Як підвищити впевненість і самооцінку дитини: 5 ефективних способів
Як підвищити впевненість і самооцінку дитини: 5 ефективних способів
Адекватна самооцінка й впевненість у собі є важливими складниками емоційного, психологічного й соціального добробуту дитини. Ось кілька порад, як батьки можуть допомогти дітям розвинути ці якості
Для батьків немає нічого важливішого, ніж виростити дитину щасливою та успішною. А це, зокрема, розвинути в неї впевненість у власних силах і сформувати адекватну самооцінку. Пропонуємо татам і мамам кілька ефективних стратегій підвищення впевненості й самооцінки в 6–10-річних хлопчиків і дівчаток.
Що таке адекватна самооцінка й упевненість у собі
Почнемо з того, що розберемо, що означають ці терміни — самооцінка й упевненість.
Самооцінка — це психологічне та емоційне сприйняття себе, оцінка власних здібностей, якостей та місця серед інших. Самооцінка дітей формується під впливом їхнього оточення й стилю спілкування з найближчими людьми. Це пов’язано з тим, що молодші школярі здебільшого довіряють думкам і поглядам старших людей та однолітків. Вони й формують самооцінку — завищену, занижену чи адекватну.
Мета хороших батьків — сформувати адекватну самооцінку. Завдяки цьому людина реалістично оцінюватиме себе, свої здібності, моральні якості й учинки. Адекватна самооцінка дає змогу ставитися до себе критично, але об’єктивно, правильно співвідносити власні сили із завданнями різного рівня складності й з вимогами оточення.
Упевненість — це віра дитини у власну здатність успішно виконати те чи те завдання. На неї впливають такі чинники, як минулий досвід, знання й уміння. Наприклад, якщо школяр раніше успішно розв’язував складну головоломку, він відчуває впевненість у тому, що здатен розв’язати нову. І навпаки, негативний досвід може знизити впевненість і змусити вагатися: чи варто пробувати щось нове, чи ні.
Читайте також: Від чого залежать успіхи школяра: 5 базових потреб дитини
Знання й навички також мають важливе значення для впевненості. Коли дитина добре розуміє предмет або завдання, то з більшою ймовірністю впевнена у своїй здатності виконати його. Аналогічно, коли вона розвинула навички через практику й повторення, то з більшою ймовірністю відчуватиме себе здатною успішно виконати не лише знайомі, а й нові завдання.
Самооцінка — це психологічне та емоційне сприйняття себе, оцінка власних здібностей, якостей та місця серед інших. Самооцінка дітей формується під впливом їхнього оточення й стилю спілкування з найближчими людьми. Це пов’язано з тим, що молодші школярі здебільшого довіряють думкам і поглядам старших людей та однолітків. Вони й формують самооцінку — завищену, занижену чи адекватну.
Мета хороших батьків — сформувати адекватну самооцінку. Завдяки цьому людина реалістично оцінюватиме себе, свої здібності, моральні якості й учинки. Адекватна самооцінка дає змогу ставитися до себе критично, але об’єктивно, правильно співвідносити власні сили із завданнями різного рівня складності й з вимогами оточення.
Упевненість — це віра дитини у власну здатність успішно виконати те чи те завдання. На неї впливають такі чинники, як минулий досвід, знання й уміння. Наприклад, якщо школяр раніше успішно розв’язував складну головоломку, він відчуває впевненість у тому, що здатен розв’язати нову. І навпаки, негативний досвід може знизити впевненість і змусити вагатися: чи варто пробувати щось нове, чи ні.
Читайте також: Від чого залежать успіхи школяра: 5 базових потреб дитини
Знання й навички також мають важливе значення для впевненості. Коли дитина добре розуміє предмет або завдання, то з більшою ймовірністю впевнена у своїй здатності виконати його. Аналогічно, коли вона розвинула навички через практику й повторення, то з більшою ймовірністю відчуватиме себе здатною успішно виконати не лише знайомі, а й нові завдання.
Як упевненість і самооцінка залежить від ставлення родини
6–10-річні школярики прагнуть відчувати, що батьки їх цінують і підтримують. Саме тому найкращий спосіб, у який тати й мами можуть підвищити самооцінку і впевненість дитини, — це безумовна любов і підтримка. Діти мають знати, що їх люблять і цінують такими, якими вони є, незалежно від їхніх успіхів чи невдач.
Батьки також можуть допомогти своїм синам і донькам розвинути сильне почуття ідентичності, заохочуючи їх досліджувати свої інтереси й здібності, створюючи можливості для досягнення успіху в особистих і шкільних проєктах дитини.
Батьки також можуть допомогти своїм синам і донькам розвинути сильне почуття ідентичності, заохочуючи їх досліджувати свої інтереси й здібності, створюючи можливості для досягнення успіху в особистих і шкільних проєктах дитини.
Стратегії, які ви можете впроваджувати просто зараз
Існує багато конкретних стратегій і підходів, які батьки можуть використовувати, щоб допомогти дітям розвинути впевненість і сформувати адекватну самооцінку. Ось деякі з них.
1. Заохочуйте дитину пробувати нове, долаючи сумніви й нерішучість («А що як не вийде?»). Прийняття нових викликів, навіть якщо вони здаються незначними, може допомогти вашому сину (вашій доньці) набути впевненості у своїх здібностях.
Приклад: іноді після того як дитина навчилася кататися на велосипеді з додатковими (тренувальними) колесами, батькам доводиться не один день умовляти її спробувати проїхатися без такої страховки. І коли вперше після кількох невдалих спроб вдається зберегти рівновагу, хлопчик (дівчинка) відчуває себе переможцем і не сумнівається, що наступного разу, сівши на двоколісного коня, йому (їй) вдасться одразу впевнено поїхати.
2. Демонструйте дитині те, що помічаєте її успіхи й сильні сторони. Переконайтеся, що ваша дитина знає, що ви пишаєтеся нею, коли вона робить щось добре або демонструє прогрес у сфері, якою цікавиться. Нагадаємо: її самооцінка залежить від вашої позитивної думки про неї. Отож висловлюйтеся щоразу, коли бачите прогрес.
Приклад: коли син (донька) висловлює переконання, що в нього (неї) нічого не вийде, або думку, що не впорається з конкретним завданням, разом назвіть кілька прикладів успішного завершення подібних за характером чи складністю завдань.
3. Створюйте можливості для досягнення успіху. Допомагайте дитині формулювати досяжні цілі. Коли вона досягає мети, важливо хвалити й визнавати її зусилля. Таке позитивне підкріплення не лише підвищує самооцінку, а й підживлює прагнення досягати успіху в кожній справі, доводити все до кінця.
Приклад: у третьокласниці кілька полиць із книжками, і щоб навести лад на них усіх, потрібно дуже багато часу. Мама пропонує їй розділити цю велику справу на кілька дрібніших — упорядковувати одну полицю за раз. Разом вони придумують невеличку винагороду за виконання кожного етапу цього проєкту.
Читайте також: 10 помилок у вихованні, що псують дітям доросле життя
4. Заохочуйте дитину використовувати позитивну мову, коли вона говорить про себе, і допомагайте їй боротися з негативними розмовами про себе.
Приклад: Тато щоразу зупиняє сина, коли той каже: «Я цього не розумію, я ніколи не розберуся в діленні у стовпчик!» «Ти розумний, ти обов’язково розберешся! Спробуй ще раз», — наполягає батько і просить хлопчика повторити мотиваційну фразу: «Я розумний і обов’язково в цьому розберуся! Спробую ще раз».
5. Допоможіть дитині навчитися висловлювати свої думки й почуття. А для цього створіть безпечне й сприятливе середовище — тобто ситуацію, коли вона може висловити все, що думає й переживає (навіть якщо сформулює це спочатку нетактовно), і не боятися критики чи покарання.
Приклад: 8-річна дівчинка влаштувала істерику після сімейного походу в кіно. Батьки поставили їй низку запитань і врешті з’ясували, що у неї розболілася голова, але вона боялася про це сказати, бо думала, що батьки залишать її вдома й підуть розважатися без неї. Звісно, татові й мамі не дуже сподобалося, що дочка вважає їх такими егоїстичними. Однак вони пообіцяли не ображатися, тож пояснили дівчинці, що ніколи в житті так не зробили б. «Проблему звичайного головного болю можна легко вирішити!» — з подивом почула дівчинка. Тепер вона впевнена, що батьки піклуються про її фізичне здоров’я і поважають її бажання.
1. Заохочуйте дитину пробувати нове, долаючи сумніви й нерішучість («А що як не вийде?»). Прийняття нових викликів, навіть якщо вони здаються незначними, може допомогти вашому сину (вашій доньці) набути впевненості у своїх здібностях.
Приклад: іноді після того як дитина навчилася кататися на велосипеді з додатковими (тренувальними) колесами, батькам доводиться не один день умовляти її спробувати проїхатися без такої страховки. І коли вперше після кількох невдалих спроб вдається зберегти рівновагу, хлопчик (дівчинка) відчуває себе переможцем і не сумнівається, що наступного разу, сівши на двоколісного коня, йому (їй) вдасться одразу впевнено поїхати.
2. Демонструйте дитині те, що помічаєте її успіхи й сильні сторони. Переконайтеся, що ваша дитина знає, що ви пишаєтеся нею, коли вона робить щось добре або демонструє прогрес у сфері, якою цікавиться. Нагадаємо: її самооцінка залежить від вашої позитивної думки про неї. Отож висловлюйтеся щоразу, коли бачите прогрес.
Приклад: коли син (донька) висловлює переконання, що в нього (неї) нічого не вийде, або думку, що не впорається з конкретним завданням, разом назвіть кілька прикладів успішного завершення подібних за характером чи складністю завдань.
3. Створюйте можливості для досягнення успіху. Допомагайте дитині формулювати досяжні цілі. Коли вона досягає мети, важливо хвалити й визнавати її зусилля. Таке позитивне підкріплення не лише підвищує самооцінку, а й підживлює прагнення досягати успіху в кожній справі, доводити все до кінця.
Приклад: у третьокласниці кілька полиць із книжками, і щоб навести лад на них усіх, потрібно дуже багато часу. Мама пропонує їй розділити цю велику справу на кілька дрібніших — упорядковувати одну полицю за раз. Разом вони придумують невеличку винагороду за виконання кожного етапу цього проєкту.
Читайте також: 10 помилок у вихованні, що псують дітям доросле життя
4. Заохочуйте дитину використовувати позитивну мову, коли вона говорить про себе, і допомагайте їй боротися з негативними розмовами про себе.
Приклад: Тато щоразу зупиняє сина, коли той каже: «Я цього не розумію, я ніколи не розберуся в діленні у стовпчик!» «Ти розумний, ти обов’язково розберешся! Спробуй ще раз», — наполягає батько і просить хлопчика повторити мотиваційну фразу: «Я розумний і обов’язково в цьому розберуся! Спробую ще раз».
5. Допоможіть дитині навчитися висловлювати свої думки й почуття. А для цього створіть безпечне й сприятливе середовище — тобто ситуацію, коли вона може висловити все, що думає й переживає (навіть якщо сформулює це спочатку нетактовно), і не боятися критики чи покарання.
Приклад: 8-річна дівчинка влаштувала істерику після сімейного походу в кіно. Батьки поставили їй низку запитань і врешті з’ясували, що у неї розболілася голова, але вона боялася про це сказати, бо думала, що батьки залишать її вдома й підуть розважатися без неї. Звісно, татові й мамі не дуже сподобалося, що дочка вважає їх такими егоїстичними. Однак вони пообіцяли не ображатися, тож пояснили дівчинці, що ніколи в житті так не зробили б. «Проблему звичайного головного болю можна легко вирішити!» — з подивом почула дівчинка. Тепер вона впевнена, що батьки піклуються про її фізичне здоров’я і поважають її бажання.
Роль манери спілкування у підвищенні впевненості й самооцінки
Манера спілкування, яку використовують батьки, може чинити значний вплив на самооцінку й рівень упевненості дитини в собі. Негативні або критичні висловлювання на її адресу часто завдають шкоди, тоді як позитивні й конструктивні — допомагають відчути любов, повагу й підтримку.
Обговорюючи з дитиною її шкільну успішність або поведінку (надаючи зворотний зв’язок), завжди наводьте конкретні приклади того, що вона зробила добре, затим — що можна зробити краще наступного разу, а потім знову похваліть за позитив. Наголошуйте на зусиллях, яких вона доклала. Передусім заохочуйте й підтримуйте позитивну поведінку, а не критикуйте негативну.
Як батьки, ви можете допомогти своїй дитині розвинути сильну самооцінку й упевненість у собі. Створюючи сприятливу й сповнену любові родинну атмосферу, надаючи можливості для досягнення успіху, а також використовуючи позитивну мову й спілкування, ви можете допомогти дитині відчути, що її цінують, люблять і підтримують. З вашими настановами й заохоченням ваш син (ваша донька) може розвинути навички й упевненість у собі, необхідні для досягнення успіху в усіх сферах життя.
Обговорюючи з дитиною її шкільну успішність або поведінку (надаючи зворотний зв’язок), завжди наводьте конкретні приклади того, що вона зробила добре, затим — що можна зробити краще наступного разу, а потім знову похваліть за позитив. Наголошуйте на зусиллях, яких вона доклала. Передусім заохочуйте й підтримуйте позитивну поведінку, а не критикуйте негативну.
Як батьки, ви можете допомогти своїй дитині розвинути сильну самооцінку й упевненість у собі. Створюючи сприятливу й сповнену любові родинну атмосферу, надаючи можливості для досягнення успіху, а також використовуючи позитивну мову й спілкування, ви можете допомогти дитині відчути, що її цінують, люблять і підтримують. З вашими настановами й заохоченням ваш син (ваша донька) може розвинути навички й упевненість у собі, необхідні для досягнення успіху в усіх сферах життя.
12.12.2023