Мізогінія — це глибоко укорінене уявлення про інтелектуальну й фізичну перевагу чоловіків над жінками, упереджене й зневажливе ставлення до жінок, що призводить до гендерної нерівності, обмеження можливостей у різних сферах життя, навіть до порушення прав людини стосовно жінок.

Мізогінія може виявлятися у різних формах, з-поміж яких жінки найчастіше стикаються з такими:

• замасковане приниження і/або безтактність (інструктор з водіння скаржиться жінці-учениці про одного зі своїх учнів: «Та він спочатку поводився зі зчепленням гірше за жінку!»)
• гендерні стереотипи («Ця професія — не для дівчат», «Така зарплата для жінки цілком нормальна»)
• грубість, відверте приниження («Сиди й мовчи! Що ти розумієш, це не жіноча справа!»)
• насильство (психологічне, економічне й фізичне).

На жаль, більшість українських жінок досі тією чи іншою мірою страждають від прихованих форм мізогінії. Вони відчувають потребу підкорюватися певним очікуванням оточення:

• у щоденній поведінці;
• у виборі навчального закладу і професії;
• чи одружуватися, чи ні;
• чи заводити дітей (і скільки саме, і коли саме), чи ні тощо.

Ці очікування визначаються вже застарілими, але дуже живучими гендерними стереотипами. Чинячи всупереч певним стереотипам про те, як мусять поводитися дівчатка, дівчата й жінки, вони часом наражаються на негативну реакцію родичів і/або оточення.

З-поміж гендерних стереотипів, які саботують самореалізацію жінок, в Україні найбільш розповсюджені такі:

• жінки повинні приділяти основну увагу не кар’єрі, а побуту й вихованню дітей, тоді як чоловіки мають робити кар’єру й заробляти гроші;
• жінки менш здатні до математики й інших точних наук, тоді як чоловіки в цих сферах більш здібні;
• жінки повинні бути гарними й привабливими, а також поводитися жіночно, тоді як чоловіки мусять бути витривалими, мужніми й фізично сильними;
• жінки слабші за чоловіків у всьому і потребують їхнього захисту;
• жінки менш придатні до лідерства й управління, тоді як чоловіки є більш здібними у цих сферах;
• жінки більш схильні до гуманітарних професій, тоді як технічні — це суто чоловіча сфера.

Ці гендерні стереотипи призводять до гендерної нерівності й дискримінації. Навіть відносно слабкі вияви мізогінії породжують у дівчат і жінок почуття неповноцінності, низької самооцінки, відчуття приреченості на невдачу й самоосуду, обмежують їхні можливості у кар’єрному зростанні та особистому житті.

І навпаки, ігнорування гендерних стереотипів, розширення прав і можливостей дівчаток і жінок позитивно впливає на зростання їхньої самостійності й самооцінки. Більш того, це підвищує їхній добробут і навіть зміцнює здоров’я! Адже жінка, яка поважає й цінує себе, не лише більше заробляє, а й більше дбає про свій психологічний комфорт і фізичний стан.

Саме тому важливо змінювати культурні стереотипи й суспільні норми щодо гендеру, підтримувати гендерну рівність і протидіяти дискримінації на основі статі. Але це на рівні суспільства. А що робити конкретним батькам в окремо взятій сім’ї, аби забезпечити донькам виховання, вільне від гендерної дискримінації та стереотипів?

Створення атмосфери рівності вдома — це важливий складник виховання дівчаток, який сприяє формуванню нормальної самооцінки й розвитку якостей, необхідних для досягнення успіху в кар’єрі та в житті. Ось кілька порад, які можуть допомогти створити таку атмосферу.

1. Прищеплюйте і собі, і дітям гендерно-нейтральні стереотипи, тобто такі, які пов’язані не з конкретною статтю, а з особистісними якостями або професіями. Ось деякі з них.

• Особистість може бути сильною незалежно від статі. Відзначатися сильним характером, виявляти відвагу й уміти ухвалювати рішення можуть однаково і жінки, й чоловіки.
• Емоційна чутливість може бути властивою і жінкам, і чоловікам. Це здатність відчувати емоції та співчувати, співпереживати іншим людям.
• Люди можуть обирати будь-яку професію незалежно від статі. Наприклад, жінки можуть працювати в інженерній сфері, а чоловіки — учителювати.
• Догляд і виховання дітей у родині може бути функцією і матері, і батька.
• Хобі теж є гендерно-нейтральними. Наприклад, фотографія, плавання, кулінарія, велоспорт, вокал, нумізматика тощо статі не мають!

• Дозвольте дітям обирати ігри й іграшки, не зважаючи на свою стать. Хоче дочка «танчик-леопардик» — хай його отримає. Закортіло синові погратися набором дитячого посуду — чудово.
• Надавайте однакові можливості досліджувати світ і навчатися нового і дівчаткам, і хлопчикам. Інакше кажучи, віддавати «за замовчуванням» дівчинку на балет, а хлопчика на айкідо — це несправедливо для обох. Запропонуйте їм походити вдвох спочатку на одну секцію, потім на другу. Може, їм обом сподобається одне й те саме. Може, не сподобається ні те, ані те. А може, вибір кожної дитини стане для вас несподіванкою…
• Подавайте дітям позитивний приклад своєю поведінкою і забезпечуйте позитивними рольовими моделями (з кіно, мультиків, книжок, комп’ютерних ігор, оточення). Діти мають бачити на конкретних прикладах, що статева належність не визначає, яку професію чи які хобі обирати.
• Важливо давати дітям можливість спілкуватися з різними людьми, щоб вони зрозуміли: можна досягти будь-яких цілей незалежно від статі. Водночас створіть безпечне середовище, вільне від насильства, булінгу та інших форм дискримінації.

3. Кожна дитина є унікальною і має свої власні інтереси й потреби. Поважайте й задовольняйте індивідуальні потреби дитини як особистості. Допомагайте розвивати їхні здібності. Діти незалежно від статі мають відчувати, що дорослі поважають їхні здібності й інтереси.

4. Надавайте можливість дітям взаємодіяти з представниками обох статей — і з дорослими, і з дітьми. Лише так можна навчитися спілкуватися та ефективно взаємодіяти в різних життєвих ситуаціях із різними людьми. І навпаки, виключно “хлопчачі” чи “дівчачі” компанії — це середовище процвітання для мізогінії!

5. Хваліть досягнення дівчаток і хлопчиків однаково. Оцінюйте їхні інтелектуальні й творчі досягнення за однаковими критеріями. Навіть про спортивні досягнення можна говорити: “Дениско виграє в силі, а Маринка має перевагу в гнучкості й спритності”. Перевагу в силі треба пояснювати не “тому що він хлопчик”, а “бо він важчий і вищий / вправляється з гантелями”, а різницю в спритності й гнучкості не тим, що “дівчатка гнучкіші”, а тим, що “Маринка рік займалася гімнастикою”.

6. Дозволяйте дівчаткам вільно висловлювати свої думки й почуття. Прислухайтеся до їхніх ідей і переконань, підтримуйте їх у висловленні своєї думки й ставте їхні інтереси на однаковий рівень з інтересами хлопчиків.

7. Не піддавайтеся перерахованим вище гендерним стереотипам самі й навчайте протистояти цьому дітей. Ви засвоїли в ранньому дитинстві принаймні деякі зі шкідливих уявлень про місце жінки в суспільстві й досі можете несвідомо ними керуватися.

Перевірте себе. Як вам така тема статті — «Як виховати з дівчинки справжню господиню»? Точно ОК? Людині, не засліпленій гендерними стереотипами, не сподобається. Вона поставить запитання: а чому не «з дитини» і не «господаря(-иню)»?

Хіба чоловіку не потрібно вміти випрати білизну, приготувати суп і правильно вдягти підгузок дитині? А хіба зайвим для жінки буде вміння спустити повітря з радіатора опалення, замінити сифон у мийці або перевірити тиск у шинах автівки?.. Так отож🧐.

Словом, звертайте увагу на гендерні стереотипи в оточенні й навчайте дітей бачити їх і не піддаватися. Так ви привчите дівчаток обирати в житті не те, що диктують застарілі уявлення про роль жінок у суспільстві, а те, чого їм хочеться досягти!