Спочатку визначмося: як ми розуміємо поняття “доброта”? Коли ви промовляєте це слово, то зазвичай маєте на увазі дії, продиктовані співчуттям, розумінням чужих емоцій, повагою, справедливістю, чемністю, тактовністю, прагненням допомогти, зменшити чуже страждання або запобігти йому.

В основі всіх цих якостей - уміння розуміти та зважати на почуття і потреби інших людей. У яких же діях виявляють доброту діти молодшого шкільного віку? Вони можуть:

• обійняти налякану чи засмучену дитину;
• притримати двері чи ліфт для когось;
• без чужого нагадування запропонувати допомогу з важкою сумкою;
• поділитися цукеркою з сусідом по парті чи молодшим братиком;
• запросити нову в класі дитину до своєї компанії та допомогти познайомитися з іншими дітьми;
• захистити дитину, яку кривдять чи дражнять однолітки;
• нагодувати голодного кота тощо.

Якість, яку нині називають EQ (емоційним інтелектом) і яка необхідна не лише в особистому спілкуванні, а й у кар’єрі та бізнесі, виникає не сама по собі. Здатність помічати, розуміти свої та чужі емоції та відповідно діяти розвивається у кожної дитини у своєму темпі та залежно від багатьох чинників.

Через надміру часу за ґаджетами, брак спілкування з однолітками чи власні психологічні особливості молодші школярі дуже часто можуть, самі того не розуміючи, дратувати, дражнити, ображати чи навіть кривдити інших дітей. Від такої дитячої “неуважності” чи “невихованості” можуть страждати й дорослі, і навіть домашні улюбленці.

Часом такі діти, дорослішаючи, обирають позицію відлюдька, аби не наражатися на кпини інших дітей через свою соціальну незграбність. Іноді такій дитині вдається здобути популярність, і вона може ставати учасником чи навіть ініціатором булінгу.

Насправді такі діти, як правило, просто не оволоділи мистецтвом емпатії. На думку педагогів та психологів, у більшості випадків “жорстокі” чи “безтактні” хлопчики та дівчатка найчастіше не вміють:

• правильно “читати” міміку та жести, поставу, тон голосу інших людей (чи взагалі щиро не помічають дрібних змін у поведінці оточуючих);
• ставити себе на місце іншої людини;
• уявляти емоції іншої людини та що їх викликає;
• не знають, що саме і як саме треба робити, щоб “бути добрим”.

На жаль, далеко не всі діти “інстинктивно” чутливі до чужого дискомфорту, смутку, відсутності інтересу, сором’язливості, втоми тощо. І навіть високорозвиненим у цій сфері дітям іноді бракує досвіду або кмітливості, щоби правильно зреагувати на чужі емоції та діяти відповідно до них. Саме тому кожні тато й мама час від часу запитують себе: що робити?

1. Зупиняйте негативну поведінку дитини, коли вона поводиться, на ваш погляд, неприйнятно щодо інших людей чи тварин. Завжди запитуйте сина чи доньку: “А що б ти відчу(в/ла), якби з тобою повелися так само?” Заохочуйте дитину думати вголос, відповідати на це запитання щиро і вдумливо.

2. Подавайте приклад доброти не лише хорошими вчинками, а й слідкуючи за власною повсякденною поведінкою. Добрі діти мають батьків, які ніколи не дозволяють собі такої негативної поведінки, як:

• висміювати незнайомих людей за незграбність, дивний вигляд, фізичні вади тощо;
• пліткувати чи негативно відгукуватися про родичів і друзів у присутності дитини;
• кривдити чи висловлювати неповагу до чоловіка, дружини, інших членів родини; жорстоко поводитися з домашніми улюбленцями.

Якщо ви уникаєте такої поведінки самі та засуджуєте її в інших, дитина теж не вдаватиметься до неї та ставатиме на бік скривдженого.

3. Пояснюйте дитині, навіщо люди роблять ті чи ті дрібні та великі добрі справи. Розповідайте, як той чи той ваш вчинок полегшує життя іншій людині. Скажімо, чому ви віддаєте речі, з яких виросла дитина, дитячому будинку. Навіщо у вас на роботі всі “скидалися” на операцію для хворого колеги. Чому ви, входячи в метро, притримуєте двері для людини, яка йде слідом за вами. Навіщо поступаєтеся місцем у громадському транспорті мамі з маленькою дитиною чи допомагаєте сусідові занести у під’їзд громіздку коробку.

4. Розповідайте, до яких наслідків призводять ті чи ті вчинки. Ви давно навчили дитину, що коту боляче, коли його смикають за хвіст і, як і дитині, потрібно регулярно їсти та пити. Але молодшому школяру слід також розуміти, чому не слід, приміром, будити кота, щоб з ним погратися. Пухнастику потрібно довше спати, ніж дитині, і від недосипання він буде дратівливий і може навіть захворіти.

5. Виявляйте повагу до дитини, не обзивайте її, не кричіть, коли вона поводиться нечемно. Поставити сина чи доньку в куток чи скоротити час перегляду мультиків можна, поводячись спокійно і ввічливо.

Повірте, чемна поведінка, коли ви гніваєтеся, на дитину це справляє сильніше враження, ніж крик! Це навчить її не кривдити інших дітей, поведінка яких її дивує, ображає чи порушує правила, заведені у колективі.

6. Не дражніть дитину! Жартівливий “тролінг” припустимий тоді, коли дитина чітко відчуває різницю між невинним, ущипливим і відверто злим жартом. Пам’ятайте, діти по-різному реагують, коли їх дражнять. І якщо дитина мавпуватиме вашу поведінку щодо неї, дражнячи однолітків, ті можуть сприймати це як образу чи навіть знущання!

Якщо в родині батьки полюбляють “тролити” одне одного, ставляться до цього з гумором і не ображаються - все гаразд, поки зберігаються чіткі рамки чемності, жарти не ущипливі, а дитині зрозумілий сенс жарту. Дитина має, з одного боку, навчитися сама сприймати тролінг з гумором (“відростити непробивну шкурку”), з другого - розуміти рамки, за які не можна виходити, аби нікого не ображати.

7. Не дозволяйте дитині відповідати різким тоном чи грубіянити - ні вам, ні будь-кому у вашій присутності! Якщо з вами чи у вашій присутності це можна - отож можна з будь-ким. Дитині слід навчитися бути доброю до людей навколо, а виявляти це слід передусім у повазі та чемності!

Приміром, коли дитина заявляє, що не хоче чогось, спокійно скажіть: “Цей тон неприпустимий. Повідом про своє небажання це робити як належить - ввічливо”. Якщо потрібно, поясніть дитині, якими словами і яким тоном слід це зробити.

Навіть якщо дитину нудить від одного вигляду цвітної капусти на тарілці, вона не має права відштовхувати тарілку і заявляти: “Гидота!” Молодшого школяра можна і необхідно навчити говорити у подібних випадках таке: “Мама, будь ласка, можна мені замість цвітної капусти з’їсти якийсь інший овоч? Розумію, що корисно і все таке, але я так її не люблю...”

8. Учіть дитину “читати” чужі почуття. Дитині важко зрозуміти чужі почуття з міміки, жестів, тону голосу і відповідно змінювати свою поведінку? Регулярно влаштовуйте гру “Вгадай почуття”.

У вихідний, сівши на лавку в парку, вкажіть дитині на перехожого, який виявляє сильну емоцію: смуток, незадоволення, радість, спокій, занепокоєння, стурбованість тощо. Запитайте дитину: “Що відчуває зараз цей перехожий?” Попросіть її придумати історію про цю людину. Обговоріть з дитиною її спостереження і висновки. Це допоможе дитині сформувати уявлення, що призводить до виникнення тієї чи тієї емоції.

Дуже добре розвиває розуміння емоцій та навчає доброти читання й обговорення художньої літератури. Тому якнайбільше читайте дитині самі та заохочуйте її самостійне читання дитячої класики та сучасних книжок для дітей. Обговорення прочитаного і запитання на кшталт: “А чому головні герої образилися одне на одного? А що їм слід зробити, щоб помиритися? А що б ти відчув на місці цього персонажа?” - допоможуть дитині вчитися на чужому досвіді та уникати багатьох помилок у взаєминах.