У віці 7–8 років більшість дітей уже усвідомлюють, що новини — це про події, які відбуваються насправді й можуть впливати на їхнє життя. Однак ще не всі молодші школярі розуміють, що новинний сюжет, який показують по телевізору багатократно, — це запис одного-єдиного випадку.

З погляду дошкільнят і багатьох першачків, багатократний показ сюжету — це насправді показ наживо події, що повторюється знову і знову. Дитина, повторно переглядаючи страшний для неї репортаж, немовби потрапляє в дуже страшний «День бабака».

Якщо дорослі цього вчасно не помітять і не заспокоять дитину, прийдуть тривога і страх перед майбутнім — щоби залишитися з малюком надовго.Неможливо передбачити, яка саме новина приверне дитячу увагу і викличе негативну реакцію. Адже це не обов’язково має бути погана новина — діти часом лякаються навіть бородатого Святого Миколая з мішком чи клоуна з розмальованим обличчям.

Окрім того, діти нерідко «приміряють» побачену ситуацію на себе і свою сім’ю. Вибух у Бейруті, лісові пожежі в Чорнобилі, захоплення заручників у маршрутці, випадкове вбивство поліцейськими хлопчика на дитячому майданчику, обстріл українських позицій на Донбасі, репортаж із лікарні про коронавірус, чергове повідомлення про замінування в метро… Кожна страшна новина проходить у мозку дитину неймовірно творчу обробку. Син чи донька починає думати: щось схоже може статися і з ним, і з його батьками, братом чи сестрою. А ви потім дивуєтеся, чому дитина не хоче спускатися в метро, боїться їздити в маршрутці та лякається, коли почує з вулиці звуки салюту.

Якщо в дитини погіршився сон, зник апетит чи, навпаки, є ознаки «заїдання стресу», вона замкнулася в собі або виявляє будь-які інші ознаки тривожності, — можливо, вона переживає через новини, які бачить по телевізору і які при ній обговорюють дорослі. Обов’язково обговоріть з учителем цю проблему. Він має знати «трендові» теми для обговорення в класі й може допомогти вам визначити, що спричинило зміни в поведінці дитини.

Читайте також: Навчаємо дітей правильного ставлення до реклами

Можливо, з вашою дитиною й деякими її однокласниками попрацює дитячий психолог, аби допомогти школярикам розібратися з думками та почуттями. Однак головна роль у тому, щоби виховати в дитини правильне ставлення до новин і вберегти її від зайвих стресів, належить тату й мамі.

Обмежте доступ до новин по телевізору. Залежно від того, наскільки ваша дитина емоційно зріла, або не давайте їй змоги дивитися/читати новини взагалі, або заохочуйте НЕ слідкувати за випусками новин. Лише не забороняйте прямо — заборонений плід солодший. Просто не вмикайте по телевізору випуски новин (особливо надзвичайних та кримінальної хроніки!) у її присутності. Не дозволяйте випускам новин бути «фоном» для повсякденних справ.

Якщо в дитини вже є смартфон чи інший ґаджет, встановіть батьківський контроль і «білий список» ресурсів, які має право відвідувати дитина. Якщо їй хочеться знати, що відбувається у світі, можна підписати її на науково-популярні розсилки. Новини про запуск нового космічного зонду, виставку мініатюрних собак чи винайдення телефона з гнучким екраном, — це те, що сприятиме розвитку дитячої ерудиції та не зашкодить міцному і спокійному сну.

Читайте також: Перед екраном: чи не забагато часу дитина проводить за гаджетами? П’ять підказок для батьків

Відстежуйте, чи справді дитина відреагувала на почуту чи побачену погану новину. Дуже часто те, що шокує, лякає чи непокоїть дорослих, проходить повз увагу дитини: політичні баталії (якщо вони не переросли у вуличні бої, звісно), «коронавірусний» брифінг міністра охорони здоров’я чи звіт про обстріли українських позицій у виступі перед пресою речника штабу ООС. Дитина може просто не зацікавитися «балакучими головами», перейматися в цей час власними справами або просто не зрозуміти, про що йшлося. У таких випадках вам нічого робити не варто — лише стримайте власну емоційну реакцію на новину. Негоже дитині дізнаватися від вас нові слова. Навчиться сама — на шкільному подвір’і :).

Якщо дитина все ж почула/побачила/прочитала новину, яка її стривожила (або ви помітили емоційну реакцію), хай розповість, що саме дізналася і зрозуміла. Можливо, вона вже обговорювала цю новину з однокласниками й дійшла певних висновків. Вони часом можуть насмішити, часом — насторожити. Обов’язково обговоріть це, якщо дитина готова до розмови. Якщо не хоче — не наполягайте, а виявіть сьогодні більше уваги і приділіть удосталь часу перед сном, аби їй спокійніше засиналося.

У розмові врахуйте рівень зрілості й розвитку вашої дитини. Деяким першокласникам, щоби заспокоїтися, потрібно усвідомити, що подія сталася десь далеко, а отже — ніяк не позначиться на її житті та родині. А деякі діти беруть негативні новини надто близько до серця — аж до появи нічних кошмарів. У школярика з’явилися запитання про побачене чи почуте? Відповідайте на кожне, кажіть лише правду — але не всю, якомога загальніше, простіше й лише стільки, щоби вгамувати цікавість. Однак якщо дитина поставила раптом глибоке і складне запитання, на яке ви не знаєте відповіді — не брешіть. Так і скажіть, що не знаєте.

Дитина запанікувала, почувши штормове попередження, новину про повінь у сусідньому чи вашому регіоні, пожежі на торф’яниках на околицях міста тощо? Розробіть із нею план дій: що робитиме вся родина у випадку тієї чи іншої небезпеки. Наголосіть на тому, що треба робити самій дитині (наприклад, вдягтися зручно, зібрати в рюкзак свої зошити, учнівський, телефон, зарядку, кишенькові гроші, книжку, яку вона зараз читає, та улюблену маленьку іграшку). Можливо, вона відразу захоче перевірити, чи швидко знайде і складе всі ці речі. Паніка перетвориться на гру, дія дасть дитині відчуття контролю над ситуацією. А ще ваш школярик отримає цінний урок — у разі лиха не впадати у відчай і безпорадно плакати, а діяти.

Читайте також: Дитина серед пандемії: Кілька порад батькам, як створити для своїх дітей острівець безпеки в морі невизначеності

Коли обговорюєте сюжет про землетрус, вибух, лавину тощо та їх наслідки, обов’язково зверніть увагу дитини на те, як люди рятують одне одного і допомагають: відкопують із завалів незнайомих людей, діляться їжею, ліками, ковдрами, допомагають родинам, житло яких зруйновано. Так дитина зрозуміє: що б не сталося, з’являться небайдужі люди, які допоможуть. І вона теж допомагатиме оточуючим. І врешті-решт усе закінчиться добре.

Така реакція 7-10-річної дитини пояснюється тим, що цей вік орієнтований на діяльність. Приміром, якщо вашого сина чи доньку дуже вразила й налякала новина про знущання над бездомними котами й собаками, найкращий спосіб зняти стрес — залучити дитину до допомоги тваринам. Відвідайте притулок для тварин, відвезіть туди пакет корму і проведіть там якийсь час. Або, принаймні, побувайте на сторінці притулку у cоцмережі та разом із дитиною перекажіть на благодійний рахунок невеличку суму. Дитина відчує, що зробила добру справу — допомогла! — і почуватиметься краще.

Словом, ваше завдання — по-справжньому «прочитати між рядків» і зрозуміти те, що ваша дитина не наважується сказати уголос або просто не знає, як висловити, що відчуває. Пам’ятайте: розділений страх = розвіяний страх. Заохочуйте дитину до щирих розмов. Знайдіть на це час — навіть якщо вам справді ніколи.