо заздалегідь попередити й батьків, і дітей, у які години ви можете відповідати на телефонні дзвінки, і наголосити, що телефонувати можна лише з важливих і термінових питань. Решта питань — у мессенджер. Причому приймайте повідомлення від них лише в якийсь один мессенджер. Так ви не будете плутатися й не пропустите нічого важливого.

Відповідайте на повідомлення в мессенджері лише тоді, коли вам зручно, а не відразу коли отримали повідомлення. Привчіть батьків до асинхронного обміну повідомленнями - врешті, це зручно обом сторонам діалогу, якщо в тих різні режими роботи й відпочинку. Асинхронність убереже ваш час і нервові клітини.

Школярі випадково виходитимуть із відеоконференцій, матимуть проблеми з інтернетом, плутатимуться в розкладі занять, забуватимуть, куди й коли відправляти домашнє завдання і в якій формі його подавати… Нестиковок може бути безліч.

Аби їх уникнути, проведіть оглядове заняття для батьків щодо тих онлайн-сервісів, які ви будете використовувати. Поділіться посиланнями на відеоуроки, аби батьки могли потренуватися й затим допомагати своїм дітям.

Проведіть також заняття для дітей. Поясніть їм правила поведінки під час Zoom-уроків (наприклад, не можна вмикати мікрофон під час пояснення учителя, відволікатися на інші гаджети тощо).

Складіть для учнів та їхніх батьків чітку, логічну й лаконічну письмову інструкцію щодо підготовки і відправки вам домашніх завдань. Це зекономить чимало часу на індивідуальні роз’яснення.

Якщо онлайн-заняття для вашого класу проводитимуть і інші вчителі (наприклад, арт-технології, фізкультура, інформатика тощо), скоординуйтеся з ними, аби стандартизувати канали та способи зв’язку з учнями, а також відправки домашніх завдань. Якщо один учитель вимагає для відправки домашки використовувати Viber, другий — Google Classroom, третій — ще щось, діти гарантовано будуть плутатися й тим самим завдавати зайвого клопоту і батькам, і вам - учителям.

Ви не застраховані від проблем із «залізом», програмним забезпеченням, інтернет-зв’язком та електрикою (чи часто трапляються аварійні відключення у вашій місцевості?). Отож продумайте наперед, як діяти в разі виникнення цих ситуацій.

Майте резервний канал інтернет-зв’язку. Наприклад, мобільний інтернет у смартфоні. Складіть план дій на випадок, якщо у вас виникнуть проблеми з комп’ютером, інтернетом, вебкамерою тощо.

Наприклад, на початку кожного шкільного дня нагадуйте дітям, чого слід чекати, якщо з вами обірвався зв’язок під час відеоконференції й не відновився впродовж 5 хвилин. Приміром, ви напишете зі свого телефона в класний чат і поясните, що робити далі.

Майте напоготові заряджений павер-банк для смартфона. Заздалегідь продумайте, хто може вам допомогти полагодити обладнання чи перевстановити програми тощо. Якщо ви ще не навчилися використовувати мобільний телефон як модем для комп’ютера, саме час це зробити.

Попередьте батьків про те, що їм робити, якщо ви не зможете якогось дня провести повноцінні уроки. Наприклад, що ви напишете повідомлення в дитячий і батьківський чати, туди ж відправите завдання для дітей та методичний коментар батькам тощо.

Марк Твен писав: «Упродовж життя я турбувався про багато проблем, і деякі з них навіть сталися». Хотілося би сподіватися, що більшості згаданих нами проблем у вас не виникатиме. Однак краще мати напоготові план, який не пригодиться, ніж не знати, що робити, у стресовій ситуації.