Якщо ви читаєте цю статтю, отже, маєте принаймні один електронний пристрій з інтернет-зв’язком. І ваша дитина теж, хоча б іноді, бере його в руки.

І тут криється небезпека: ваш школярик ризикує отримати доступ до контенту, який йому зарано бачити. І йдеться не про сороміцькі фото чи відео. Чимало реклами й новин можуть просто налякати малюка або дати йому ідеї, від яких вам хотілося б його відгородити — хоча б упродовж кількох найближчих років.

З другого боку, іноді вам хотілося б, аби школярика зо чверть години було видно, але не було чути. Наприклад, поки ви вдвох чекаєте прийому в зубного лікаря.

А ще є проблема дистанційного навчання. Ви не можете бути поруч із ним кожну хвилину, поки він дивиться навчальне відео в YouTube. Алгоритм може перервати перегляд будь-якою рекламою або підсунути список пропозицій до подальшого перегляду, які, на ваш погляд, абсолютно неприйнятні.

Однак як захистити дитину від непотребу, яким переповнений інтернет? Створити дитячий обліковий запис.

«Великий брат», який стежить за всіма нами через кожен під’єднаний до всесвітньої мережі пристрій, у цьому разі стане справді надійним союзником. В останні роки американське законодавство, яким керуються більшість виробників програмного забезпечення, стало абсолютно нетерпимим до спроб корпорацій впливати на дитячі мізки рекламою і політичною пропагандою. Тому масштабні інтернет-сервіси та програми для гаджетів ретельно «фільтрують» те, що бачать діти. Якщо гаджет «знає», скільки років користувачу, то цей користувач отримує лише той контент, який відповідає його віку.

Батьківський контроль можна налаштувати на комп’ютері (наприклад, у легально встановлених Windows 7 чи 10). Це обмежить доступ дитини до інтернету, програм, зокрема ігор, обмежуватиме час перебування дитини за комп’ютером тощо.

Ігрові приставки Sony Рlaystation і Nintendo, а також смартфони пропонують завести облікові записи, завдяки яким батьки можуть обмежити доступ дитини до певних ігор і обмежити час користування приставкою. Також дитині можна перекрити доступ до чату гравців тощо.

Якщо в дитини вже є смартфон, на нього можна встановити одну з цілої лінійки програм для батьківського контролю: наприклад, для Android годяться Screen Time, Kids Place, Qustodio Parental Control, Family Time тощо. Вони «фільтрують» доступний дитині контент, обмежують час, який вона може провести за гаджетом тощо.

Купили для дитини планшет чи ноутбук або даєте час від часу власний? Ви можете перетворити інтернет на цілком безпечне й навіть корисне для дитячого розвитку середовище. Наприклад, через Google. Якщо у вас є електронна скринька gmail, ви можете створити дитині спеціальний обліковий запис, скориставшись сервісом Google Family Link. Зробити це дуже просто. Погугліть назву - і сервіс вас буквально "проведе за руку".

Ви зможете контролювати час, який проводить ваша дитина за гаджетом, обмежити доступ до деяких програм, налаштувати фільтри в браузері у такий спосіб, щоби дитина бачила лише те, що їй не зашкодить, миттєво заблокувати смартфон чи навпаки, дізнатися, де він (а отже, і його маленький власник) перебуває.

Власне, ви з власного пристрою зможете контролювати геть усе, що ваш школярик робить із гаджетом, чим і скільки грається, які сайти відвідує тощо. Головне, слідкуйте, щоби ваша дитина користувалася пристроєм лише після того, як увійде у власний обліковий запис!

У зв’язку з пандемією та карантинами в усьому світі Google пообіцяв найближчим часом «викотити» спеціальний режим Kids Space. Діти отримають доступ до книжок, додатків і навчально-розвиваючих відео. Звісно, доступ дитини до кожного окремого ресурсу будуть попередньо схвалювати її батьки.

«У п’ятому класі діти почали отримувати завдання на кшталт написати реферат і відіслати електронною поштою. Ми з чоловіком подарували йому ноутбук і завели дитячу поштову скриньку gmail.

При реєстрації ми ввели рік його народження та просто погодилися з усіма обмеженнями, які пропонував сервіс. Запрограмували й забули. До 14-річного віку син не бачив інтернет-реклами, не отримував спаму, не знав навіть, що існують новинні ресурси! Він існував у дитячій версії інтернету — навіть Вікіпедія була «ручною».

Після того, як сину виповнилося 13 років, ми вирішили, що він достатньо дорослий, щоби читати новини та зареєструвати облікові записи в YouTube і SoundCloud. Крім того, син почав цікавитися музикою й дізнався про соцмережу «Аміно», де збиралися аматори різноманітних хобі. Він почав викладати в мережу власні музичні композиції, читати коментарі до них, активно спілкуватися з людьми, у тому числі англійською, які поділяють його хобі тощо.

До багатьох ресурсів наш хлопчик досі не має доступу — він добровільно погодився на продовження батьківського контролю, хай і послабленого. У нього є власна платіжна картка і він може купувати ігри чи програми, однак лише з нашої згоди. Судячи з деяких його дещо наївних запитань до тата, доступу до «дорослих» ресурсів він не має — з будь-якого свого гаджета. За нашими оцінками, більшість «інформаційного сміття», яке він бачить, «приходить» із новин і реклами по телевізору, а не з його комп’ютера».

Застереження: ця стаття НЕ просуває інтересів жодної IT-компанії чи виробника програмного забезпечення. Назви програм тут використовуються лише як найбільш поширені приклади.