Якою має бути школа майбутнього: п’ять тез президента НАПНУ Василя Кременя (Відео)
Наприкінці серпня відбулася вебконференція для освітян, де обговорювалися виклики, що постали перед українською шкільною освітою. Президент Національної академії педагогічних наук Василь Кремень розповів про чотири всесвітні тенденції, які мають обов’язково врахувати українські педагоги і влада, реформуючи шкільну освіту, та про правильний напрям цих реформ.
На перший план виходять не знання як такі, а вміння ефективно навчатися
Світ переходить до другого типу прогресу — інноваційного, який характеризується, окрім усього іншого, швидкою зміною знань, ідей, технологій, тобто такими викликами, коли в освіті — не тільки в школі, а й у найкращому університеті — не можна навчити раз і назавжди, на все життя.
У зв’язку з цим змінюються функції навчального процесу. У середній освіті, крім функції засвоєння певної бази знань, на перший план виходять функції «навчитися навчатися»: виробити в дітей уміння, навички, потребу навчатися впродовж життя, а головне — навчитися використовувати здобуті знання у практичній діяльності.
Це має допомогти нам, освітянам, готувати людину з інноваційним типом мислення і здатною до інноваційного типу діяльності. Лише така людина може бути конкурентоспроможною в сучасному світі!
Цифровізація — активне використання комп’ютерних технологій
В освіті комп’ютер виконує щонайменше 4 функції:
шлях до комп’ютерної грамотності, без якої працівнику все важче і важче бути ефективним на будь-якому робочому місці;
матеріальний засіб інтенсифікації та індивідуалізації навчального процесу, який колись може призвести до втрати класно-урочної системи занять. Дистанційна освіта, яка активно використовувалася й буде використовуватися під час карантину, свідчить, які революційні зміни може нести комп’ютер;
можливість доступу до будь-яких знань про світ;
засіб для нового типу навчальної діяльності — дистанційної освіти, яка не має кордонів.
Нинішні діти мають бути успішними у глобалізованому світі
Глобалізація передбачає, що бути дійсно конкурентоспроможним у національному просторі можна лише тоді, коли ти конкурентоспроможний у глобальному просторі: коли ти активно переймаєш світовий досвід, коли живеш у цьому глобальному просторі і, відповідно, готовий до діяльності в його контексті.
Ми маємо готувати, певною мірою, «глобалістську» людину — людину, конкурентоспроможну в глобальному просторі.
Глобалізація зовсім не перекреслює змагальності, суперництва різних держав, націй
Ми стали державою тоді, коли світ уже був поділений на зони впливу, і нам важко утверджувати свою суб’єктність у міжнародних відносинах і в глобальному просторі. Це й захист нашої вітчизни, наших кордонів, нашого суверенітету.
Отож, одним із наших завдань є формування національної єдності, патріотизму. Освіта може й мусить зробити набагато більше, аби українці усвідомили свої національні інтереси та змогли, організувавшись, краще їх захистити в конкуренції (боротьбі, як захочете) з іншими державами та націями.
Нова освіта має будуватися на основі дитиноцентризму
Ці та інші виклики ми можемо реалізувати, якщо покладемо в основу освітньої діяльності дитиноцентризм. Про що йде мова? Про те, щоби максимально наблизити освіту — навчання, виховання — кожної дитини до її здібностей, до її талантів. Дитиноцентризм — це провідна ідея, на яку повинні орієнтуватися всі освітяни в будь-яких змінах, які ми здійснюємо в нашій освіті.
За великим рахунком, ми, дорослі (вчителі та батьки) мусимо допомогти дитині самій пізнати себе, свої таланти і здібності, пізнати свої особливості, слабкі сторони. І ми маємо допомогти кожній дитині саморозвинутися — на основі своїх талантів і здібностей.
Ставши дорослою, така людина максимально себе самореалізує, бо займатиметься улюбленою справою; буде працювати ефективно, фахово, а ще створюватиме підмурки для свого особистого щастя. І якщо в суспільстві, державі будуть мільйони таких людей, вони забезпечать несуперечливий, ефективний, динамічний розвиток своєї держави.