У нашому суспільстві не заведено втручатися в справи сторонніх людей без вагомої причини. Однак бувають такі, коли не втрутитися — просто злочинно.

Одна із ситуацій — коли ви бачите у дворі дитину, яка кривдить пташку, собаку, кота чи іншу тварину. Якщо справа не зайшла далі смикання за хвоста чи хутро, приводу тривожитися немає. Головне — дати дитині зрозуміти: таке поводження з тваринами — неприпустиме.

Та бувають серйозніші інциденти. Діти, старші 6 років, уже зобов’язані знати, як можна поводитися з тваринами, а як — ні. Тож якщо на ваших очах другокласник по-справжньому мучить собаку чи іншу тварину, ви просто зобов’язані зупинити його й повідомити про це батькам або (якщо звір уже травмований) обов’язково зателефонувати в поліцію.

Чому звертатися до поліції? По-перше, жорстоке поводження з твариною — кримінальне правопорушення. По-друге — якщо його вчиняє 6–12-річна дитина, це… сигнал SOS для небайдужих дорослих.

У США свідки випадків дитячого знущання з тварин обов’язково викликають поліцію і соціальну службу. І неспроста! Психологи застерігають: якщо молодший школяр мучить звірятко, це не обов’язково свідчить про вроджену жорстокість. Найчастіше це роблять діти, які пережили значну психологічну травму: стали свідками трагедії чи злочину, втратили рідну людину, постраждали самі тощо.

Така дитина нагально потребує допомоги фахівця — психолога, а то й психіатра, а родина з певних причин цього не забезпечила. Та найчастіше в ситуації винні дорослі. За даними американського журналу Psychology Today, третина дітей — свідків домашнього насильства — вдаються до знущання з тварин! Нерідко перевірка родинної ситуації виявляє факт насильства над самою дитиною, — застерігає педіатричний портал bundoo. https://www.bundoo.com Нині до переліку психологічних травм додалися спричинені війною. Тож такі вчинки дитини можуть свідчити про гостру потребу психологічної допомоги.

То що робити, якщо, не дай Боже, ви застали свою або чужу дитину за тим, що вона знущається з домашнього улюбленця?

Якщо йдеться про чужу дитину зі знайомої вам родини — усе залежить від того, чи благополучна ця родина. Отож чи повідомляти про прикрий епізод батькам/опікунам, чи телефонувати в поліцію й соціальну службу — вирішуйте самі залежно від ситуації. На жаль, позиція «моя хата скраю» часто означає: дорослий залишає дитину в небезпеці. А коп або соціальний працівник зможе поговорити із родиною, сусідами й має право втрутитися.

А якщо ви запідозрили, що ваша дитина свідомо зашкодила тварині? Передусім поговоріть із нею. Ваша місія — дізнатися справжню причину прояву жорстокості. Варто розпитати її друзів і вчителів, сусідів про те, що робить, говорить, як поводиться син чи донька в різних ситуаціях. Адже нерідко дитина вдома, у школі й на подвір’ї — це як зовсім різні люди!

Наголосимо: незалежно від того, чи вдалося вам виявити причину такої поведінки, обов’язково зверніться по допомогу до дитячого психолога! У дитини проблема, з якою родина самотужки не впорається — потрібен фахівець. Пам’ятайте: звернення до психолога зовсім не означає, що у вашої дитини щось негаразд із психікою. Навпаки, вважайте це профілактикою, що убезпечить сина чи доньку від виникнення серйозніших проблем у майбутньому.

Найімовірніше, ваш школярик перелякався й засмутився. Можливо, відчув огиду до вчинку кривдника, а якщо не посмів заступитися за жертву — сором. А якщо мучителем був його товариш? Навряд чи ви з дитиною могли передбачити таку ситуацію…

Обов’язково повідомте про цей інцидент батькам кривдника. Він потребує допомоги! Однак необхідно ретельно продумати, що і як сказати, аби ваша дитина не постраждала: адже однокласники чи однолітки-сусіди можуть назвати її стукачем і влаштувати бойкот або й булінг.

Друга, але більш важлива для вас проблема: ваша дитина пережила дуже неприємну, травматичну ситуацію. Поясніть дитині: те, що її одноліток мучив котика, собачку чи іншу тварину, — ознака серйозних проблем у його житті. Тож ваш школярик зробив усе правильно, коли зважився про це розповісти.

Допоможіть дитині розплутати клубок суперечливих емоцій, які нею заволоділи. Пильно спостерігайте за поведінкою. Діти по-різному справляються з надзвичайними ситуаціями. Хтось поплаче, пообурюється — і залишить усе погане в минулому, комусь снитимуться кошмари, а дехто потребуватиме консультації дитячого психолога.

Жодного сумніву в тому, що ви завжди говорили вашому сину чи доньці: «Не можна тягти Мурку за хвоста — їй же боляче!» Ви, напевно, також навчали дитину основ догляду за хатнім улюбленцем, читали з нею книжки й дивилися відео про життя тварин.

До 6-річного віку дитина вже має знати, що кожна істота заслуговує на життя: навіть павучок. І що птахи, звірі, комахи, рибки й жабки теж відчувають біль, голод і спрагу, їм буває страшно, хочеться до мами. Отож за кожної нагоди звертайте увагу на те, як розумно тварина поводиться, заохочуйте школяра вгадувати емоції тварини за її поведінкою тощо. А головне, подавайте приклад: поважайте життя тварин самі — і на власному прикладі навчите цього свою дитину.

8 способів навчити дитину виявляти доброту

Що робити батькам, коли дитина просить собаку

Зооетикет: кілька несподіваних правил відвідування контактного зоопарку