У давнину, коли люди жили переважно невеликими сільськими громадами, діти росли на сільській вулиці, спілкувалися із сусідами та однолітками. За їхніми іграми наглядали з-за тинів дідусі та бабусі, які в потрібний момент могли провести «сеанс виховної роботи» для бешкетників. А кожна жінка, яка займалася дітьми й хатньою роботою, мала принаймні кількох сусідок. Членкині такого «гуртка домогосподарок» за потреби допомагали одна одній і по господарству, і з дітьми.

Згадане прислів’я дедалі частіше згадують експерти промислово розвинутих країн, коли критикують становище, у якому змушені навіть не жити, а виживати сучасні сім’ї. Ситуація, коли всі дорослі члени родини (включно з дідусями та бабусями) працюють повний день, — не виняток, як було ще 30 років тому, а правило. І якщо вчасно відвести дитину в садочок і забрати її працюючі батьки ще примудряються, то режими та правила роботи шкіл не враховують їхніх потреб зовсім.

Приміром, як потрапити на батьківські збори, які починаються о 18:00, якщо ваш робочий день у цей час лише закінчується? Це у 80-х роках ви могли відпроситися в керівництва на годину раніше без фінансових та іміджевих втрат. Невідпрацьовані трудівником «приватного сектору» години часто відчутно позначаються на зарплаті.

Крім того, у тих самих 80-х батьки, записуючи дитину на групу продовженого дня, були впевнені, що вона зробить усі домашні завдання й навіть отримає консультацію від учителя. Нинішні батьки мають брати активну участь в освіті дитини й допомагати з «домашкою». А коли їм цим займатися — серед ночі?!

Дитину треба до стоматолога? Черговий лікарняний через хворобу першокласника? Карантин у класі? Якщо такі форсмажори стаються часто, мама ризикує втратити репутацію бджілки-трудівниці, а то й робоче місце.

Отож мама першокласника в перші ж тижні навчання має сплести страхувальну сітку для своєї дитини. Іншими словами — набрати команду, яка в будь-який момент може допомогти ділом.

Найлогічніше рішення — дідусь і бабуся, якщо вони вже на пенсії та живуть разом із вами чи неподалік. Вони дали згоду — вважайте, що маєте заступників. Дідусь чи бабуся зможуть і батьківські збори замість вас відвідати, і незначні проблеми в школі залагодити. Звісно, аби ця співпраця стала успішною й постійною, слід набратися терпіння й не загострювати увагу на різних підходах до виховання школяра, а регулярно виявляти вашу вдячність за неоціненну допомогу.

У вас є діти, які навчаються в старших класах? Отже, є кому забрати дитину зі школи, розігріти обід і разом сісти за уроки. Звісно, ви їх будете страхувати по телефону, і не факт, що підліток зробить усе так, як вам би хотілося. Навчіться вдовольнятися малим — хоча б на перших порах.

За недоступності дідусів, бабусь і старших дітей ви можете заручитися сторонньою допомогою. Наприклад, терміново подружіться з мамою однокласника, яка може забирати вашу дитину на «перетримку» після групи продовженого дня, і доплачуйте їй за ці послуги.

Найміть порядну пенсіонерку з педагогічним досвідом у якості няні на три-чотири години на день. Це буде дорожче, однак якщо пощастить із нянею, вдома вас зустрічатиме спокійна, нагодована й загалом задоволена життям дитина з вивченими уроками.

Так, цей варіант безумовно дорогий. Нам відомий випадок, коли мама-керівник віддавала половину власної зарплати няні впродовж перших шести років сина в школі. Однак якщо й мама, і тато кар’єрно орієнтовані, таке рішення може бути виправданим. Крім того, цей варіант виручить під час канікул, адже відпустками все не перекриєш. Отож калькулятор у руки - і співставте витрати і вигоди.

Ви тісно дружите сім’ями й живете неподалік? А може, і дітей віддали в одну школу? Якщо виробити чіткі правила взаємодії, зможете по черзі забирати дітей зі школи й «перетримувати» їх до вечора то в одній родині, то в другій. Перевірка домашніх завдань і тарілка борщу, звісно, включено!

Вашим несподіваним помічником із дитиною може стати ваше керівництво чи начальник вашого чоловіка — якщо у вашій професії не має принципового значення режим роботи чи необов’язкова постійна присутність на робочому місці.

Дистанційна робота. Якщо ваша професія не вимагає вашої присутності в офісі, керівництво не проти, а ви достатньо дисципліновані та організовані, то це ідеальний варіант. Ви можете час від часу навідуватися в офіс та справлятися «на ура» і з робочими, і з материнськими обов’язками. У цьому разі ні карантин, ні лікарняний не зашкодить вашій кар’єрі. Головне, поясніть родині: якщо ви працюєте вдома, ви все одно працюєте, і весь побут звалювати на вас не можна.

Неповний робочий час (скоротити кількість робочих годин) для того з батьків, хто менше заробляє. Підрахуйте, скільки ви чи ваш чоловік втратите в грошах — і скільки можна одночасно заощадити (на дорозі, харчуванні тощо), наскільки дешевше / дорожче найняти допомогу. Поставтесь до цього якомога прагматичніше.

Індивідуальний графік для одного чи обох батьків без скорочення відпрацьованого часу. Наприклад, робочий день мами може починатися о 7:00 і закінчуватися о 16:00. Тато починає о 9.00 і закінчує о 18:00. Він дитину в школу збирає й завозить, вона забирає з групи продовженого дня.

Робота у вихідні дні для обох батьків. Два дні дитину возить і забирає зі школи тато, два дні — мама, один день — хтось із «групи підтримки». На вихідних дитина — з дідусем і бабусею. Неідеально, однак деякі родини можуть знайти в цьому позитив.

Позмінна робота для обох батьків. Це небажаний варіант, тому що подружжя рідко зможе проводити вечори разом. Однак ви можете «синхронізуватися» так, що дитина завжди буде під наглядом мами чи тата.

Один із батьків після уроків забирає дитину до себе на роботу. Якщо ви працюєте в офісі, але не взаємодієте з клієнтами (наприклад, ви бухгалтер, контент-менеджер, журналіст стрічки новин, дизайнер тощо), то ви цілком зможете змістити обідню перерву і впродовж неї забрати дитину зі школи. В офісі ви її зможете погодувати, організувати виконання домашніх завдань. Вона може читати, спостерігати за роботою вашою і ваших колег, гратися чи дивитися мультики в навушниках на планшеті тощо. На постійній основі ми цього робити не радимо, однак цей варіант час від часу справді виручає.

Будь-який із цих варіантів передбачає обережну «розвідку»: що про це думає керівництво, а також підготовку аргументів на користь бажаного для вас режиму роботи. Майте основний і запасний план для обговорення із шефом. «Завдяки» досвіду весняного карантину ваше прохання, скоріше всього, сприймуть із розумінням і підуть назустріч.

Дехто з батьків вважає, що шестирічна дитина вже може добиратися додому самостійно (якщо школа поряд) і бути вдома сама. Навіть якщо ваша — напрочуд серйозна і відповідальна, ми б навіть не розглядали варіант «Один удома аж до вечора»!

У крайньому разі, домовтеся з непрацюючою сусідкою, з якою дружите. За скромну винагороду чи «продуктовий набір» вона може прихистити вашого школярика після продльонки.

Усі ці варіанти реальні й застосовуються українськими татами й мамами. Зауважимо: робити ставку лише на один із них нереалістично. Тож завжди майте напоготові «запасний» план, якщо основний із якихось причин не спрацював. Діти ростуть і школа — це не назавжди. Тримайтеся!