Виховання дитини — це програмування надскладного й напрочуд емоційного, часом впертого, часом неслухняного «комп’ютера». Якщо під час конфлікту, стикнувшись із перепоною на шляху до мети, реагуючи на чужі емоції чи поставши перед вибором між простим і правильним, дитина відреагувала не найкращим чином — це означає, що вона ще не засвоїла правильної «програми». Тобто ви не навчили її найкращим чином діяти в ситуаціях такого типу.

То як же програмувати дитячий «комп’ютер»? За допомогою «чарівних слів» — сказаних у потрібний момент фраз, які ваш син чи донька згадуватиме щоразу в схожих ситуаціях та керуватиметься цими фразами як «програмами до дії».

Більшість часу ми робимо це несвідомо й часом навіть непослідовно. Та що нам заважає свідомо скеровувати наших дітей у правильному напрямі? Ми можемо прищепити їм змалку чотири універсальні навички, які виручатимуть у найскладніших ситуаціях!

Кожна з цих навичок описується одним потужним «чарівним» словом:

співпраця;
співчуття;
наполегливість;
самоконтроль.

По-перше, ви маєте самі постійно використовувати ці слова. Співпраця, самоконтроль, співчуття, наполегливість — їх слід згадувати в спілкуванні з дітьми щоденно.

По-друге, дитину варто заохочувати самій вживати ці «дорослі» слова. Так, вони здаються занадто «дорослими», занадто серйозними й занадто «діловими». Та коли дитина повністю осягне їхнє значення, постійно чутиме нагадування про необхідність виявляти названі вище чотири навички, і сама вживатиме ці слова в певних ситуаціях, — вона одночасно засвоюватиме уміння співпрацювати, співчувати, виявляти наполегливість і контролювати власні емоції та дії в складних ситуаціях.

Приміром, хвалячи дитину за хороший вчинок, ви можете говорити таке:

«Ти так добре зі мною співпрацювала, коли ми розвішували білизну!»
«Ти виявив наполегливість, коли вирішував ту складну задачку з математики!»
«Ти молодець. Висловив співчуття до друга, який засмутився через від’їзд старшого брата»
«Тобі так хотілося дивитися мультики цілий день, але ти задіяв самоконтроль і вимкнув телевізор одразу, як я попросила».

Заохочуйте дитину щоразу, коли розповідатиме про свої маленькі перемоги:

«Книжка спочатку здавалася нудною, але я виявила наполегливість і дочитала до середини. А там тааааке цікаве почалося — не відірватися!»
«Ми із сестрою вранці посварилися через ляльку. Але щоби відсунути журнальний столик і пропилососити під ним, нам потрібно було співпрацювати. Так ми й помирилися».
«Як добре, що я виявив самоконтроль і не з’їв це тістечко за обідом. Я з’їм його зараз — за вечірнім чаєм!»

У поняттях, які цими словами називаються, міститься фактично вся «повсякденна» етика. Це не лише позитивні властивості характеру. Це моральні цінності, життєвий кодекс, за яким живуть усі порядні люди. Ось що слова наполегливість, співчуття, співпраця та самоконтроль мають означати для молодших школярів і як цей кодекс ви можете впровадити в їхнє повсякденне життя і взаємини з навколишнім світом.

Співпраця — означає займатися чимось (працювати, вчитися, гратися), узгоджуючи свої дії з іншими дітьми та дорослими, допомагати одне одному.

Тож коли одна дитина каже другові: «А чого це ти маєш вирішувати, яким має бути малюнок?! Я хочу малювати отак!», — ви можете зауважити: «А може, тобі варто співпрацювати зі своїм другом? Домовтеся, хто що й де зобразить, і малюйте разом! Малюнок вийде цікавішим».

Наполегливість — доводити справу до кінця й отримувати бажаний результат, навіть коли складно.

Коли дитина розчаровано говорить: «У мене нічого не виходить! Я ніколи не навчуся плавати/ не дов’яжу цей шарфик / не розв’яжу цієї задачки», — ви просто зобов’язані сказати: «Ти вже не раз виявляла наполегливість і досягала успіху! Пам’ятаєш, коли ти вчилася кататися на велосипеді, скільки разів ти падала? А тепер як класно їздиш! Так само буде і з плаванням/ в’язанням/ математикою. Ти зможеш довести справу до переможного кінця!»

Самоконтроль — поводитися чемно й керувати власною поведінкою, навіть коли сердишся, переляканий чи засмучений.

Коли ваша дитина скаржиться: «Який Васько вредний! Він знову забрав у мене м’яча», скажіть передусім таке: «Ти, певно, страшенно гніваєшся на Васю. Але ти не вдарила його, не обзивалася, а просто сказала, що так робити не можна. Ти молодець, виявила самоконтроль!»

Ще один приклад: дитина в магазині перестала просити: «Купи жуйку», — щойно ви їй нагадали про заборону стоматолога. «Молодець, що виявив такий самоконтроль! Ти ж розумієш, що жуйка пошкодить твої брекети».

Співчуття — бути небайдужим до почуттів і переживань інших людей, допомагати їм словом і ділом.

Приміром, старша дитина дратується через плач маленького братика. «Та чого він плаче? Ну впала в нього іграшка, то й що?» Ви маєте пояснити: «Твій братик виглядає дуже засмученим. Він дуже маленький і просто не розуміє, куди поділася плюшева собачка. Йому, мабуть, здається, що вона зникла назавжди. Ти можеш висловити йому своє співчуття: погладити по голівці, а ще допомогти — подати йому собачку».

Зрозумівши поняття самоконтролю, наполегливості, співчуття та співпраці, дитина поступово з вашою допомогою засвоюватиме й навичку застосовувати їх у повсякденних випадках. Більш того, школярик зможе застосовувати засвоєні навички й у незнайомих, нових ситуаціях. І коли вона стикатиметься з етичною проблемою, то автоматично згадуватиме потрібне з цих чотирьох «магічних» слів — і точно знатиме, як діяти правильно!

Канікули й навчання: чи можна поєднувати

Англійська улітку: 3 цифрові способи зміцнити знання дитини під час канікул

Книжкові рекомендації: що читати та слухати влітку молодшому школяру