Засмучуєтеся, що якісь риси вашої дитини (упертість, непосидючість, неуважність тощо) призводять до проблем із навчанням і поведінкою?Найгірше те, що ви намагаєтеся допомогти дитині їх подолати — а не виходить...

Можливо, час подивитися на проблему з іншого боку? Адже проблема може критися не в небажанні дитини тихо сидіти на уроках чи приязно усміхатися під час знайомства, а в яскраво вираженій рисі її темпераменту. І непосидючість дитини — це насправді логічний вияв особливості характеру, загалом необхідної для життя!

Отож, замість того, щоб агресивно перевиховувати непосидючість чи інший явний недолік поведінки, краще розібратися, чому дитина так поводиться, яка риса темпераменту за цю поведінку відповідає, і затим м’яко переспрямувати силу цієї особливості дитячого характеру в потрібному напрямі! Та спочатку варто розібратися, що таке риси темпераменту й чому з ними не можна боротися.

Що ж таке — темперамент? Це ВРОДЖЕНА особливість людської психіки, що визначає реакцію людини на ті чи інші події, значною мірою впливає на поведінку в кожній ситуації. Іншими словами, темперамент не можна змінити, він просто закладений у наш мозок ще до народження.

Кожну рису темпераменту можна уявити довгою шкалою. На її кінцях — протилежні вияви тієї самої характеристики. Скажімо, нездатність зосередитися й надзвичайна уважність, непосидючість і терплячість, оптимізм і песимізм тощо. Між ними — всі проміжні «відтінки».

Бігунки на кожній шкалі містяться не на самому її початку й не в кінці, а десь між цими крайнощами. Це означає, що у вашої дитини кожна риса темпераменту виражена різною мірою. Бігунок ближче до середини — і ми цю характеристику навіть не помічаємо, тому що в цьому плані дитина не вирізняється з-поміж ровесників. А от коли бігунок ближче до початку чи до кінця шкали — ця особливість впадає в око, виділяє дитину, наділяє її водночас і слабкими місцями, і перевагами.

Так, будь-яка особливість темпераменту може в одних ситуаціях бути корисною, а в інших — заважати. Наполегливість у деяких ситуаціях здається ослячою впертістю, а песимізм допомагає передбачати проблеми, а отже, запобігати їм.

Навіть сильні прояви певних рис темпераменту, що здаються вадами, можуть стати інструментом досягнення успіху — якщо навчити дитину правильно їх виражати й допомогти знайти сферу діяльності, де вони стануть перевагою. Так, адаптивність може варіюватися від нездорового прагнення стабільності до прагнення екстриму. Перфекціоніст може досягти успіху в професіях, де додержання певного порядку дій — буквально питання життя і смерті (приміром, контроль роботи складних систем, сфера безпеки тощо). Людина, яка обожнює стресові ситуації, де обставини стрімко змінюються й доводиться постійно імпровізувати (реагувати на нові ризики), може виявитися незамінною на фондовій біржі, у ДСНС, авіації та вже точно в будь-яких сферах менеджменту тощо.

Ваш син чи донька вже виявляє свої визначальні риси темпераменту, однак лише вчиться свідомо керувати своїми емоціями й діями, та й життєвого досвіду дитині ще бракує. Тому поведінка молодшого школяра часто зумовлена вродженими характеристиками, тобто не завжди виявляється прийнятною для людей навколо і відповідна ситуації.

Як же визначити силу вияву тієї чи тієї риси темпераменту вашої дитини? Які з них потенційно проблемні? Як перетворити їх на переваги? Прочитайте опис кожної характеристики нижче й визначте для себе, як сильно вона виражена в дитини. Затим ознайомтеся із загальними рекомендаціями, як допомогти дитині перетворити цю особливість на перевагу.

Наскільки ваша дитина рухлива, активна впродовж дня? З погляду еволюції високий рівень енергійності свідчить про здоров’я, працездатність, а отже, високу здатність до виживання. Тож організм енергійної дитини вимагає якомога більше руху.

Однак ми живемо не в доісторичній савані. Школа вимагає від маленьких хлопчиків і дівчаток протилежної — власне кажучи, протиприродної — поведінки: сидіти на одному місці довго й тихо. Не дивно, що найактивніші діти не можуть витримати 35–45 хвилин уроку! Та якщо вчитель регулярно пропонує дітям фізкультхвилинки й заняття, під час яких можна хоча б перейти з місця на місце, довантажує активних хлопчиків і дівчаток різноманітними завданнями, вони можуть спрямувати свою кипучу енергію на навчання. А поза школою таким дітям життєво необхідні заняття спортом, рухливі ігри — щоби спалити нерозтрачену в школі енергію!

Менш енергійні діти часто в класі здаються млявими й немотивованими до навчання. Однак це припущення дуже часто виявляється неправильним! Малоактивні школярі заощаджують свої енергоресурси, тому не роблять різких рухів. Зате ці діти набагато краще звикають до шкільного розпорядку дня! Їм легше вчитися, вони більш посидючі, просто не виявляють свого ентузіазму до навчання відверто.

Якщо ваша дитина — саме така, піклуйтеся, щоби вона висипалася, їла здорову їжу й мала достатньо часу на виконання домашніх завдань. Не перевантажуйте її спортивними секціями. Водночас заохочуйте проводити час на свіжому повітрі, а ще пам’ятайте: щоби досягти успіху в житті, потрібна не жвавість, а наполегливі зусилля в правильному напрямі.

Органи чуття вашої дитини щосекунди отримують десятки терабайтів (!) інформації. Для мозку це забагато, тому він більшість даних просто ігнорує, обробляючи лише ті сигнали, які вважає важливими. Максимум інформації, яку може сприйняти мозок, — це межа чутливості людини. У кожної людини вона своя.

Тому деякі діти дуже чутливі до незручного одягу, часто відвертають увагу на сторонні звуки. Їх більше дратує незручний стілець, яскраве світло чи відчуття спраги або голоду, вони почуваються перевтомленими після шкільного дня. Такі діти до кінця чверті приходять виснаженими, а шум у класі чи незначний конфлікт з однокласником перед уроком можуть призвести до зниження результату діагностувальної роботи. Однак у такої тонкої душевної організації є потужний позитивний бік: підвищена спостережливість, пильність, увага до деталей і (не завжди, але дуже часто) розвинений емоційний інтелект.

Чутливим дітям потрібно щодня хоча б дві години відновлюватися в спокійних, тихих, комфортних умовах (книжка, прогулянка на природі тощо). Створюйте можливості для активного відпочинку, однак не змушуйте таку дитину до участі в рухливих іграх. Якщо відмовляється — отже, їй бракує на це психічної енергії. Культивуйте спостережливість і чутливість до емоцій та думок інших людей, водночас навчайте дитину простих способів самозаспокоєння й боротьби зі стресом — і ваша «принцеса на горошині» досягне успіху в будь-якій творчій, дослідницькій чи аналітичній діяльності.

А от «малочутливі», вірніше, більш стійкі до дискомфорту діти можуть видаватися неуважними й товстошкірими. Це не так! Просто їхній мозок, крім зайвої інформації, часто відфільтровує й необхідну. Вони не одразу відчувають запах диму чи не реагують на шкільний дзвінок або запитання вчителя, якщо в цей час, приміром, пишуть чи замислилися.

Така нечутливість/стійкість до дискомфорту означає, що дитина здатна зосередитися на виконанні певного завдання в ситуації, де інші цього не зможуть. Приміром, читати в переповненій маршрутці, робити домашні завдання в галасливій групі продовженого дня… Допомагайте школярику розвивати здатність фокусуватися й силу волі — виростите наполегливу людину із сильним характером. Водночас будьте пильні! Така дитина почуватиметься погано — і навіть не подумає звернутися по допомогу до батьків, аже поки дискомфорт не перевищить її особистого порогу чутливості. Тому привчайте її піклуватися про себе і близьких.

Діти по-різному реагують на ритм чи передбачуваний порядок дій, розклади, рутини. Це пояснюється тим, що в одних дітей біологічні ритми стабільні впродовж тривалого часу, а в інших біоритми постійно змінюються.

Дітям зі стабільними біоритмами необхідна передбачуваність і регулярність. Вони мусять чітко знати свій розпорядок дня й додержувати його. Будь-які зміни — навіть на краще — спричиняють стрес, адже їхній біологічний годинник мусить підлаштовуватися під новий режим, а це складно! Фанатів ритму може вибити з колії навіть шкільна екскурсія в парк. А зміна часу підйому і сну — ціле випробування і для такої дитини, і для її батьків.

Дітей, чутливих до збоїв у ритмі життя, краще привчати планувати, передбачати можливі проблеми й продумувати запасні варіанти. Коли школярик має готові сценарії «якщо — то», він почуватиметься більш упевнено. З другого боку, такі діти добровільно додержують дисципліни, не порушують правил і виростають відповідальними дорослими, на яких можна покластися.

На протилежному кінці шкали прагнення до передбачуваності, ритмічності життя — вроджена нелюбов до розкладу й розпорядку. Це тому, що біоритм таких дітей постійно змінюється й час від часу не збігається з вимогами щоденного життя. Такі школярики спонтанні, неохоче додержують шкільного розпорядку, режиму дня й навіть можуть зривати уроки! Водночас вони стресостійкі — не панікують, коли їхні плани порушуються.

Те, що дитина не любить упорядкованого режиму, не означає, що вона нездатна адаптуватися до нього. Головне, школярик має розуміти, НАВІЩО додержувати того чи того правила. Учіть його передбачувати наслідки своїх дій, основ так званого гнучкого планування (здобувати потрібні результати без прив’язки до конкретного відрізка часу), а також (уже в старшій школі) свідомо відстежувати свій біоритм.

У сучасному світі багато професій, де відкритість до змін — необхідна вимога, а робочий час можна зміщувати на найпродуктивніші години. А поки ваша дитина ще в школі, створюйте їй «оази спонтанності», дозволяйте імпровізувати, виявляти творчість, влаштовуйте приємні несподіванки. Тоді школярику буде легше змиритися з тим, що щоденна рутина не збігається з її біоритмом, і з необхідністю додержувати дисципліни.

На одному кінці шкали реакцій на незнайому ситуацію — діти, які сповнюються цікавості й прагнуть дізнатися більше, доєднатися до гри, знайомитися з новими дітьми тощо. З одного боку, сміливість, приязність і відкритість усьому новому допомагає призвичаїтися до нової ситуації швидше. Приміром, дорослі з такою рисою темпераменту здатні швидко влитися в колектив на новій роботі, легко заводять друзів, охоче їздять у відрядження, досягають успіху в бізнесі.

Однак є і значний мінус: надміру охоча до нового досвіду дитина може потрапити в халепу (піти кудись із незнайомцем, заблукати, провалитися під лід на річці тощо). Повчання про «допитливу Варвару, якій на базарі носа відірвали» на вашого школярика не подіють. Жадібна цікавість до життя — у нього в крові. Краще спрямовуйте невситиму цікавість на корисні для її розвитку теми, а головне — навчайте правил обережної поведінки й пояснюйте наслідки їх порушення.

На протилежному боці — діти, які в новій ситуації схильні зайняти позицію спостерігача, а не активного учасника. Новенький, який тижнями не бере участі в іграх, а стоїть десь у куточку; дитина, яка під час знайомства з новими людьми не приязно усміхається, а намагається сховатися за батьків, неохоче відповідає на запитання нових знайомих і справляє враження сором’язливої. При всьому школярик може бути дуже жвавим і відкритим у знайомому товаристві!

Такі діти — не непривітні, і не невиховані. На їхню думку, у новій ситуації найдоцільніше — виявити обережність, навіть якщо доведеться пожертвувати потенційним задоволенням. Така дитина може відмовитися не лише від катання на американських гірках чи походу в підвал недобудови, а й від захопливої гри в гостях, якщо в новій компанії не буде хоча б одного знайомого обличчя. З другого боку, такі діти надійні й відповідальні: і самі не ризикуватимуть, і своїх друзів умовлятимуть відмовитися від потенційно небезпечної пригоди.

Аби така обережність не завадила майбутньому успіху дитини, варто розвивати її соціальні навички. Тоді вашій дівчинці чи хлопчику буде простіше долати дискомфорт при зустрічі з новими людьми. А щоби ваш школярик упевненіше поводився в нових ситуаціях — за можливості готуйте його до них заздалегідь. Знайомте з найрізноманітнішими ситуаціями, у яких щодня опиняються дорослі й діти, — і він щоразу поводитиметься більш упевнено.

6 причин, чому дитині не хочеться вчитися, і 8 способів повернути її інтерес до навчання

Сором’язливий, закомплексований… чи інтроверт?

5 способів, якими батьки заважають дітям розвиватися