Багато кому соромно навіть обговорювати тему вошей у дітей - адже педикульоз традиційно вважається лихом неблагополучних родин, що не переймаються гігієною. У народі появу цих комах завжди пов’язували з недбалим доглядом за тілом і волоссям, неохайністю. Тож не дивно, що захворіти на педикульоз вважається ганебним, а навколо цих паразитів виникло чимало міфів і забобонів. Зустрічається навіть абсурдна думка, що воші “заводяться самі собою”!

Насправді ці комахи - паразити, що харчуються виключно людською кров’ю. Вони мешкають у волоссі, надаючи перевагу зонам потилиці та біля вух. Саме там шкіра найтонша і вошам легше дістатися до кровоносних судин.

Доросла комаха має харчуватися приблизно що дві години. Місце укусу після “обіду” починає свербіти. Якщо дитина чухатиме це місце, може виникнути запалення.

Та свербіж і запалення ранок - це ще не все. Нерідко воші є носіями збудника небезпечної хвороби - тифу. У ХХ столітті тисячі людей помирали від цієї недуги, коли заражалися, роздушуючи вошей.

Воші завжди стрімко поширювалися у великих скупченнях людей, зокрема під час війни, у в’язницях і таборах. Через це у свідомості українців педикульоз тісно пов’язаний із брудом, насильством і злиднями, а тему вошей у школах і дитсадках соромляться обговорювати.

Водночас воші не переймаються, брудні тіло й голова чи вимиті. Вони просто перебігають (стрибати вони не вміють) із “господаря” на інших людей. Заразитися вошами чи гнидами можна, примірявши чужий головний убір чи шарф, скориставшись позиченим гребінцем, сидячи поряд із зараженою людиною, навіть повісивши верхній одяг поряд із тим, на якому сидить воша. Ці комахи адаптувалися до сучасного життя: щоденне миття голови звичайним шампунем зовсім не перешкоджає їх добробуту!

Якщо на волосся дитини потрапила доросла воша, то дитина з першого ж дня відчуватиме свербіж і чухатиметься. Але коли відбулося зараження гнидами (приміром, дитина розчісувалася чужим гребінцем, приміряла чужу шапку чи заколку для волосся), може минути до 10 днів, перш ніж дитина відчує дискомфорт від перших укусів!

Помітити вошей у волоссі неозброєним оком майже неможливо - вони віртуозно гратимуться з вами в хованки. Але якщо воші встигли відкласти яйця, то на яскравому денному світлі буде видно дрібні білі, коричневі чи світло-сірі крупинки, міцно приклеєні до волосин біля коренів. Крім того, іноді на потилиці та скронях можна побачити місця укусів, особливо якщо дитина часто чеше голову.

Як виглядають воші і гниди, можна побачити на ілюстрації нижче. На світлині ліворуч - напівпрозорі сіруваті гниди. На двох світлинах праворуч - дорослі комахи. Саме тому лікарі радять ретельно оглядати мокре волосся дитини на денному світлі - так краще видно гниди. А ще слід мати у своєму арсеналі густий гребінець (див. ілюстрацію нижче). Розстеліть на колінах у дитини білий рушник чи простирадло - якщо у дитини є воші, ви обов’язково вичешете хоча б одну. Наголосимо: діагноз педикульоз ставлять, виявивши одну-єдину комаху або гниди!

Якщо воші завелися в одного члена родини - слід вважати, що педикульоз є у кожної людини, яка проживає в цьому ж помешканні. Отож передусім необхідно придбати засіб для знищення вошей і гнид в аптеці й присвятити день дезинфекції - особистій і помешкання.

Потрібно обробити волосся кожного члена родини аптечним засобом проти вошей і гнид. Бажано зробити цю процедуру всім одночасно. Необхідно додержувати інструкцій, аби запобігти алергічним реакціям, а також убезпечити від будь-яких ризиків вагітну жінку чи маму, яка годує немовля.

Лікарі радять уникати “перевірених народних” засобів проти вошей. Вони не такі ефективні, як аптечні, шкодять шкірі голови й волоссю (а керосинові випари й дуст ще й небезпечні для здоров’я!), а також менш зручні в застосуванні.

Лікарі наголошують: недостатньо знищити воші. Потрібно вимити й вичесати з волосся гниди! Саме тому радимо обирати засіб, що знищує і те, і те, а ще - не лінуватися виполіскувати й вичісувати волосся спеціальним густим гребінцем.

Усі гребінці й щітки, заколки, гумки для волосся в оселі необхідно ретельно вимити. Головні убори попрати чи обдути гарячим феном. Місця їх зберігання - теж вимити.

Цього ж дня потрібно замінити й попрати постільну білизну, одяг, що був у вжитку, рушники. Все, що можливо, випрати в гарячій воді. Що можна прасувати - випрасувати, особливу увагу приділивши швам. Що не можна прасувати - те обробити відпарювачем чи гарячим феном.

У вошей є кілька вразливих місць. Вони не переносять температури, вищої за +55 градусів, а головне - гинуть при кімнатній температурі, якщо не їстимуть впродовж двох діб. Отож обробляти інсектицидами дивани й килими у квартирі необов’язково. Водночас при температурі 10-12 градусів воша протримається впроголодь до 10 днів. Тому виносити на балкон подушки й ковдри не варто. Краще їх, як білизну й одяг, пропрасувати, обробити відпарювачем чи просушити гарячим феном.

Через сім днів потрібно ще раз провести обробку протипедикульозним засобом волосся й повторити велике прання.

Діти, у яких знайшли воші, нерідко стикаються з насмішками й булінгом з боку однокласників. При цьому єдиний спосіб припинити епідемію педикульозу в школі - повідомити про неї іншим батькам, залишити дитину вдома й провести санобробку. Більш того, сімейний лікар має пересвідчитися, що дитина позбулася вошей і гнид, та написати довідку, що її допущено до занять. Учитель же повинен поінформувати шкільну адміністрацію.

Однак батьки разом з учителем, медсестрою і шкільною адміністрацією можуть зберегти анонімність дитини! Класовод може попередити інших батьків про випадок педикульозу, просто не даючи їм зайвої інформації. Повідомлення має звучати приблизно так: “У школі - випадок педикульозу. Ні, я не можу сказати, в якому класі. Ні, я не скажу хто. Це не має значення. Головне - медсестра проведе перевірку всіх дітей”.

А якщо медсестра під час перевірки виявила в когось воші, вона теж може зберегти анонімність дитини. Досвідчений медпрацівник, якому не байдуже до дитячих почуттів, приховає свою реакцію і не приверне уваги інших учнів. Забрати школярика з класу можна й на перерві, під вигаданим приводом, не засмучуючи, не лякаючи, не наражаючи на насмішки чи булінг.

Одразу зауважимо: захиститися на 100 % від зараження вошами неможливо. Однак можна регулярно вживати заходів, які зменшать імовірність зараження.

У кожного члена родини має бути особистий гребінець для волосся, рушник для тіла і голови. Привчіть дитину користуватися лише власними предметами гігієни. Краще розчесатися пальцями, ніж чужою щіткою для волосся.

Дітям із довгим волоссям краще носити його зібраним у хвостики чи заплетеним.

Поясніть синові чи доньці, що міряти чужий верхній одяг, шапки, капелюшки й заколки/гумки для волосся теж небезпечно. Своєю чергою, після кожного прання прасуйте чи відпарюйте шапки й шарфи - так ви гарантовано знищите гниди, що могли сховатися у тканині.

Проводьте профілактичні огляди щоразу після поїздки поїздом, туристичним автобусом чи літаком. І звісно ж, після відпочинку в готелі, таборі, санаторії тощо.

Відомо, що воші не люблять ефірних олій: лавандової, іланг-іланг, чайного дерева, маргози (мелії). Тож можна вживати згадані олії як парфуми, наносячи дитині щоранку по кілька крапель на потилицю і скроні.

В аптеках і в інтернеті можна також придбати спеціальні засоби для профілактики педикульозу, які можна використовувати навіть дітям. Приміром, спреї, яким оббризкують волосся перед виходом з дому. Зауважимо: щодня користуватися ними не варто - приберігайте їх для поїздок чи коли вчитель повідомив про виявлення вошей у школі.

Сподіваємося, тепер повідомлення вчителя: “У школі педикульоз!” - не застане вас зненацька. Ви знатимете, як перевірити, чи здорова ваша дитина, і що робити, щоб швидко позбутися цих огидних комах.

5 способів, якими батьки заважають дітям розвиватися

Сором’язливий, закомплексований.. чи інтроверт? Як батькам, що легко знаходять спільну мову з іншими людьми й обожнюють спілкуватися, зрозуміти власну дитину, яка прагне до усамітнення

6 причин, чому дитині не хочеться вчитися, і 8 способів повернути її інтерес до навчання


Бажаємо злагоди та здоров’я вам і вашим дітям!