Якщо ви стурбовані впливом, який реклама чинить на вашу дитину, — ця публікація для вас. У ній ми пояснимо, як діти 7–11 років сприймають рекламу, а також як навчити дітей протистояти маніпуляціям, закладеним у рекламні оголошення.

Ми вже писали про те, якої психологічної шкоди завдає реклама дітям та як позначається на їхньому здоров’ї. Настав час дізнатися, чи можуть діти шкільного віку усвідомити, що рекламний образ товару має небагато спільного з реальністю.

Нагадаємо, у цьому віці діти ще на 100 % довіряють дорослим. Так, ви змалку привчали вашого школярика, що не можна розмовляти або кудись іти з незнайомцями. Однак він широ не розуміє, що короткі яскраві відеоролики по телевізору чи в YouTube можуть теж завдавати шкоди. Тим більше, що негативні наслідки неочевидні та, як правило, дуже віддалені в часі, а для дитини реально існують лише «тут» і «зараз».

Отож, у 7–11-річному віці діти:

• можуть розуміти, що реклама намагається їм щось продати;
• запам’ятовують рекламні месиджі, хоч і не завжди розуміють увесь їхній зміст;
• розпізнають деякі техніки впливу (наприклад, перебільшення якихось якостей або цінності продукту), однак тільки з допомогою дорослого.

Водночас діти:

• не завжди бажають піддавати сумніву наміри рекламодавця (пам’ятаєте гасло: «Хочу вірити»?);
• далеко не завжди розуміють, що рекламований товар — не такий чудовий, яким його подає реклама (через це в рекламі фаст-фуду, наприклад, часто вказують дрібним шрифтом, що реальна страва на вигляд може відрізнятися від того, що показали по телевізору. Адже діти в кафе засмучуються, коли виявляють у коробочці не такий красивий бургер, як у рекламі);
• не хочуть думати про те, що в рекламі не вказали на недоліки продукту або негативні моменти, пов’язані з його використанням чи споживанням (наприклад, що надлишкове споживання вітаміну С викликає свербіж, висипання на шкірі й навіть порушення обміну речовин, а безкоштовні іграшки, що додаються до страви фаст-фуду, дуже швидко ламаються).

Зазначені вище особливості сприймання реклами молодшими школярами допоможуть вам знайти підхід до вашої дитини й пояснити, що рекламу слід сприймати з дрібкою скептицизму. І краще робити це на конкретних прикладах (звісно, ви не зможете повністю ізолювати дитину від реклами — як би ви не старалися, вона з нею стикатиметься).

Щоразу, коли дитина бачить у рекламному ролику товар, орієнтований на неї, ваше завдання — допомогти їй розібратися у двох питаннях:

• Чи справді дитина дуже хоче рекламовану річ — чи це бажання в неї створили штучно, під час перегляду ролика?
• Як саме дитину змусили бажати рекламовану річ?

А щоби дитині було легше усвідомити, як «працює» реклама, можна разом із нею аналізувати щойно переглянуті рекламні ролики, ставлячи такі запитання, як:

• Ця реклама змушує нас щось відчути. Що саме відчуваєш ти? Щастя? Страх? Подив? Апетит? Бажання стати одним із цих дітей? Бути таким крутим / так само гарно виглядати, як ці діти? Побувати в таких місцях, де й вони?
• Як гадаєш, що саме обіцяє реклама, показуючи тобі цих дітей, які красиво вбрані / катаються на атракціонах / переживають цікаві пригоди / веселяться / круто поводяться? Гадаєш, реклама обіцяє, що ті, хто цей товар купить, одразу стануть більш крутими / здаватимуться дорослішими / отримають це красиве життя?
• А що буде насправді? Що відчуватиме дитина, яка купить товар — і не отримає таких яскравих вражень, як у рекламі?
• Як ти думаєш, що насправді потрібно зробити, щоб здобути ці безкоштовні іграшки? А нам справді потрібен цей товар, який необхідно купити, щоби до нього додали ці іграшки? А подивімося в Інтернеті, скільки цей товар коштує? А скільки коштують іграшки, схожі на ці? А полічимо, скільки «майже таких самих» іграшок можна купити за гроші, які реклама пропонує витратити на «безкоштовні»? А які ще іграшки можна було б купити за ці самі гроші?

За один раз ставте одне-два з цих запитань. Ви зрозуміли стратегію: змусити дитину замислитися: а чи не дурить її реклама, як однокласник, що дарує начебто цукерку, але всередині обгортки порожньо? Чи не розчарує її покупка?

Такий спосіб виховання недовіри до реклами справді працює. Дитина, які час від часу ставлять запитання про справжні цілі рекламних оголошень, одного дня сама прокоментує ролик (цитуємо реальне висловлювання 12-річного хлопчика): «Безкоштовна монета кожному громадянину України?! Нас скільки мільйонів? У них там що, гроші на деревах ростуть?! Точно якийсь лохотрон…»

Коли дитина стикнеться з кількома прикладами того, що рекламний ролик її, грубо кажучи, намагається надурити, то і ставлення до реклами загалом може з плином часу стати більш скептичним. Саме таку здорову недовіру слід плекати й заохочувати — й у ваших дітях, і в самому собі.