Ми всюди бачимо приклади суперуспішних людей: багатих і знаменитих. Багато хто їм заздрить, багато хто — розчарований власним — не таким успішним — життям. Але вже точно кожні мама й тато хочуть, щоби їхні діти були успішними (іншими словами, добре влаштувалися в житті).

Проблема в тому, що далеко не кожен із нас, дорослих, може точно визначити, що ж таке — справжній успіх, а також сказати: «Я досяг успіху в житті». Якщо не досяг успіху сам — то як навчити цього дитину? Адже діти навчаються на прикладі.

Для початку, нам треба зрозуміти: для кожного дорослого успіх означає щось своє. Він необов’язково асоціюється зі згадками в мас-медіа та мільйонами на банківському рахунку. Чи всі хочуть бути такими, як Ілон Маск, готовий ризикнути своїми й чужими мільярдами заради космічної мрії, чи Кім Кардашян, яка всім зобов’язана своїм видатним формам? Далеко не кожному підходять ці визначення успішності.

Ваш знайомий учитель музики, можливо, буде вважати себе суперуспішним, якщо «відкриє» потенціал в одного зі своїх учнів і його стараннями цей юний піаніст виграє міжнародний конкурс. Для фермера успіх, можливо, асоціюється з незмінно високою врожайністю його теплиць і гарною репутацією в заготівельників. А ваша знайома бухгалтерка визначатиме успіх не бездоганною звітністю своєї фірми, а із затишком і злагодою вдома!

Отож чесно зізнайтеся самі собі у двох речах:

• що вважаєте успіхом для себе особисто ви;
• що вважали б успіхом для своєї дитини.

А потім… визнайте ще дві речі:
1) ваша дитина поки що визначає успіх навіть не гарними оцінками в щоденниками й табелі, а вдалим проходженням чергового рівня комп’ютерної гри, перемогою в неофіційних велоперегонах по сільській вулиці, моднішими гольфами, ніж в однокласниці, та іншими важливими для неї, а не для вас речами;

2) коли ваш син чи донька виросте, її розуміння успіху та успішності обов’язково відрізнятиметься від вашого і навіть може бути з вашого погляду неприйнятним.

Зважаючи на це, рецепта, як забезпечити дитині конкретні види успіху, ми вам не дамо. Натомість можемо дати іншу, набагато кориснішу, пораду: як допомогти дитині стати успішною в реалізації її власних мрій (навіть якщо у вас самих це свого часу не дуже добре вийшло).

Успішною дитиною можна вважати дитину, яка використовує свої здібності, щоби виробляти навички у сфері своїх зацікавлень, а також формує особисті якості, що приведуть її до успіху в житті.

Успішна дитина знає свої сильні сторони й готова визнавати свої недоліки і працювати над їх подоланням. Вона не лише ставить цілі, а й готова докладати зусиль (не колись, а навіть зараз!), щоби цих цілей досягати.

Успішні діти перетворюються на успішних дорослих: тобто на людей, які мають обґрунтовано високу самооцінку та поважають себе. Вони люблять вчитися, цінують любов і дружбу. Такі люди мають багато хороших рис характеру, чіткі моральні орієнтири та цінності. І головне — такі люди щасливі, тому що досягають поставлених цілей або, якщо ці цілі дуже масштабні, наполегливо працюють у цьому напрямі та досягають проміжних успіхів.

Для початку — допоможіть дитині розібратися, які здібності вона має. Для цього просто непомітно для неї самої спостерігайте і ведіть записи. Ось лише один зі способів визначити сферу, у якій ваша дитина має потенціал.

Розділіть аркуш у записнику на дві колонки: ліворуч — що вашій дитині вдається, а праворуч — що подобається робити. Записуйте те, що вона робить, у відповідній колонці та оцінюйте, наскільки добре й те, і те в неї виходить (1 — непогано, 10 — геніально).

Уже за кілька днів ви помітите: дитина частіше й більш охоче займається тим, що більше відповідає її здібностям. І коли вам стане зрозуміло, до чого саме в неї виявляються і здібності, і бажання їх докладати, ви можете зробити наступний крок.

Це нескладно — і водночас вимагатиме від вас постійних зусиль і ресурсів. Саме цей крок може привести вас до «залу слави» батьків, які виховали успішних людей.

Дайте вашій дитині постійний доступ до занять, у яких вона виявляє свої здібності і які їй справді подобаються. Іншими словами, створіть умови, щоби вона могла зайнятися улюбленою справою в будь-який момент і мала все, що для цього необхідно.

Наприклад, у дитини явні здібності до образотворчого мистецтва? У неї в кімнаті має бути повно паперу для малювання різних форматів, і, звісно ж, олівців, фломастерів, фарб, крейди, пластиліну чи глини, пензликів, кусочків тканини, клею, ножиць, книжок про малювання та саморобки… По мірі поглиблення інтересу пізніше можна «додати» гурток чи індивідуальні заняття з малювання, ліплення чи хенд-мейду, художню школу тощо.

Інтерес до музики? Якщо член родини вміє грати на музичному інструменті, хай демонструє дитині «ази». Якщо ні — підшукайте в колі знайомих людину, яка могла б це час від часу робити. Подаруйте недорогий синтезатор, встановіть на комп’ютер програму для створення музики… Врешті, знайдіть у соцмережі спільноту батьків, у яких діти займаються музикою й запитайте поради.

Повторимо: необов’язково записувати дитину в школу «за інтересами» чи наймати вчителя. Надайте їй ресурси для дослідження цього поля діяльності. Допитливість і прагнення експериментувати виведуть дитину на по-справжньому цікаве для неї заняття — і вам самим стане зрозуміло, що робити далі.

Більшість по-справжньому успішних людей згадують із вдячністю своїх батьків чи наставників, які свого часу постійно розвивали та заохочували практичне використання їхніх здібностей. При цьому, наголошують психологи й педагоги, слід саме заохочувати, а не примушувати! Якщо дитина виявляє інтерес до піаніно, то не слід нав’язувати їй заняття із сольфеджіо! Інакше можна просто відбити бажання цим займатися — і музичні здібності так і не перетворяться на талант.

І навпаки, якщо дитина отримує задоволення й позитивні враження від занять у гуртку чи спортивній секції, вона виявлятиме наполегливість, навіть якщо в неї щось не буде виходити, — і постійно розвиватиме навички в обраній сфері.